IP
Ivan Petrov
Forward from: Шабунін
Якщо в ОП думали, що скандал із неякісними 120мм мінами залишиться в “закритому периметрі” українських ЗМІ, то – ні. Скандал просочується і на шпальти іноземних видань.
А значить уже став предметом стурбованості радників з безпеки та дефенс-аташе всіх країн, які виділяють кошти своїх платників податків на розвиток нашого внутрішнього ОПК (див. на фото).
Тобто, які вкладають власні бабки в спроможність України виготовляти власну зброю в потрібній кількості і поступово зменшувати залежність від імпортних поставок.
Ось Bloomberg.
Ось Politico.
Що це означає для України?
По-перше, перед союзниками постало питання: чи здатні наші підприємства виготовляти якісні технологічні боєприпаси, якщо таке примітивне, як стара радянська міна, не виходить?
По-друге, чи треба іноземним партнерам купувати озброєння українського виробництва, якщо системи контролю якості фактично не існує?
По-третє, що тепер робити з “данською моделлю”, яка передбачає пряме фінансування союзниками контрактів з українськими виробниками на виготовлення озброєння для ЗСУ, якщо і Міноборони, і Мінстратегпром виявилися не надійними партнерами в процесі перевірки виробника?
Параметри цієї моделі скорше за все будуть переглянуті.
Ну і головне - чи виживе АОЗ, єдиний для іноземних партнерів ефективний та передбачуваний партнер в сфері закупівель зброї?
Наглядова рада, що могла б убезпечити АОЗ від політичної розправи над керівницею, невипадково неправомочна; інституційно АОЗ повністю залежить від МОУ і під час контрактування мусить спиратися на висновки недобитих реформою воєнпрєдів, які оцінюють виробничі потужності та продукцію вітчизняних заводів.
Що робить влада України у відповідь на ці виклики? Правильно - петляє.
Міноборони каже, що непридатні міни будуть відкликані і замінені імпортними.
Мінстратегпром – що виробник за власний рахунок здійснить заміну тисяч бракованих пострілів (які ще треба виготовити краще, ніж вийшло перший раз).
Президент планує скликати “ставку непричетних” для призначення крайніх, на яку, скоріш за все, не запросять тих, хто точно не винен (АОЗ) і пропетляють ті, кого в оборонку за руку привів Єрмак.
Тим часом військовим, яких влада намагається зробити винними у неправильному зберіганні щойно виготовлених мін, навіть приблизні строки та обсяги поставок снарядів ніхто не називає.
Але найбільш огидно те, що ці неякісні міни оплачені податками з зарплат військових, тобто, грошима самих вояк.
А значить уже став предметом стурбованості радників з безпеки та дефенс-аташе всіх країн, які виділяють кошти своїх платників податків на розвиток нашого внутрішнього ОПК (див. на фото).
Тобто, які вкладають власні бабки в спроможність України виготовляти власну зброю в потрібній кількості і поступово зменшувати залежність від імпортних поставок.
Ось Bloomberg.
Ось Politico.
Що це означає для України?
По-перше, перед союзниками постало питання: чи здатні наші підприємства виготовляти якісні технологічні боєприпаси, якщо таке примітивне, як стара радянська міна, не виходить?
По-друге, чи треба іноземним партнерам купувати озброєння українського виробництва, якщо системи контролю якості фактично не існує?
По-третє, що тепер робити з “данською моделлю”, яка передбачає пряме фінансування союзниками контрактів з українськими виробниками на виготовлення озброєння для ЗСУ, якщо і Міноборони, і Мінстратегпром виявилися не надійними партнерами в процесі перевірки виробника?
Параметри цієї моделі скорше за все будуть переглянуті.
Ну і головне - чи виживе АОЗ, єдиний для іноземних партнерів ефективний та передбачуваний партнер в сфері закупівель зброї?
Наглядова рада, що могла б убезпечити АОЗ від політичної розправи над керівницею, невипадково неправомочна; інституційно АОЗ повністю залежить від МОУ і під час контрактування мусить спиратися на висновки недобитих реформою воєнпрєдів, які оцінюють виробничі потужності та продукцію вітчизняних заводів.
Що робить влада України у відповідь на ці виклики? Правильно - петляє.
Міноборони каже, що непридатні міни будуть відкликані і замінені імпортними.
Мінстратегпром – що виробник за власний рахунок здійснить заміну тисяч бракованих пострілів (які ще треба виготовити краще, ніж вийшло перший раз).
Президент планує скликати “ставку непричетних” для призначення крайніх, на яку, скоріш за все, не запросять тих, хто точно не винен (АОЗ) і пропетляють ті, кого в оборонку за руку привів Єрмак.
Тим часом військовим, яких влада намагається зробити винними у неправильному зберіганні щойно виготовлених мін, навіть приблизні строки та обсяги поставок снарядів ніхто не називає.
Але найбільш огидно те, що ці неякісні міни оплачені податками з зарплат військових, тобто, грошима самих вояк.