Привіт) сьогоднішня наша розмова піде про Різдво в українській літературі🚗
Надіюсь вам буде цікаво🤍 Чекаємо на ваші реакції та коментарі і ви також можете стати співавтором, надіславши нам свою цікаву розповідь зі світу літератури (автора ми відмітимо).
Давай поговоримо про Різдво в українській літературі, ніби ми з тобою зібралися за столом на Святвечір, де пахне кутею та узваром, а за вікном сніжить. 🎄❄️
Різдво для українців – це не просто свято. Це ціла історія, з традиціями, обрядами, колядками, і, звичайно ж, літературою. Наші письменники здавна описували це чарівне свято, кожен по-своєму, але завжди з любов’ю та теплом.
От, наприклад, Микола Гоголь, хоч і писав російською, але народився і ріс в Україні та добре знав і любив наші звичаї. Його "Ніч перед Різдвом" – це просто шедевр! Уявляєш, як Вакула літає на чорті до Петербурга по черевички для Оксани? Це ж справжня казка, з містикою, гумором та українським колоритом. Там і про колядки, і про ворожіння, і про святкову атмосферу – все так живо та яскраво описано, ніби сам потрапляєш у ту ніч на хуторі біля Диканьки.
Або ж Михайло Коцюбинський з його оповіданням "Ялинка". Хоч там і не так багато про саме святкування Різдва, але є зворушлива історія про хлопчика, який заблукав у лісі в різдвяну ніч. Це оповідання про доброту, милосердя та диво, яке може статися в цей особливий час. Воно таке ніжне та щире, що аж серце щемить.
А ще є Михайло Стельмах з його повістю "Щедрий вечір". Він описує Святвечір в українському селі, з усіма його традиціями – від приготування куті до колядування. У нього Різдво – це символ єднання родини, тепла та затишку. Він так гарно пише про сільське життя, про природу, про звичаї, що ніби сам опиняєшся в тій теплій хаті, де пахне сіном та свічками.
Олена Пчілка теж присвятила Різдву кілька творів, зокрема оповідання "Сосонка", "Збентежена вечеря", "Забавний вечір", "Маскарад" та інші. Вона описує дитячі переживання та враження від свята, створюючи атмосферу чарівності та дива.
Василь Стефаник у своєму оповіданні "Святий вечір" показує нам інший бік Різдва – не завжди радісний та безтурботний. Він пише про бідність, про складні життєві обставини, але водночас підкреслює важливість духовних цінностей та віри.
Іван Малкович у збірці "Золотий павучок" пропонує сучасним дітям різдвяні історії, сповнені фантазії та добра.
І це лише кілька прикладів! В українській літературі є багато творів, присвячених Різдву, кожен з яких по-своєму відображає це свято.
І знаєш, що цікаво? У цих творах Різдво – це не просто релігійне свято. Це ще й символ надії, відродження, перемоги добра над злом. Це час, коли збирається вся родина, коли люди стають добрішими та милосерднішими.
Тому, якщо ти хочеш відчути справжню атмосферу українського Різдва, зануритися в наші традиції та звичаї, то обов'язково почитай ці та інші твори. Ну і потім можна буде поділитися враженнями за святковим столом, чи не так?
Картина: Свята вечеря. Вікторія Проців
Надіюсь вам буде цікаво🤍 Чекаємо на ваші реакції та коментарі і ви також можете стати співавтором, надіславши нам свою цікаву розповідь зі світу літератури (автора ми відмітимо).
Давай поговоримо про Різдво в українській літературі, ніби ми з тобою зібралися за столом на Святвечір, де пахне кутею та узваром, а за вікном сніжить. 🎄❄️
Різдво для українців – це не просто свято. Це ціла історія, з традиціями, обрядами, колядками, і, звичайно ж, літературою. Наші письменники здавна описували це чарівне свято, кожен по-своєму, але завжди з любов’ю та теплом.
От, наприклад, Микола Гоголь, хоч і писав російською, але народився і ріс в Україні та добре знав і любив наші звичаї. Його "Ніч перед Різдвом" – це просто шедевр! Уявляєш, як Вакула літає на чорті до Петербурга по черевички для Оксани? Це ж справжня казка, з містикою, гумором та українським колоритом. Там і про колядки, і про ворожіння, і про святкову атмосферу – все так живо та яскраво описано, ніби сам потрапляєш у ту ніч на хуторі біля Диканьки.
Або ж Михайло Коцюбинський з його оповіданням "Ялинка". Хоч там і не так багато про саме святкування Різдва, але є зворушлива історія про хлопчика, який заблукав у лісі в різдвяну ніч. Це оповідання про доброту, милосердя та диво, яке може статися в цей особливий час. Воно таке ніжне та щире, що аж серце щемить.
А ще є Михайло Стельмах з його повістю "Щедрий вечір". Він описує Святвечір в українському селі, з усіма його традиціями – від приготування куті до колядування. У нього Різдво – це символ єднання родини, тепла та затишку. Він так гарно пише про сільське життя, про природу, про звичаї, що ніби сам опиняєшся в тій теплій хаті, де пахне сіном та свічками.
Олена Пчілка теж присвятила Різдву кілька творів, зокрема оповідання "Сосонка", "Збентежена вечеря", "Забавний вечір", "Маскарад" та інші. Вона описує дитячі переживання та враження від свята, створюючи атмосферу чарівності та дива.
Василь Стефаник у своєму оповіданні "Святий вечір" показує нам інший бік Різдва – не завжди радісний та безтурботний. Він пише про бідність, про складні життєві обставини, але водночас підкреслює важливість духовних цінностей та віри.
Іван Малкович у збірці "Золотий павучок" пропонує сучасним дітям різдвяні історії, сповнені фантазії та добра.
І це лише кілька прикладів! В українській літературі є багато творів, присвячених Різдву, кожен з яких по-своєму відображає це свято.
І знаєш, що цікаво? У цих творах Різдво – це не просто релігійне свято. Це ще й символ надії, відродження, перемоги добра над злом. Це час, коли збирається вся родина, коли люди стають добрішими та милосерднішими.
Тому, якщо ти хочеш відчути справжню атмосферу українського Різдва, зануритися в наші традиції та звичаї, то обов'язково почитай ці та інші твори. Ну і потім можна буде поділитися враженнями за святковим столом, чи не так?
Картина: Свята вечеря. Вікторія Проців