Design Your Life | Interviews

🤝 В кар'єрі дизайнера все вирішують зв'язки

У мене на каналі з вакансіями з'явилася нова рубрика — "Бліц-інтерв'ю". У ній я дізнаюся як дизайнери потрапили у відомі компанії чи студії, який у них був шлях і як пройшов випробувальний термін.

І що цікаво, дуже часто вирішальним фактором виявляються "зв'язки". Коли в команді з’являється вакансія, дизайнери, які там уже працюють, перш за все згадують про знайомих. Це можуть бути люди з якими вони навчалися, колись працювали разом або просто комунікували в соцмережах і слідкували одне за одним. Такий варіант значно спрощує шлях до нової роботи, адже ти одразу потрапляєш на фінальні етапи відбору, а не губишся серед сотень відгуків на вакансію (які часто навіть не доходять до очей Head дизайнерів, бо первинний скринінг проводять HR-менеджерами або AI-алгоритми).

Тому висновок очевидний, потрібно "нетворкатись". Просто робити хороший дизайн недостатньо, треба показувати його людям, знайомитися, спілкуватися. Зрозуміло, що в умовах дистанційної роботи це складніше, а якщо ти дизайнер в Україні чоловічої статі, якому вже за 25, то взагалі страшно виходити на вулицю... 😉

Але на щастя, є соцмережі, і онлайн-нетворкінг теж працює 🙏

🥊 Кікбоксинг замість психолога

Вже майже 4 роки я займаюся кікбоксингом і інколи мене запитують: навіщо мені цей спорт, якщо можна обрати щось менш травматичне? Особливо коли я з’являюся з "фонарем" під оком або синцем на пів ноги, після відпрацювання low kick-ів та загартування м’яза, щоб удари були не такими болючими, коли їх пропускаєш.

Я вже якось писав, що мені подобається інтенсивність кікбоксингу, його вплив на розтяжку тіла та дрібну моторику. Але згодом відкрив ще один важливий аспект — психологічний.

Я зрозумів, що самооцінка потребує фундаменту, який не залежить від матеріальних чи професійних досягнень. Він просто є. І закладають його ще в дитинстві. Для дівчат це, напевне, відчувати себе безумовно красивою та цінною, для чоловіків — здатність захистити себе та своїх близьких. Так, можливо, це виглядає як сексизм, і я важаю, що чоловіки й жінки рівні, але точно різні за своєю природою. І фундамент їх впевненості також різний.

У мене було "мамине" виховання, і в дитинстві я не займався жодним бойовим видом спорту. Але чомусь до мене завжди «дойо***лись» 😐 Наче всесвіт натякав, що саме мені потрібно розвивати. Тому доводилося брати участь у бійках, хоча це, скоріше, було з позиції жертви, яка змушена захищатися, ніж хлопця, який може реально постояти за себе. Було по-різному: деколи я перемагав у бійці, а деколи програвав. Багато що залежало від мого настрою, і це залишило слід у вигляді порушеного відчуття особистої безпеки.

Але саме це відчуття впливає на багато сфер життя: від побутових ситуацій до кар’єрного зростання, навіть у дизайні та боротьбі з синдромом самозванця. Я — пацифіст і не хочу завдавати шкоди, але кікбоксинг допомагає мені відчути внутрішню впевненість. Цю тему можна обговорювати з психологом, а можна — на спарингах. У певному сенсі я "зцілюю" того хлопця, який у дитинстві не міг за себе постояти.

Раніше я боявся спарингів, уникав їх. А зараз — кайфую. Я можу програти, мені може бути боляче, але моя безпека не постраждає, і зі мною все буде добре. Тепер намагаюся перенести цей підхід на інші сфери життя — не боятися рухатися туди, де страшно. Бо що б не сталося, я точно зможу вирулити й далі жити. Мій фундамент залишиться цілим, просто доведеться знову на нього надбудовати важливі для мене речі.

Вийшла саморефлексія, якою давно хотів поділитися. Можливо, комусь це теж дасть поштовх до власних роздумів.

Витрачаю 40$, щоб зекономити 15$

Цікаво, це тільки в мене така проблема чи всі так роблять? 🤔

Не купують платні доступи до стоків з іконками, готової графіки чи дослідницької інформації (наприклад, до Mobbin), а потім витрачають години, щоб зробити це самостійно. Або шукають безкоштовні варіанти сумнівними способами й намагаються з цього створити щось пристойне.

Результат виходить так собі, порівняно з тим, що можна було б просто купити те, на розробку чого дизайнери чи ілюстратори вже витратили десятки годин, а продають це за 15$.

Але ж перший варіант все ж безкоштовний... Чи ні? 😉

Бізнес-модель дизайнерів проста: вони продають свій час. Чим ти досвідченіший — тим дорожче він коштує.

І ось ситуація: купити якісну графіку за 15$-20$ і витратити 10 хвилин або ж витратити 2 години на її створення. Мій робочий час коштує приблизно 20$/год, тобто фактично я витрачаю 40$. Тепер зрозуміло, чому я ще не багатий...

Хтось скаже: "Та завантаж безкоштовно, он повно всього!". Але питання — це реально безкоштовно чи вкрадено й викладено у відкритий доступ? Бо якщо друге, то ми просто "кидаємо" своїх колег-дизайнерів, які на цьому заробляють.

Я вірю в карму й думаю, що за всі піратські ресурси, якими колись користувався, ще отримаю своє😅 Раніше я про це навіть не замислювався, а брав усе, що можна. Але зараз намагаюся цього уникати. Не скажу, що зовсім не грішу, але значно менше, ніж колись.

І також поступово змінюю свою бізнес-модель, щоб не працювати в мінус. Довго вагався щодо покупки Mobbin і витрачав купу часу на дослідження, а зараз в мене займає 20-30 хвилин, щоб зрозуміти, як працює той чи інший функціонал.

Поставте ➕ в коментарях, якщо теж так робите і "жметься" купити платний доступ 😉

Спочатку зроби погано, щоб вийшло ідеально!

Все більше переконуюся, що для розробки дизайну сервісу або будь-якого продукту потрібно пройти цей процес кілька разів, щоб отримати достойний результат. Про ітераційний підхід до проєктування я знаю давно, і хочу поділитися притчею на цю тему. Ось вона:

Один майстер кераміки розділив своїх учнів на дві групи.

Першій групі він сказав: "Ваша оцінка залежатиме тільки від якості одного-єдиного глечика. Вам потрібно зробити ідеальний глечик".

Другій групі він дав інше завдання: "Ваша оцінка залежатиме від кількості створених глечиків. Чим більше зробите, тим краще".

Коли настав день оцінювання, сталося щось несподіване: найкращі глечики створили ті, хто робив їх багато.

Група, що прагнула до ідеального глечика, витратила надто багато часу на обговорення та планування, але зрештою їхні роботи виявилися посередніми.

А ті, хто робив багато глечиків, навчалися на своїх помилках, експериментували й поступово вдосконалювали свою майстерність.

Коли справа доходить до реалізації якогось нового продукту або масштабної функції, багато з нас намагаються зробити все ідеально з першого разу, щоб не подумали "він поганий дизайнер". Тож важливо одразу обговорити з клієнтом або стейкхолдерами процес роботи: спочатку буде дизайн низької якості, а з кожною наступною ітерацією він покращуватиметься.

Це насамперед стосується великих проєктів, наприклад, SaaS-продуктів, інтернет-магазинів, мобільних застосунків. Але цей підхід можна застосовувати навіть до лендингів: не вилизувати кожен блок до ідеалу, а максимально швидко створити дизайн всієї сторінки, а потім за кілька ітерацій довести його до ідеалу.

Хочу уточнити, що я маю на увазі не прототипування, а саме фінальні стадії проєктування — тобто UI, якщо інтерфейс. Багато варіантів прототипів уже вважається нормою, а ось презентувати фінальний візуал дизайну може бути страшнувато, бо не всі це зрозуміють.

Чому це важливо? На початковій стадії проєктування інтерфейсу, якими б досвідченими ми не були, все одно неможливо врахувати всі нюанси. У процесі роботи завжди з’являтимуться підводні камені, про які ми не подумали на старті.

Тому завдання — максимально швидко створити дизайн всього сервісу, ідеально — ще й перелінкувати прототип, щоб якісно протестувати основні User flow. Не варто одразу доводити дизайн до ідеалу, створювати UI-компоненти чи, не дай Боже, дизайн-систему — це хибний шлях. Врешті-решт вас знудить від цього дизайну, і ви захочете якнайшвидше перейти до нового проєкту, щоб забути про нього. І що найгірше — він усе одно вимагатиме безліч правок.

Коли працюєш ітераціями, ти не зациклюєшся над формою кнопок, кольоровими відтінками, радіусами та іншими деталями. Головне — щоб були створені всі екрани та сторінки. Якщо продукт великий, можна навіть пропустити другорядні сторінки, але важливо бачити весь проєкт цілісно.
Коли зробите 2-3 таких ітерації, фінальний результат вас приємно здивує.

Цікаво, що ітераційний підхід давно використовується в мистецтві. Художники перед створенням картини спершу роблять багато ескізів (аналог наших прототипів), а потім малюють етюди — і таких етюдів може бути кілька. Лише після цього вони переходять до написання свого шедевру 🖼. Тому раджу всім спробувати такий підхід у дизайні!

👇 Що думаєте? Напишіть у коментарях!

Вирішити свої задачі за рахунок клієнта

Періодично чую від дизайнерів, що їхні клієнти погані, бо вони не хочуть робити "WOW дизайн" з цікавим сторітелінгом, який буде супроводжуватись анімацією, 3D-елементами та іншими дизайнерськими "наворотами". Натомість клієнти хочуть простенький та стандартний, можна сказати, шаблонний сайт. А дизайнеру це не подобається, бо він хоче створювати щось краще, цікавіше, щоб можна було відправити свою роботу на Awwwards або отримати стрічку на Behance та купу лайків на Dribbble чи в Instagram.

І тут важливий момент: чия це ціль — створити дизайн за який можна отримати нагороду? Клієнта чи дизайнера? Адже в більшості випадків ціль бізнесу — витратити якомога менше ресурсів, щоб заробити якомога більше. Тут все просто.

Я думаю, ви погодитеся зі мною, що зазвичай тільки топові клієнти, тобто лідери своєї ніші, приходять до дизайнерів з метою виділитися, зробити свій візуальний бренд значно кращим, ніж у їхніх конкурентів, або хочуть залучити новий преміальний сегмент клієнтів. Лише у таких випадках цілі дизайнера та клієнта перетинаються.

Така сама ситуація і з продуктовим дизайном: стартапи або компанії, які ще не стали величезними корпораціями, також розраховують за 1-2 спринти запустити нову функцію й перевірити чи готові користувачі за неї платити. Тому витрачати час Frontend розробника на реалізацію складних UI-рішень може бути нерозумно. Звичайно, якісно пропрацьований інтерфейс продає і в подальшій перспективі впливає на бізнес-показники, але часто бізнесу потрібен швидкий результат, враховуючи нинішню економічну ситуацію в країні та світі.

Тут постає питання для дизайнера: як мені далі розвиватися і виходити на новий рівень? Це ціль дизайнера, тому він повинен вкладати сюди свої ресурси і брати за це відповідальність. Як це можна зробити? Наприклад, створювати дизайнерські концепти та наповнювати своє портфоліо роботами значно вищого рівня, ніж ті, що ти робиш наразі на роботі. Коли в тебе сформується пул концептуальних проектів того рівня, до якого ти намагаєшся досягти, існує велика ймовірність, що до тебе прийдуть такі клієнти або HR-менеджери з компаній рівня MacPaw, які готові інвестувати два роки в розробку редизайну продукту.

Проявлення емпатії до своїх клієнтів і роботодавців дасть змогу краще розуміти цілі бізнесу та допомагати в їх досягненні.

Спорт - примножувач енергії 🔋

Пересвідчуюсь в черговий раз як активний спорт збільшує мій енергетичний потенціал. Після літньої паузи, на початку осені я знову відновив заняття кікбоксингом, і хоча повертатися було важко, мій тренер, ще той "троль" обожнює мене ганяти і перевіряти мої фізичні можливості 😰 Проте результат який приходить через 3-4 місяці того вартий.

Тут хочу уточнити, що мова йде про активний спорт, бо, наприклад, просто ходити в тренажерний зал для пампінгу не дає такого ефекту, принаймні для мене. Звичайно, це краще, ніж нічого: коли ти сидиш по 10 годин за монітором, навіть легка йога - це чудово. Але, як каже мій тренер Роман Леонідович, «качалка — це не спорт». Для спорту потрібна фізична активність з інтенсивним кардіо для розвитку фізичної витривалості.

Коли ти підвищуєш свою фізичну витривалість, тобі достатньо енергії на роботу, побутові справи (де потрібна фізична активність), плюс активне тренування 1,5-2 години, після якого можеш викручувати свою спортивну форму. Потрібно трохи відпочити 20-30 хвилин, і ти знову можеш попрацювати ще кілька годин, а потім піти за покупками в "Сільпо", яке знаходиться за 3 км, і не стомитися під кінець дня. Це звичайно круте відчуття, і далі хочеться розширювати свій потенціал збільшуючи кількість тренувань на тиждень.

Тож до трьох тренувань з кікбоксингу на тиждень я додаю тренажерний зал 1-2 рази, це швидше для душі, бо просто люблю тренажерний зал і хочу накачати біцуху 💪 В новому році планую додати біг, а якщо буде тепла зима, то й велосипед — це також моя любов. Біг я ненавиджу, але все ж хочу бігати хоча б 2 рази на тиждень, бо потрібно покращувати дихання і витривалість. На спарингах це мене часто підводить, коли спаринг-партнери займаються професійно, а не так як я — для себе.

Раджу кожному, хто не займається спортом, у новому році знайти на це час. Повірте, це інвестиція у ваше здоров’я, яка окупиться. Головне — почати і протриматися 3 місяці, а далі результат вас сам мотивуватиме продовжувати.

Чи потрібний персональний бренд для дизайнера?

Нещодавно слухав подкаст на тему "Чи потрібен персональний бренд для дизайнера". І там мені дуже зрезонувала думка: якщо тобі пощастило потрапити в ком'юніті скілових дизайнерів, то особистий бренд тобі не є необхідним для кар'єрного зростання.

Наприклад, ти джуном, потрапив до топових компаній або студій, таких як MacPaw, Genesis, ЛУН, EPAM, Fedoriv Agency, Banda Agency, Spiilka, Vintage та інших. У тебе були досвідчені наставники, і ти чудово зарекомендував себе. Тебе також відмічали як співвиконавця на топових кейсах на Behance та Awwwards. Це дало тобі можливість обростати чудовим нетворкінгом, який далі "бустив" твою кар’єру. Твої колишні колеги, з якими ти працював раніше, пропонують тобі вакансії в інших топових студіях чи компаніях.

В такому випадку тобі залишається якісно виконувати свою роботу, і можна мати портфоліо лише у форматі PDF на своєму ноутбуці, а в Instagram публікувати лише фотографії з подорожей. Тому для таких випадків "сарафанне радіо" та нетворкінг — це твої інструменти для просування в кар'єрі.

Але якщо тобі не випала така нагода, і твої перші місця роботи – це "ноунейми", або ти починав як фрілансер у якому-небудь маленькому містечку, то ситуація зовсім інша. Я гадаю, що без побудови особистого бренду тобі буде важко просуватися в кар'єрному розвитку.

У цьому випадку тобі потрібно самому, де можливо, розповідати про себе та розвивати свої профілі на Behance, Dribbble, Instagram та інших платформах. Поки ти не напрацюєш собі репутацію в дизайнерському ком'юніті, тебе не почнуть хантити в топові компанії та студії і пропонувати ЗП вище ринкової за твою експертизу та досвід.

Що ви думаєте на рахунок цього? Поділіться, будь ласка, в коментарях, цікаво почути вашу думку.👇

👹 Робота - ненаситний звір 

Від колег часто чую, що вони не мають часу на спорт, хобі або навчання, бо робота забирає весь їхній час. Я теж не виняток і стикаюся з цією проблемою. Але намагаюся справлятися з цим "звіром".

Коли планую завдання на день, часто помиляюся з оцінкою часу. Завжди здається, що встигну більше, ніж реально можу. А ще додаються технічні складнощі, очікування зворотного зв’язку та інші затримки, які затягують робочий процес.

Я змінив підхід. Тепер замість списків я виділяю часовий блок: з 10:00 до 17:00. У цей період я зосереджений на робочих задачах, а о 17:00 — закриваю ноутбук, незалежно від того, чи все зроблено і їду на тренування. На 17:30 мене буде чекати тренер із кікбоксингу.

Таким чином я контролюю апетити цього "звіра", не дозволяючи йому з’їсти увесь мій час. Ще один важливий момент, який допомагає вчасно закривати ноутбук, — це планувати активності, які неможливо перенести чи пропустити. Це змушує дотримуватися часових рамок.

Звісно, інколи бувають завдання, які потрібно закінчити саме сьогодні, але зазвичай таких небагато. Якщо стабільно працювати в запланований час протягом спринта (2 тижні), то висока ймовірність, що ти вкладешся в дедлайни.

Проте є інша проблема, яку я називаю "тривога незакінченої задачі". Навіть після завершення робочого дня думки про роботу на фоні продовжують крутитись в голові. Це заважає повноцінно переключитися. Наразі мені допомагають лише спаринги: або думаєш про роботу і пропускаєш удари, або повністю фокусуєшся і забуваєш про все інше.

Всю роботу ніколи не переробиш, завжди є що робити і покращувати. Але жити лише для роботи — на таке я не згоден. Хочеться, щоб це було навпаки, але поки не знаю, як саме це зробити і прийти до такого способу життя. Для мене надзвичайно важлива кар'єрна реалізація, але не за рахунок принесення в жертву інших сфер життя. Поки що я намагаюся оптимізувати, тестувати і поступово рухаюсь у цьому напрямку.

💭Чи варто мені наразі змінювати роботу?

Мабуть, кожен дизайнер (та й не тільки дизайнер!) час від часу задає собі це запитання. Сьогодні хочу поділитися корисним методом саморефлексії, який я запозичив у кар’єрного коуча. Він допоміг мені чесно відповісти на запитання, які я часто відкладав «на потім», і в фоновому режимі це забирало в мене чимало енергії.

Суть методу проста: знайдіть тихий куточок, момент емоційного «штилю», коли ви не надто засмучені або навпаки — на підйомі. І чесно відповідайте на ці запитання:

1 — Що ви втрачаєте, залишаючись на цій роботі? А що можете здобути, якщо зважитеся на зміни?

2 — Які почуття викликає у вас думка залишитися на цій роботі ще на рік?

3 — А що, якщо залишитися тут ще на 5 років?

*Питання можете скоригувати під себе, якщо потрібно.

Ключове — бути чесним перед собою. Пишіть усе, що приходить на думку, навіть якщо ці думки здаються суперечливими. Пам’ятайте, перші проявлені емоції — ваші найкращі підказки.

Такі вправи — це не про імпульсивні рішення, а про те, щоб побачити картину ширше. Можливо, ви знайдете нову мотивацію залишитися. Або, навпаки, зрозумієте, що настав час рухатися далі.

Кінець року — чудовий момент для роздумів та пошку нових референсів свого життя. Це той самий час, коли ми можемо подивитися на своє життя й кар’єру збоку, а заодно подумати: «Чи у правильному напрямку я рухаюсь? І чи варто щось змінити?»

Поділіться в коментарях своїми методами для рефлексії. ✍️

Навіщо насправді потрібні фреймворки?

Переглядаючи чергове відео чи лекцію про дизайн-процес, читаючи про дизайн-мислення, Jobs to be Done чи CJM, легко почати сумніватися у власному підході та професіоналізмі — синдром самозванця, привіт! Особливо це тригерить, якщо ваші дизайн-процеси здаються далекими від цих ідеалізованих прикладів.

✦ Тоді для чого вони існують?
Я вважаю, фреймворки – це теоретичний інструмент, рекомендації для створення структуризації в роботі і також є "захистом від дурня". Дослідження, звісно, необхідні для глибшого розуміння проблеми та перевірки рішень ще до їх реалізації. Особливо актуально це для великих компаній або команд, де без чітко описаних процесів усе може легко стати хаотичним. І щоб не зламати цю систему або продукт, який приносить дохід компанії, фреймворки є запобіжником.

У таких умовах багато людей просто «роблять свою роботу» за інструкціями, з мінімальним прогресом покращень на декілька відсотків, зате нічого не зламають, і це нормально. Бо продукти бувають дуже специфічні і вузькоспеціалізовані, й тих, хто розуміє продукт і має бачення, куди потрібно далі рухатись, мало, і це зазвичай стейкхолдери, а решта роблять те, що було сказано. Але такий підхід блокує можливість створювати щось нове, що виведе продукт на новий рівень.

Багато хто це вже розуміє і додатково залучає сторонніх консалтингових спеціалістів, які можуть принести свіжі ідеї зі сторони, або розвивають свій власний R&D відділ.

✦ Чому рухатися згідно процесів погано?
Бо в реальності кожна ситуація унікальна. Ви щоразу аналізуєте, що варто зробити, а що – ні. Саме здатність приймати зважені рішення робить вас професіоналом.

Так, реальний світ часто менш визначений, ніж нам хотілося б. Проте ми прагнемо систематизувати процеси, виявити закономірності та врахувати максимум деталей. Це зовсім не означає, що всі фреймворки – марні чи «зло». Головне – розуміти, коли і як їх використовувати. Не потрібно проводити дослідження лише тому, що «так треба». Краще підходити до цього з розумінням контексту та поставлених завдань.

🤔 Останнім часом задумуюсь над якими IT-продуктами я хотів би працювати

І для себе виніс ряд критеріїв, якими зараз поділюся з вами.

По-перше, я зрозумів, що мені важливо чи робить продукт людей багатшими в духовному або матеріальному сенсі, чи просто використовує клієнтів заради прибутку. Я хочу створювати цінність для людей і вирішувати їхні задачі або проблеми, тому всі розважальні продукти, соцмережі, а також ігрова індустрія для мене не є екологічними бізнесами. Вони здебільшого шкодять і експлуатують людей, бо відволікають від реального життя і затягують у віртуальний світ. Звичайно, якщо користуватись цим усвідомлено, нічого поганого не буде, але, на жаль, більшість людей, особливо діти, цього не вміють. Хоча ці продукти мають цінність, але у глобальному масштабі, на мою думку, вони приносять більше шкоди.

По-друге, якщо розглядати стартап, то до моральних критеріїв додаються й бізнес-фактори, які визначають життєздатність продукту. І це важливо, щоб моя робота не пішла “в шухляду”. Загалом є основні пункти, за якими венчурні фонди оцінюють бізнес-ідеї, і також в цей список я додав пункти на основі свого досвіду:

- Цю ідею технічно складно реалізувати;
- Ідея вирішує нудні задачі або проблеми;
- У цієї ідеї багато конкурентів або вже є кілька успішних продуктів на ринку, але відсутні великі гравці з венчурними інвестиціями;
- Існує можливість різних способів монетизації, що додає бізнесу стійкості у випадку несприятливих сценаріїв розвитку.

Що думаєте щодо цього? Якщо у вас також є критерії для початку роботи над проєктом, поділіться ними в коментарях 👇

Даніела Мунтян | Частина - 2️⃣


✦ З якими викликами в дизайні ви стикаєтесь у своїй компанії?

Як частина команди дизайнерів Craft Docs, ми стикаємося з різними викликами під час проектування для кількох платформ, таких як iOS, macOS, Інтернет, Windows і iPad. Для нас надзвичайно важливо постійно враховувати відмінності між кожною платформою та гарантувати, що наші дизайнерські рішення бездоганно працюють на всіх них.

Ми постійно навчаємось і намагаємося знайти інноваційні рішення проблем, хоч вони не завжди бувають успішними. Усе це є частиною процесу навчання та допомагає нам рости як дизайнерам.

Ще один виклик, з яким ми стикаємося, — це створення продуктів, які не тільки добре функціонують, але й дозволяють користувачам бути більш креативними та виражати себе. Це баланс між зручністю використання та креативністю, і ми прагнемо знайти ідеальне поєднання, яке відповідає обом потребам.

Крім того, для нас надзвичайно важливо прислухатися до нашої спільноти та швидко відповідати на запити щодо функцій. Для нас є пріоритетними ці відгуки і звісно ми враховуємо їх у своїх розробках, щоб створити продукт, який справді відповідає потребам наших користувачів.

Загалом, мати справу з цими викликами дозволяє нам постійно вдосконалюватися та впроваджувати інновації в нашій роботі, а це в свою чергу забезпечує, передовий дизайн та user experience для нашого продукту.


✦ Якими будуть ваші поради для амбітних дизайнерів?

1 — Довіряйте собі та прислухайтеся до своїх інстинктів. Різні зовнішні чинники легко нас від цього відволікають, але, зрештою, це ваш дизайн, це ваша кар’єра та ваш особистий розвиток, і вони мають найбільше значення. Вірте у свої здібності та рішення.

2 — Шукайте фідбеку і порад, це важливо слухати інших і враховувати їх точку зору. Однак пам’ятайте, що ви маєте останнє слово у виборі роботи та кар’єри. Беріть відповідальність за свої рішення.

3 — Залишайтеся пристрасним і мотивованим, дизайн може бути складною сферою, але важливо захоплюватися своєю роботою та підтримувати позитивний настрій. Продовжуйте сумлінно навчатися та рости як дизайнер.

4 — Займайтеся нетворкінгом та співпрацюйте з іншими: налагодження зв’язків у сфері дизайну може бути неоціненним вкладом для вашого кар’єрного росту. Співпрацюйте з іншими дизайнерами, відвідуйте дизайнерські заходи та будьте в курсі останніх тенденцій і технологій.

5 — Ніколи не припиняйте вчитися: дизайн – це сфера, яка постійно розвивається, тому вкрай важливо бути в курсі останніх інструментів, методів і тенденцій. Проходьте курси, відвідуйте майстер-класи та завжди прагніть вдосконалювати свої навички.

Пам’ятайте, що успіх у сфері дизайну вимагає відданості, наполегливості та готовності ризикувати. Залишайтеся вірними собі, довіряйте своїм інстинктам і продовжуйте наполегливо досягати своїх цілей.

🔗 Веб-сайт Даніели

Знання англійської важливіше, ніж дизайн-скіли

Зараз я паралельно веду ще один канал — DezJob. Вирішив зайнятися цим, щоб краще розуміти користувачів продукту, над яким я працюю, але пост не про це...

Щодня я переглядаю десятки вакансій у сфері дизайну і дійшов до висновку, що без знання англійської мови дуже складно знайти роботу. Якщо навіть трапляються вакансії, де англійська не є обов'язковою, а зарплата достойна, то там величезна конкуренція — від 400 до 500 відгуків на одну позицію. Це в основному стосується UI/UX або Product дизайнерів, тоді як для Графічних або Motion дизайнерів ситуація дещо краща.

Через економічні труднощі, спричинені війною, багато компаній і агенцій вийшли на міжнародний ринок, щоб втриматися на плаву. Вони відкривають офіси в інших країнах, і це ще більше підсилює потребу знати англійську мінімум на рівні Intermediate або Upper-Intermediate.

Тим, у кого слабка англійська, але є бажання кар'єрного зростання і, перш за все, збільшення зарплати, досить "тягати пікселі" — закривайте Figma і беріться за вивчення англійської. Я вважаю, що це наразі найкраща інвестиція в кар'єру дизайнера, яка принесе професійний розвиток.

Насамперед ця порада стосується мене самого. Я вже понад 10 років у дизайні, але через погане знання англійської, розумію що далі особливо немає куди рости на українському ринку, а володіння мовою відкриває багато можливостей, і особливо це стосується заробітної плати 😉