тонкі матерії 🧩


Channel's geo and language: Ukraine, Russian
Category: Psychology


Психологиня. Досліджую тонкі матерії психіки через призму психоаналізу.
До мене можна записатися на сесію. Працюю онлайн.
Більше інформації на сайті https://mssg.me/psydocblog

Related channels

Channel's geo and language
Ukraine, Russian
Category
Psychology
Statistics
Posts filter


Стосунки, в яких до нас добре ставляться – поважають нас, чують, приймають, підтримують, піклуються про нас – створюють в нашій психіці моделі хорошого ставлення до себе. Тобто, в таких стосунках ми навчаємось добре ставитися до себе – поважати себе, чути, приймати, підтримувати, та піклуватися про себе.




P.S. Сумно, що за природні права треба боротися.


Я якось не маю особливих почуттів стосовно 8 березня.

В моїй батьківській сімʼї, в школі, в оточенні.. хоч і трактували цей день як свято Жіночності та Краси, якось особливо його ніколи не святкували.

Коли я подорослішала, дізналася що ця дата має інший, більш глибокий та фундаментальний сенс.

З того часу ставлюся до цієї дати не як до свята Жіночності та Краси, а радше як до дня памʼяті. Памʼяті про боротьбу за рівність та права жінок. Памʼяті якою ціною та боротьба далася. Памʼяті про те, що в деяких культурах ця боротьба триває і досі і в ній гинуть тисячі жінок.


Forward from: ✙ МАГНАТ ✙
Рекомендую не читати і не слухати коментарі в найближчі дні щодо відставки Залужного. Русня максимально включилася, щоб посіяти зраду там де її немає.

Валерій Федорович, дякую за службу. Честь 🫡




Forward from: Kateryna Danylevska
Самотність і одинокість - це дуже різні речі. Які можуть поєднуватись, а можуть і ні.

Людина може перебувати у великій компанії, і почувати себе дуже одиноко.

А може перебувати на самоті, сама, без інших людей, і почувати себе наповнено, спокійно і гарно.

Природно, що часом людина шукає компанію, очно чи онлайн - ми всі істоти соціальні і потребуємо бондінгу (зв'язку) та емоційного холдингу. А часом і холдингу фізичного - це коли беруть на ручки.
Всім людям іноді треба на ручки - буквально чи емоційно.

Недобра історія починається або ж продовжується тоді, коли людина має критично низьку толерантність до перебування на самоті. Бо тоді їй страшенно одиноко. І це час для активної роботи внутрішніх демонів - які шматують, знецінюють, критикують, залякують... І то все так нестерпно. І в пошуку порятунку людина з неухильністю змушена шукати компанію інших людей.

Хороше ставлення до себе уможливлює перебування на самоті без переживання одинокості.

Хороший варіант це коли - мені добре самій/самому. І мені добре в компанії з кимось. І я можу обирати.


Сучасні дослідження говорять, що успішність терапії залежить на 10% від методу терапії та на 90% від особистості самого терапевта.

тому

Не обирайте метод терапії, обирайте ТЕРАПЕВТА.

*відповідальність за процес та результат терапії між терапевтом та клієнтом завжди 50:50, якщо ту частину, за яку відповідальний психолог прийняти за 100%, тоді 90% буде вирішувати особистість терапевта і тільки 10% – метод терапії, в якому він працює з клієнтом.


Метафора з равликом дуже мені відгукується. У 2014 після мого вимушеного переселення (через окупацію Донецька) я собі придумала метафору перекотиполя. Така собі степова рослинка, яка вже вмерла, але вітри життя продовжують її носити по землі, наче живу.


Хочу поділитися тут текстом Аліни Семерякової. Випадково натрапила в Фб і дуже він мене зачепив..

«Сьогодні рік, як ми в Канаді. І зараз, після всіх мороків первинної адаптації я розумію лише, що я нічого напевне вже не розумію. Де я, хто я, навіщо я. Той гіркий іронічний момент, коли є безпека, але немає сенсу.

Часом ночами я з тугою дивлюся на Місяць, наче це там був мій дім, куди я ніколи більше не потраплю.
І це не про повернення/неповернення додому, це ширше і трагічно глибше - про базову безпорадну самотність людини у Всесвіті. Коли і зоряне небо над тобою наче те саме, і моральні закони всередині теж не зникли, але тут, як за умов іншого земного тяжіння, воно все втратило силу і більше не рятує.

Рятує лише спостереження за дитиною, яка на цій планеті - як удома. У якої і сили тут наче потроїлись, і кисню у надлишку, щоб дихати на повні груди. І мова, і вже канадські друзі, і плани гойра-го. А у тебе лише спогади про втрачений рай. І необхідність якось ворушитися, кудись іти, щось робити, не розуміючи до пуття, що і для чого.

Психологи порівнюють вимушену еміграцію зі смертю близької людини. Її треба прожити і пережити, випити цю тугу до дна й навчитися якось жити далі. Пережити соціальну смерть, попрощатися з минулим, і попри бажання реінкарнуватися у щось інше. Буквально народити нову особистість.

І найбільша проблема тут, що тобі капець яка була мила та, стара і рідна, зрощена усупереч всьому, крізь терни голодних 90-их, загартована роками боротьби за виживання. Ти любив своє життя, свою країну, свою професію, ти зростав, міцнів, тобі було весь час цікаво і хвилююче жити. Ти собі, як той равлик, повільно, але неухильно повз схилом Фудзіями, сподіваючись, що у цьому є якийсь вищий сенс.

Доки смертельна сила не видерла цього равлика з його будиночку і не закинула за сто морів. Де він дурний, без'язикий, голий та босий зробився слимак-слимаком. І шукає собі новий дім - хоч мушлю, хоч сірникову пачку чи іншу якусь шабатуру, аби лиш відновити химерне відчуття захищеності.

Ясно, що з часом віднайде. Якось виборсається, навчиться видобувати новий хітін, відбудується і виживе. Не вперше ж. Але, боже, який же ж попереду довгий процес і який болючий, коли ти тілом тут, а душею по той бік океану...

А зорі дивляться на це все згори і холодно всміхаються. Це все клята ригідність, шелестять вони. Досить вже цих плачів Ярославни. Навчися вже ламати старі уявлення і побач нарешті нас у калюжі. Підведи голову і глянь на нові світи, які народжуються просто у тебе над головою... Просто підведи голову.»




Історія про дівчинку, маму та ретрофлексію.

(Історія особиста, НЕ з практики)

Коли дівчинка була маленька, мама казала їй: «От бачиш, кожного разу після того, як ти зі мною сваришся, ти починаєш хворіти. Це боженька тебе карає, бо з мамою сваритись не можна.»

Коли дівчинка подорослішала, вона зрозуміла шо то брехня. І воно так не працює.

Що хвороба після сварки з мамою то не боженька, а ретрофлексія. Тобто, енергію агресії, яку не можна було проявляти на маму, дівчинка розвертала на себе. До того ще додавались сором і провина. І весь цей отруєний коктейль, прийнятий всередину, інтоксикував організм дівчинки та проявлявся у вигляді фізичної хвороби.


Video is unavailable for watching
Show in Telegram
Про важливе!


Про гіпноз

Нещодавно таргетинг в інстаграм почав підкидувати реклами психологів, які пропонують гіпноз як альтернативний і найкращій (ну звісно ж😁) спосіб психотерапії.

Тому вирішила написати що я думаю про гіпноз.

Гіпноз – це інтенсивне неконтрольоване втручання в психічні процеси людини (клієнта). Ці дві складові гіпнозу - інтенсивність втручання та його неконтрольованість вже викликають багато питань та застережень і відвертають мене від цього методу психотерапії.

У своїй психотерапевтичній роботі я не використовую гіпноз, бо тяжію до того, щоб моє втручання (мій вплив) був не інтенсивним (але достатньо дієвим) та максимально контрольованим.

Що допомагає регулювати інтенсивність процесу та зробити його контрольованим?

Власне сам клієнт і той факт що він сидить переді мною при доброму ясному розумі, а не в гіпнозі. Це означає що в людини (в клієнта) активовані захисні механізми психіки, вони допомагають регулювати інтенсивність впливу іншої людини на психіку і власне ця регуляція робить цей вплив контрольованим.

Гіпноз, в свою чергу, позиціонується як метод, який допомагає обійти захисні механізми психіки. І це дійсно так, в гіпнотичному стані дія захисних механізмів психіки суттєво знижується. Гіпнотервпевти подають це як перевагу, я ж вважаю це недоліком.

Щодо ефективності гіпнотерапії.

Я не цікавилась темою, не шукала наукових досліджень щодо дієвості гіпнотерапії й не знаю чи є вони взагалі, але маю в памʼяті одну цікаву ілюстрацію.

Зігмунд Фройд бувши лікарем-неврологом разом зі своїм колегою психіатром Жаном-Мартеном Шарко вивчали дію гіпнозу. Вивчали експериментальним шляхом. Тобто, до них приходили пацієнти з психологічними скаргами і вони намагались лікувати їх за допомогою гіпнозу. Фройд пише, що вони з Шарко покладали дуже великі надії на цей метод лікування і були впевнені, що це панацея. Шарко навіть мав свою клініку, де лікував пацієнтів саме гіпнозом. Згодом Фройд пише, що практикуючи гіпноз як метод лікування психологічних проблем у своїх пацієнтів, він помітив, що симптоми у пацієнтів дійсно зникають і дуже швидко, вже після перших гіпно-сесій, але так само швидко ці симптоми повертаються. Зазвичай, в іншій, тяжчій формі.

Наприклад, пацієнт прийшов зі скаргою на нервові тики, після гіпнозу тик на руці дійсно зник, але через деякий час почався тик на нозі + нічні кошмари + додалась якась фобія. Спостерігаючи таку динаміку у переважної більшості своїх пацієнтів, яких він лікував гіпнозом, Фройд відмовився від цього методу лікування.


Тут іноді мають бути мемчики, я вважаю😁


Натрапила на цю картинку, і захотілось її прокоментувати.

Нейробіологічні дослідження в психотерапії кажуть нам про те, що саме переосмислення свого минулого допомагає нам загоїти психологічні травми, покращити своє психоемоційне самопочуття, почуватися впевненіше та в решті решт почуватися щасливіше.

Тому ця картинка скоріше із серії «погані поради».

В памʼяті копатися корисно, особливо якщо робити це усвідомлено та з розумінням справи)


Чому «КЕЙСИ» на сторінках психологів це не ок?

Людина, яка приходить на консультацію (або в терапію) до психолога платить гроші в тому числі за конфіденційність.

Конфіденційність це не просто формальність, вона є обовʼязковою умовою психотерапії. І вона має виконуватись і під час психотерапії і після її завершення.

Розголошення особистих даних клієнта та подробиць терапії підриває психологічну безпеку людини (клієнта) і може мати непередбачуваний негативний вплив на нього в подальшому.

тому це НЕ ОК!

Також я вважаю, що публікація особистих даних клієнта та/або подробиць терапії з ним, є нічим іншим як використанням клієнта, тобто психолог використовує клієнта для своїх рекламних цілей.

використовувати клієнта (для сексу, для реклами, для самоствердження тощо) це НЕ ОК!

А якщо клієнт сам погодився?

По-перше, клієнт не завжди має можливість оцінити як розголошення його даних та подробиць терапії можуть вплинути на нього в подальшому.

По-друге, дбати про конфіденційність – це обовʼязок психолога, а не клієнта, тому питань: «А можна я розкажу про нашу психотерапію у себе в сторіз?» взагалі не має виникати, тому що відповідь одна: «Ні, не можна! Не можна розголошувати особисту інформацію про клієнтів!»

«Кейси» в сторісах психолога це не показник його ефективної роботи, це показник його непрофесійності та відсутності психологічної етики.

Питання, думки, пропозиції пишіть в коментарях)


Іноді, людина настільки переповнена власними переживаннями, що в всередині неї просто немає місця для іншого.

З нею не вдається побудувати близьких відносини, тому що близькість передбачає, що я, метафорично, маю помістити частини іншої людини всередину себе, тобто, я маю помістити всередину себе частину переживань, почуттів, думок, досвіду іншої людини. Помістити, щоб зрозуміти її, пізнати, познайомитися з нею справжньою.

Щоб відбувалася близькість має бути зроблена ця велика взаємна психічна робота (з поміщення частин іншого всередину себе). Якщо людина переповнена своїми переживаннями, простору всередині для іншого просто немає і тоді близькість не відбувається.

І скільки би ви не інвестували в такі стосунки, вони не стануть близькими. Не тому, що ви погані, не тому, що з вами щось не так, не тому, що ви замало стараєтесь… А тому, що всередині людини просто немає місця для вас.


Про непрочитані книги 📚

“Письменник Умберто Еко належить до того нечисленного класу широко освічених, проникливих, начитаних і при цьому ненудних вчених з енциклопедичними знаннями. Бувши власником величезної особистої бібліотеки (містить тридцять тисяч книг), він розділяв відвідувачів на дві категорії: на тих, хто реагує в стилі «Нічого собі! Синьйор професор, дотторе Еко, ну і книг у вас! І скільки ж з них ви прочитали?», і на інших – тих надзвичайно рідкісних відвідувачів, які розуміють, що велика приватна бібліотека – не спосіб піднесення его, а інструмент дослідження. Прочитані книжки куди менш важливі, ніж непрочитані. Бібліотека повинна містити стільки того, чого ви не знаєте, скільки дозволяють вам в неї вмістити ваші фінанси, іпотечні кредити та нинішня складна ситуація на ринку нерухомості. З роками ви будете накопичувати більше знань і ваша бібліотека буде рости, а ще щільніші ряди непрочитаних книг почнуть дивитися на вас із загрозою. Справді, чим ширше ваш кругозір, тим більше за вашими плечима непрочитаних книг. Назвемо цю колекцію непрочитаних книг антибібліотекою.”

цитата з книги Насіма Талеба «Чорний лебідь»


Поєднання пмс, високої температури від ковіду та нічного ракетного обстрілу це канешно потужне комбо😵‍💫

А як ваші справи?

20 last posts shown.