This is СПАРЖА

Спартак, який ось так в халаті зустрічає Іванова
Підстрижений, виголений в усіх місцях
Із м'якими долонями і м'яким запахом туалетної води
Який чекає Сергія і усміхається трохи ніяково, але так чарівно
Який бере долоню чоловіка в свою і тягне вглиб квартири
Тіло якого облизує тепле світло полум'я свічок, а кроки скрадає тиха музика
Який саджає Сергія на диван, а сам завмирає перед ним, торкнувшись поясу халата
Який ніяковіє, щиро, ослаблює зав'язки, дозволяє щільній тканині трохи оголити плече
Який червоніє від чужих компліментів, ховає погляд, дихає гаряче, повільно роздягаючись все більше
Він хоче створити з цього шоу, хоче потішити Сергія картинкою, та той не хоче
Не витримує
Підіймається, щойно проступає більше чорних ліній татуювань, торкається гарячої шкіри пальцями
Сам веде ними по плечу, сам зрушує цю тканину, що ховала від нього скарби
Відчуває жар і твердість чужих м'язів, відчуває чуже тремтіння і різкий видих, що розсіюється шурхотом в його грудях
Відчуває, як завмирає Спартак, щойно м'яка тканина спадає до його ліктів, і як стогне, коли його рука лягає на чужі груди
Відчуває, як б'ється там за шарами шкіри й кісток перелякане серце, і бачить, як нарешті ця сполохана блакить наважується зазирнути в його очі
Веде долонею нижче, гладить гарне тіло, повільно, неспішно сягаючи плаского живота
Знов зупиняється, накривши п'ятірнею його пупок, дивиться на це прекрасне, червоне від сорому і бажання обличчя
Тягне пояс, розв'язуючи його до кінця, та не зводить своїх очей з чужих
Тканина розпахується майже вульгарно, складки падають на підлогу, більше не стримані нічим, крім чужих ліктів
Сергій не торкається його більше, не обводить бажане тіло поглядом, не прослідковує його татуювання очима
Він дивиться тільки в обличчя Спартака, він чекає і чекає, він дихає, втягуючи повітря на весь не маленький об'єм своїх легень
Він дихає Спартаком, живе тільки ним в цю мить, завмерши, наче лев серед високих трав
І Спартак це відчуває, розуміє, знає
Він дивиться у пітьму чужих очей, усвідомлюючи, що це він той, хто дозволить вполювати себе, що це він, тут і зараз, серед полум'я свічок, здобич, яка благає взяти себе
І щойно він опускає руки вниз, щойно цупка тканина спускається з його ліктів на підлогу, лишаючи вродливе тіло оголеним і беззахисним
Це наче згода
Наче постріл
І коли його цілують, коли охоплюють руками, притискаючи до себе, коли кусають за шию, затверджуючи своє право бути тут, брати його, смакувати цю неперевершену мить
Це перемога

#thisisспаржа_порнописар

А це — настрій чату, коли я наобіцяв хтива, але нічого не написав 🌚

⬆ Це пан Порнописар, якшо ви не поняли)