Український “Щедрик” — це більше, ніж просто пісня. Вона продовжує лунати як в українських оселях, так і на провідних сценах світу. Це щедрівка, яку композитор Микола Леонтович перетворив на легендарний музичний шедевр. Однак не всі знають, що мелодія також стала символом багаторічної боротьби українців за свободу і незалежність від Росії.

Микола Леонтович
Микола Леонтович віднайшов текст давньої обрядова пісні, що бере свій початок з часів Київської Русі. Тоді Новий рік святкували навесні, у березні. Весна символізувала початок нового життя, а щедрівки виконували роль веснянок. Саме тому у тексті «Щедрика» збереглися образи ластівок.
Мелодія «Щедрика» стала справою життя для Леонтовича — він працював над нею багато років. Вперше композиція прозвучала у 1916 році у виконанні хору Київського університету. 
У 1919 році диригент Олександр Кошиць включив твір до репертуару Української Республіканської Капели, яка вирушила у світове турне. 

Олександр Кошиць
Цей проєкт ініціював Симон Петлюра, голова Директорії УНР, щоб прорвати російську інформаційну блокаду та представити нашу унікальну культуру світовій аудиторії.
Симон Петлюра
Прем’єра туру відбулася 11 травня 1919 року в Національному театрі Праги, а вже 5 жовтня 1922 року «Щедрик» прозвучав на сцені Карнегі-холу в Нью-Йорку.
Миколу Леонтовича європейські критики назвали «Гомером у музиці», Симона Петлюру — «залюбленим у мистецтво головнокомандувачем», Олександра Кошиця — «одним із найкращих хорових диригентів у Європі».

Поява Carol of the Bells
У 1936 році Петро Вільговський, американець українського походження, який працював на радіо NBC, створив англомовну адаптацію слів до «Щедрика». Ця версія отримала назву “Carol of the Bells” і здобула популярність у західних країнах. Хоча текст значно відрізняється від оригінальної української щедрівки, саме ця інтерпретація допомогла зробити мелодію Миколи Леонтовича впізнаваною у світі. Завдяки хоровим колективам, якими керував Вільговський, пісня стала улюбленою не лише в США, але й далеко за її межами.
«Оскільки молодь не співала б українською, — писав пізніше Вільговський у листі до українського музикознавця Романа Савицького, — мені довелося написати англійський текст. Я прибрав українські слова про “щедрика” (хатню пташку) і замість цього зосередився на веселому передзвоні дзвоників, який мені почувся в музиці». Отак українська ластівка перетворилася на американські дзвоники, а «Щедрик» — на Carol of the Bells.

Трагічна смерть Миколи Леонтовича
У ніч на 23 січня 1921 року в селі Марківка, що на Поділлі, життя автора легендарного “Щедрика” обірвалося від пострілу з обрізу. Як стало відомо пізніше, вбивство було організоване підпільною більшовицькою організацією, що діяла в повіті.
Згодом з’ясувалося, що вбивця, Афанасій Грищенко, був агентом ВНК. Під виглядом чекіста, який нібито боровся з бандитизмом, він увійшов у довіру до родини Леонтовича та залишився на ніч. Вранці Грищенко пограбував будинок і вбив композитора. Микола Леонтович не дожив кількох місяців до того моменту, коли його «Щедрик» здобув світову славу.
У 2022 році Україна мала б урочисто святкувати 100-річчя американської прем’єри «Щедрика» та 145-річчя від дня народження його автора, Миколи Леонтовича. Але замість святкувань ми знову боремося за свою свободу.

Вже на другий день повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, російська ракета вдарила по житловому будинку в Києві на вулиці, названій на честь Олександра Кошиця — диригента, який доводив світові, що Україна існує. 
Пройшло понад сто років, а мелодія «Щедрика» й надалі щороку звучить на Різдво в усіх куточках світу — як щедрий подарунок від України. Як символ нашого гідного місця серед вільних народів планети.