ТРОШКИ ІСТОРІЇ
Перед початком дуже важливого для мене особисто марафону з вами, який є результатом 14 років мого шляху, хотілось би трошки поділитись декількома історіями із життя. Вони дуже добре показують результати практики і те, як гімнастика йогів може витягувати із болота.
ІСТОРІЯ ПЕРША
2010 рік. Я розчарувався в рок н рольній карʼєрі, в концертах, записах альбомів і в бажанні стати кращим на світі в цьому. Записав свій особистий альбом сам, який потім видалив, бо розумів що то у нас поки мало хто зрозуміє. Проблеми в сімʼї після смерті батька, мама спивається, молодша сестра нічого не розуміє і також закривається в собі. В архітектурному мене моя ж кураторша підставляє, бо я не дав їй хабар і мене виганяють.
Всі ті переживання в якийсь момент проявляються в невідому хворобу. Кожні два тижні хворію пневмонією і висока температура взагалі не спадає. Аналізи погані, навіть кров не можуть взяти, густа як желе. За спиною якось почув, як матері сказали, що "йому не довго залишилось, у нього кров як у покійника"
Поклали в лікарню, кололи вітамінчики і за спиною лікарі цинічно обговорювали скільки ще моє місце буде зайнятим. "Йому тиждень ще, далі кладемо інших. Коліть йому вітаміни, хай думає що його лікують".
Це був переломний момент. Страшно якось стало. Малий ще, а тут кажуть шо тиждень залишився. А я шо, тільки наче почав шось там жити, кудись шось рухатись.
Втік із лікарні через вікно. Мати не здивувалась, вона мене навіть не побачила, бо сильно пиячила. Почав шось шукати, думати що робити.
Спочатку якісь банальні штуки по типу спорту, харчування і так далі. Але все ж таки досить швидко прийшов до гімнастики йогів (то окрема історія).
На моє щастя знайшов в моєму Богом забутому місті тічера, який викладав по старим напрацюванням Сідерського. Почав продавати свою колекцію дисків, яку я все дитинство збирав, щоб ходити регулярно в зал до нього.
Через місяць температура пройшла. Через пів року я повернувся в коледж і коли здавав екзамен по фізрі (по якій у мене все життя були двійки), викладач не знаходячи слів спитався "а як так, ти ж ні разу віджатись не міг раніше".
Я з першого дня практики кинув палити, пити і закрив всі свої звʼязки зі всіма друзями, які були з рок н рольної тусовки. Більше року просто займався, вивчав інформацію, спав і їв. Звичайно що всі подумали, що я в секту потрапив) Але через роки, нажаль, стало зрозуміло тим, хто вижив (рок н рольне життя воно таке), що це було не так.
З тих пір все і почалось. І практика ще не один раз мене рятувала в таких ситуаціях, в яких зазвичай більше не підіймаються.
Тому друзі, враховуючи те, що цей марафон буде останнім в такому форматі і далі буде пауза, дуже рекомендую просто спробувати. Я зроблю все можливе для того, щоб кожен, хто сяде на килим, відчув ту силу, яка схована в "гімнастиці мудрих", якій я віддав 14 років свого життя.
Перед початком дуже важливого для мене особисто марафону з вами, який є результатом 14 років мого шляху, хотілось би трошки поділитись декількома історіями із життя. Вони дуже добре показують результати практики і те, як гімнастика йогів може витягувати із болота.
ІСТОРІЯ ПЕРША
2010 рік. Я розчарувався в рок н рольній карʼєрі, в концертах, записах альбомів і в бажанні стати кращим на світі в цьому. Записав свій особистий альбом сам, який потім видалив, бо розумів що то у нас поки мало хто зрозуміє. Проблеми в сімʼї після смерті батька, мама спивається, молодша сестра нічого не розуміє і також закривається в собі. В архітектурному мене моя ж кураторша підставляє, бо я не дав їй хабар і мене виганяють.
Всі ті переживання в якийсь момент проявляються в невідому хворобу. Кожні два тижні хворію пневмонією і висока температура взагалі не спадає. Аналізи погані, навіть кров не можуть взяти, густа як желе. За спиною якось почув, як матері сказали, що "йому не довго залишилось, у нього кров як у покійника"
Поклали в лікарню, кололи вітамінчики і за спиною лікарі цинічно обговорювали скільки ще моє місце буде зайнятим. "Йому тиждень ще, далі кладемо інших. Коліть йому вітаміни, хай думає що його лікують".
Це був переломний момент. Страшно якось стало. Малий ще, а тут кажуть шо тиждень залишився. А я шо, тільки наче почав шось там жити, кудись шось рухатись.
Втік із лікарні через вікно. Мати не здивувалась, вона мене навіть не побачила, бо сильно пиячила. Почав шось шукати, думати що робити.
Спочатку якісь банальні штуки по типу спорту, харчування і так далі. Але все ж таки досить швидко прийшов до гімнастики йогів (то окрема історія).
На моє щастя знайшов в моєму Богом забутому місті тічера, який викладав по старим напрацюванням Сідерського. Почав продавати свою колекцію дисків, яку я все дитинство збирав, щоб ходити регулярно в зал до нього.
Через місяць температура пройшла. Через пів року я повернувся в коледж і коли здавав екзамен по фізрі (по якій у мене все життя були двійки), викладач не знаходячи слів спитався "а як так, ти ж ні разу віджатись не міг раніше".
Я з першого дня практики кинув палити, пити і закрив всі свої звʼязки зі всіма друзями, які були з рок н рольної тусовки. Більше року просто займався, вивчав інформацію, спав і їв. Звичайно що всі подумали, що я в секту потрапив) Але через роки, нажаль, стало зрозуміло тим, хто вижив (рок н рольне життя воно таке), що це було не так.
З тих пір все і почалось. І практика ще не один раз мене рятувала в таких ситуаціях, в яких зазвичай більше не підіймаються.
Тому друзі, враховуючи те, що цей марафон буде останнім в такому форматі і далі буде пауза, дуже рекомендую просто спробувати. Я зроблю все можливе для того, щоб кожен, хто сяде на килим, відчув ту силу, яка схована в "гімнастиці мудрих", якій я віддав 14 років свого життя.