тут живе мистецтво

кохаю ❤️‍🔥

плин часу покривається ваганнями. ти не знаєш, хто ти і навіщо ти існуєш. озирнись. це те, чого ти так сильно бажала, людино? ні? то змінюй, трансформуй, не стій на місці. пам'ятай, що всесвіт всередині тебе. ти можеш все.

"requiem for a dream"

чому деякі люди думають, що бути самотнім це тяжко? наче самотність це тягар. чому?
самотні люди, вони прекрасні, в них своє незвичайне мислення, свої дивні думки. здебільшого вони полюбляють читати книги, пити каву або чай по десять разів на день, дивитися багато цікавих серіалів і фільмів, гуляти в одиночку, залишатися з собою наодинці. вони люблять займатися чимось своїм, у спокої, в тиші. і їм від цього добре, так само, як було б добре людині, яка щойно повернулася з вечірки або з посиденьок з друзями. найголовніше те, що самотнім людям добре самим. їм ніхто не потрібен. так, можливо іноді є думки про те, що чому я самотня людина? невже зі мною щось не так? але вони швидкоплинні. адже врешті-решт вони розуміють всю велич самотності. звісно, що скоріш за все ці люди не завжди будуть самотніми, але вони завжди будуть закохані в самотність. самотність краща, ніж порожні люди :)

мене завжди приваблювала в людях загадковість. вони, неначе персонажі з книги або фільму, і ти ніколи не дізнаєшся сюжет їхньої загадковості, адже в цьому суть. в загадці. таємниці.

мрія № 1. прокинутися вранці і прочитати новину або почути від рідних про те, що війна закінчилася, Україна перемогла.

горечью обжигает мой язык, травится моё сердце, ты смотришь, как я поник, а я с ножом в сердце, неважно, кто ты сейчас, важно, кто ты всегда, ты любишь, а может ненавидишь и в этом моя вина. ты пьёшь мартини на завтрак и кусаешь бутерброд. хлеб рассыпается на крошки. погоди, оглядись. неужели ты не видишь, что люди это всего лишь мыши? вся моя жизнь - иллюзия сплошная и лишь однажды пригодится мозок мой, но прям сейчас я вот сижу пишу словами, которые не понятны никому. тут смысл есть, задуматься над чем-то стоит и так, ты сможешь себя найти, обрести что-то внутри. неважно, кто ты сейчас, важно, кто ты всегда.

всё, что я публикую из записей в этом канале написано мною. называю это "мыслимой поэзией" или "поэзией мысли". мне нравится записывать всё, что в голову взбредёт. свои чувства, мысли, идеи описывать словами. это мне помогает понять, кто я. что я за существо. по большей части моя мыслимая поэзия не понятна смертным людям, ахаха. шучу. просто много, кто явно не сможет найти какой-то смысл в моих записях и назовёт это сущим бредом. но для меня творчество безгранично и мне нравится себя выражать, поэтому мне глубоко насрать (простите за мою грубость), если люди яро критикуют мою поэзию. я так вижу этот мир, так его чувствую. да и к тому же, неужели всегда должен быть этот чёртов смысл?

холод под кожу влезает, добро исчезает. ты смотришь пристальным взглядом в зеркала, забывая себя, а я стою на краю обрыва, смотрю вдаль и не вижу печаль. всё так неясно, странно, непонятно. это жизнь. держись, крепись. не забывай, что в тебе волшебство, живёт в людях оно, но никто его не замечает.