Forward from: Алгоритм 🇺🇦
Нейроестетика облич
Продовжуємо нашу рубрику #розумні, в якій вчені з журналу Пульсар розкривають різноманітні цікаві питання з наукової точки зору. Сьогодні — про нейроестетику облич.
Впродовж дня, місяця, року та усього життя ми бачимо величезну кількість різних облич. Деякі з них ми запам’ятовуємо, деякі – забуваємо. Але, як би не було, зовнішність певних людей ми вважаємо красивою, а інших – ні. Сьогодні ми розповімо про еволюційну нейроестетику облич.
Нейроестетика
Мозок завжди думає про виживання, навіть коли ми цього не усвідомлюємо. Тож сприйняття краси також побудоване на цьому інстинкті. Ювенільні (дитячі) риси обличчя викликають в нас прихований батьківський інстинкт, бажання попіклуватися — через що люди з такою зовнішністю мають більший шанс на виживання. Щічки, великі очі та пухкі губи асоціюються в нашого мозку зі здоровими нащадками, а тому ми автоматично вважаємо таких «бейбі-фейс» милими та привабливими.
Для чоловічої привабливості мозку потрібно «бачити» масивне підборіддя, великі надбрівні дуги та виступаючі скули. Так жінка, обираючи партнера, може передбачити, що він буде хорошим захисником та здобувачем для своєї сім’ї. Навіть якщо чоловіки демонструють закритість та «беземоційність», топологія чоловічих облич може багато чого розповісти про особу: не лише високі скули, а й підтягнута шия без «додаткових підборідь» вказує на правильну анатомічну поставу язика, що впливає на ефективність дихання та інтенсивність метаболічних процесів.
Як індустрія експлуатує ці механізми
Аніматори, художники і візажисти активно використовують еволюційні уявлення про привабливість. Досить часто буває таке, що ми розпізнаємо характер персонажа щойно побачимо його. Так відбувається, бо медіа-спеціалісти створюють дизайн персонажів з урахуванням нейросоціальних протоколів та стереотипів. А мейк-ап, що створюється візажистом, намагається наблизити зовнішність моделі до ідеалу, створеного нашим мозком.
Продовжуємо нашу рубрику #розумні, в якій вчені з журналу Пульсар розкривають різноманітні цікаві питання з наукової точки зору. Сьогодні — про нейроестетику облич.
Впродовж дня, місяця, року та усього життя ми бачимо величезну кількість різних облич. Деякі з них ми запам’ятовуємо, деякі – забуваємо. Але, як би не було, зовнішність певних людей ми вважаємо красивою, а інших – ні. Сьогодні ми розповімо про еволюційну нейроестетику облич.
Нейроестетика
Мозок завжди думає про виживання, навіть коли ми цього не усвідомлюємо. Тож сприйняття краси також побудоване на цьому інстинкті. Ювенільні (дитячі) риси обличчя викликають в нас прихований батьківський інстинкт, бажання попіклуватися — через що люди з такою зовнішністю мають більший шанс на виживання. Щічки, великі очі та пухкі губи асоціюються в нашого мозку зі здоровими нащадками, а тому ми автоматично вважаємо таких «бейбі-фейс» милими та привабливими.
Для чоловічої привабливості мозку потрібно «бачити» масивне підборіддя, великі надбрівні дуги та виступаючі скули. Так жінка, обираючи партнера, може передбачити, що він буде хорошим захисником та здобувачем для своєї сім’ї. Навіть якщо чоловіки демонструють закритість та «беземоційність», топологія чоловічих облич може багато чого розповісти про особу: не лише високі скули, а й підтягнута шия без «додаткових підборідь» вказує на правильну анатомічну поставу язика, що впливає на ефективність дихання та інтенсивність метаболічних процесів.
Як індустрія експлуатує ці механізми
Аніматори, художники і візажисти активно використовують еволюційні уявлення про привабливість. Досить часто буває таке, що ми розпізнаємо характер персонажа щойно побачимо його. Так відбувається, бо медіа-спеціалісти створюють дизайн персонажів з урахуванням нейросоціальних протоколів та стереотипів. А мейк-ап, що створюється візажистом, намагається наблизити зовнішність моделі до ідеалу, створеного нашим мозком.