о. Іван Бурдін про святі танці:
«ТАНЦЮЮЧИ БОГОВІ
Мені завжди здавалися дивним видовищем танці, які влаштовують у Храмі Гробу Господнього на Великдень християни-араби. Так само, як і танці під час Літургії африканських християн.
Але нещодавно в одній із бесід із митрополитом Антонієм Сурозьким мені зустрілися його міркування про танець, як про особливу форму молитви. Причому про одну з її вищих форм.
Митрополит Антоній посилається на св. Ісаака Сиріна, який стверджував, що танець - це вічне заняття ангелів.
Основа танцю - повне споглядальне мовчання і через нього - долученість до Бога. У гармонії та красі танцювальних рухів, які не порушуються звуками, думками, словами, і виражається цей дивовижний досвід Богопізнання:
"Є така глибина мовчання, яку можливо висловити тільки в гармонії жесту".
Один із грецьких богословів зізнався, що він уперше усвідомив сутність молитви після відвідин… театру:
"Я зрозумів, що таке молитва, коли пішов на балет і побачив, як танцювала одна балерина. Вона несла в собі абсолютне мовчання, і це мовчання виражалося в досконалому жесті та русі".
Виходить, те, що здається нам незвичним (і навіть начебто блюзнірським), можливо, ближче до відображення Небесної Гармонії, ніж наші багатослівні акафісти й канони. Дослідники кажуть, що в епоху раннього християнства ще були поширені літургійні святкові танці та процесії.
У східному християнстві від цієї давньої форми молитви залишився хіба що хресний хід навколо храму на Великдень - своєрідний різновид хороводу. До речі, такий хоровод ангелів і праведників навколо Христа можна побачити на іконі "Христа воскреслого" (1700 р.). Як писав Плотін (який справив величезний вплив на християнське богослов'я):
"Хто удостоїться бути присутнім у цьому хорі (хороводі) душ навколо Єдиного - побачить джерело Життя і Розуму, початок Буття, причину Блага, корінь Душі".
Цей круговий рух ангелів і праведників навколо Бога - зразок і для християнських літургійних танців.
Утім, ще задовго до народження Христа іудеї висловлювали свою любов до Бога, зокрема, в танці.
Цар Давид "скаче і танцює" перед Ковчегом і відповідає дружині, незадоволеній його поведінкою:
"перед Господом грати і танцювати буду" (2-я Царств 6:21).
Після порятунку від військ фараона "сестра Аарона, пророчиця Маріам, узяла бубон, і всі жінки разом із нею, теж із бубнами, раділи й танцювали" (Вих. 15:20).
На свято Господнє в Силомі "вийдуть дівиці Силомські танцювати в хороводах" (Суд. 21,21).
Пророк Єремія розуміє танець, як ознаку присутності Бога серед Свого народу (Єр. 31:3, 4, 13). А коли Бог відвертається від юдеїв:
"Померла в серці радість, хороводи змінилися плачем" (Плач 5:15).
"Вигукуй і тріумфуй, мешканка Сіону, бо великий серед тебе Святий Ізраїлів", - каже Ісайя (12:6). Слов'янським словом "радіти" (згідно з етимологічним словником Фасмера, лик, радіти, лікую, старослав. ликъ χορός - запозичене з готського laiks "танець", laikan "скакати, стрибати") перекладається грецьке "хоровод", яке означає "радіти, танцювати".
"Ісаіє, радій" ("Ісаіє хореве") - "Ісаіє, радуйся, танцюй!" - співає хор під час таїнств вінчання і висвячення. Це відгомін тієї думки, що досвід Богоспілкування і радість, яку він приносить, має виливатися в танці. Причому танці спільному, "хоровому".
Цікаво, що Іоанн Дамаскін, кажучи про єдність Трійці, про те, що Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий "з'єднуються, не зливаючись, але сукупно одне з одним співперебуваючи (περιχωρησιν), одне в одне проникають без усякого змішання та злиття", вживає грецьке слово, яке можна перекласти, зокрема, і як "спільний круговий танець". Цим же словом Максим Сповідник позначає взаємопроникнення божественної і людської природ Христа.
А отже, спільний літургійний танець може розглядатися як одна з найглибших форм Богоспілкування, коли людина перебуває з Богом, "з'єднуючись, але не зливаючись" з Ним.
(Закінчення нижче)
