💔 Світлані Яковенко було 48. Вона залишила посаду бухгалтерки, якою успішно працювала 18 років, і стала копірайтеркою. Виконала свою мрію – писати. Влітку 2021-го опублікувала самій собі листа в майбутнє: "Минув рік. Париж. Кав'ярня на Монмартрі. Я так обожнюю їхні круасани. Заходжу і сідаю на своє улюблене місце біля вікна. Тут так легко пишеться".
Описане не здійснилося – її будинок в Ізюмі розбомбили. 9 березня Світлана із чоловіком і свекрухою загинули на Першотравневій, 2. Дім став братською могилою для близько 50 людей.
"Мами не стало, коли вона вдруге почала жити. У них з татом наче друга молодість була, такі щасливі. Мама сіяла…", – згадує донька Альона. Каже, мамою пишалася вся родина. Жінка добре знала англійську й французьку, співала дітям колискові іноземними мовами, писала для них казки. Її текстами захоплювалися в соцмережах.
Світлана була затребуваною бухгалтеркою і могла переїхати в більше місто. Знання мов дозволяли обрати й іншу країну. Але друзям вона говорила, що любить Ізюм і саме тут хоче жити. Навесні Світлана мала їхати погостювати до доньки в Європу, влітку вже в Ізюмі мали чекати на старшого сина – аби зіграти весілля.
Останнім її дописом у соцмережах стало відео розбитого Ізюма. 3-го березня вона написала росіянам: "Зазирніть у свої серця. Скоро ви вітатимете з 8 Березня своїх матерів, дружин і дочок кривавими руками. Ніколи не пізно усвідомити та зупинитися. Росіяни, я чекаю перемоги вашого здорового глузду, здригаючись від бомбардувань".
У Світлани Яковенко залишилися донька, син та мама.
Українська правда разом із платформою пам’яті Меморіал вшановують цивільних жертв війни 🙏🏼
Описане не здійснилося – її будинок в Ізюмі розбомбили. 9 березня Світлана із чоловіком і свекрухою загинули на Першотравневій, 2. Дім став братською могилою для близько 50 людей.
"Мами не стало, коли вона вдруге почала жити. У них з татом наче друга молодість була, такі щасливі. Мама сіяла…", – згадує донька Альона. Каже, мамою пишалася вся родина. Жінка добре знала англійську й французьку, співала дітям колискові іноземними мовами, писала для них казки. Її текстами захоплювалися в соцмережах.
Світлана була затребуваною бухгалтеркою і могла переїхати в більше місто. Знання мов дозволяли обрати й іншу країну. Але друзям вона говорила, що любить Ізюм і саме тут хоче жити. Навесні Світлана мала їхати погостювати до доньки в Європу, влітку вже в Ізюмі мали чекати на старшого сина – аби зіграти весілля.
Останнім її дописом у соцмережах стало відео розбитого Ізюма. 3-го березня вона написала росіянам: "Зазирніть у свої серця. Скоро ви вітатимете з 8 Березня своїх матерів, дружин і дочок кривавими руками. Ніколи не пізно усвідомити та зупинитися. Росіяни, я чекаю перемоги вашого здорового глузду, здригаючись від бомбардувань".
У Світлани Яковенко залишилися донька, син та мама.
Українська правда разом із платформою пам’яті Меморіал вшановують цивільних жертв війни 🙏🏼