Логотип Мілтона Глейзера був маніфестом індивідуальності.
"Я люблю NY" ставив в центр мене.
Людину, персоналію — дивну і не ідеальну, як сам старомодний шрифт American Typewriter.
Перехід від Я до МИ стирає індивідуальність, заміняючи її колективною точкою зору, визначеною однаково для всіх — уніфікованою, як шрифт розроблений для громадського транспорту.
"МИ любимо NYC" це про колективну точку зору.
Я завжди з пересторогою відношусь до висловів типу "загальновідомо, що...", "всім розуміють, що..." бо вони надто узагальнюють і спрощують, стираючи різноманіття поглядів.
Хочу жити в світі яскравих людей, які самі керують своїми рішеннями і не змушені ховатись за колективною точною зору.
"Я люблю NY" ставив в центр мене.
Людину, персоналію — дивну і не ідеальну, як сам старомодний шрифт American Typewriter.
Перехід від Я до МИ стирає індивідуальність, заміняючи її колективною точкою зору, визначеною однаково для всіх — уніфікованою, як шрифт розроблений для громадського транспорту.
"МИ любимо NYC" це про колективну точку зору.
Я завжди з пересторогою відношусь до висловів типу "загальновідомо, що...", "всім розуміють, що..." бо вони надто узагальнюють і спрощують, стираючи різноманіття поглядів.
Хочу жити в світі яскравих людей, які самі керують своїми рішеннями і не змушені ховатись за колективною точною зору.