Осип Леміш


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Книги


Осип Леміш - публіцист, літературознавець і перекладач.
Мої переклади на Чтиві: https://chtyvo.org.ua/authors/Lemish_Osyp/
Підписуйтеся на мій Фейсбук: https://www.facebook.com/orest.krylov/

Связанные каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Книги
Статистика
Фильтр публикаций


🇵🇸 Не тільки Хамас

Як заходить мова про теперішню війну палестинців із сіоністами, чомусь найчастіше згадують про Хамас або тільки про нього. Якщо додати сюди ще й образ Хамасу як якихось ісламських радикалів, то можна подумати, що "цивілізований" Ізраїль воює лише з терористами. Хто ж насправді там воює проти Ізраїлю і які організації зараз активно діють у Палестині? Саме про це я хочу написати.

Отже, починаючи з 7 жовтня 2023 збройну боротьбу ведуть такі палестинські партії та організації:

Фатах. Політична партія, яка представлена в парламенті Палестини і до якої належить президент Махмуд Аббас. Партія соціал-демократичного спрямування і секулярна, не релігійна. Визнає Ізраїль у кордонах до 1967 і сповідує принцип двох держав - співіснування Ізраїлю та Палестини. Партія визнає за Палестиною тільки Західних Берег (ЗП), Східний Єрусалим і Сектор Гази - ті території, які Ізраїль захопив у 1967.
Бойове крило партії: Бригади мучеників аль-Акси. Брали участь у боях на території Сектору Гази.

Народний Фронт Визволення Палестини (НФВП). Партія комуністичного та секулярного спрямування. Представлена в парламенті, але нечисельна. Партія Ізраїль не визнає і виступає за звільнення всієї історичної Палестини.
НФВП має бойове крило: Бригади мучеників Абу Алі Мустафи. 7 жовтня 2023 вони заходили на окуповані території (територія Ізраїлю). Бійці бригад носять червоні пов'язки на лобі.

Демократичний Фронт Визволення Палестини (ДФВП). Як і НФВП, це партія комуністичного спрямування. Також представлена в парламенті, але нечисельна.
Бойове крило ДФВП: Бригади національного опору. Також заходили на окуповані території, а ще обороняли місто Хан-Юніс у Секторі Гази.

Народний Фронт Визволення Палестини - Генеральне Командування (НФВП-ГК). Партія відкололася від НФВП. У парламенті не представлена.
Бойове крило НФВП-ГК: Бригади Джигад Джибріль.

Комітети Народного Опору. Організацію створили колишні члени Фатаху.
Бойове крило: Бригади аль-Насера Салаха аль-Діна.

Рух Палестинських Муджагіддінів. Організація ісламського спрямування.
Бойове крило: Бригади Муджагіддінів. Спочатку були частиною Бригад мучеників аль-Акси, потім стали існувати окремо. Працюють і в Секторі Гази, і на Західному Березі. До них перейшли чимало бійців з інших бойових бригад.

Палестинський Ісламський Джигад. Організація ісламського спрямування.
Бойове крило: Бригади аль-Кудс. Це друга за потужністю бойова організація після Хамасу. Працюють і в Секторі Гази, і на Західному Березі. Бійці носять на лобі чорні пов'язки.

І нарешті, нині найчастіше згадувана організація:

Хамас. Партія ісламського спрямування, має владу в Секторі Гази.
Бойове крило: Бригади Із ад-Дін аль-Касама. Найпотужніша нині бойова організація Палестини, відома своїми запасами ракет і не тільки. Бійці носять зелені пов'язки на лобі. Бригади мають навіть власну розвідку аль-Мадж.

Цей перелік не вичерпний. Існують ще менші організації або навіть окремі люди, які вступають у сутички з ізраїльськими силовиками. Я тут назвав найбільші організації. Попри конфлікти чи розколи між ними, попри різні ідеологічні спрямування, всі вони без винятку сповідують палестинський націоналізм та антисіонізм. Звільнення Палестини - це всенародне прагнення, а не вузькопартійне.

#Палестина


Репост из: Голос Сирии | صوت سوريا
🇸🇾✝️ Вчерашние празднования у христиан Сирии вербного воскресенья.

🇸🇾 @voiceof_syria


🇱🇧 Українські миротворці на півдні Лівану

До початку війни на своїй території, українські збройні сили здобували професійний досвід і міжнародну репутацію в миротворчих місіях у різних точках світу. Одна з таких точок - Ліван, а саме південь країни, де в 2000-2006 мала місце миротворча місія України. Там живуть переважно шиїти і традиційно популярна Хезболла.

Регіон багато років був під ізраїльською окупацією. Вперше ізраїльтяни зайшли туди на декілька днів у 1978 і вибили звідти палестинських бійців з Організації визволення Палестини. Вдруге ізраїльтяни зайшли в Ліван у 1982 і залишились аж до 25 травня 2000. У липні того ж року на південь Лівану прибули українські миротворці. Всього там побували 650 чоловік із 3-го окремого інженерного батальйону ЗСУ в складі Тимчасових сил ООН у Лівані (UNIFIL).

Миротворці не є стороною конфлікту, але в сутності українці там були ближчими до ліванців у тому розумінні, що до їхніх завдань входило розмінування території після ізраїльтян і надання гуманітарної допомоги місцевому населенню, навіть лікування місцевих.

У 2005 ООН стала звинувачувати українських миротворців у фінансових зловживаннях, а у квітні 2006 їх вивели з Лівану.



376 2 17 9 11

Направду, для Києва Крим завжди був проблемою - там постійно стояв Чорноморський флот рф, більший за Військово-морські сили ЗСУ. Цю проблему ми успадкували разом із незалежністю. Одна справа проголосити українську державу та здобути світове визнання, а що робити, коли моряки Чорноморського флоту СРСР не хочуть складати присягу на вірність Україні? Ніякими указами чи законами з Києва в цій ситуації не зарадиш. Зрештою, Україна і рф поділили флот колишнього Союзу так, що нам дісталося менше кораблів, а в 1997 підписали договір, за яким російський флот мав перебувати на території українського Криму до 2017. У 2010 підписали нові угоди, які продовжили термін перебування російського флоту в Україні аж до 2042. Та вже в 2014 саме з баз російського флоту почалося захоплення Криму.

Історія незалежної України, третьої української республіки як дехто каже, як на мене доволі цікава.


Рівно 10 років тому, 18 березня 2014, Москва офіційно анексувала Крим. Якщо зараз ви старші підліткового віку, то повинні добре пам'ятати ті часи і ті настрої. Чи очікували ви тоді, що Крим повернемо скоро, десь через рік, два чи три роки? Що б ви відповіли тоді, якби хтось вам сказав, що московське панування в Криму триватиме щонайменше 10 років?

Так сталося, що війна на Донбасі сама собою відвернула увагу від Криму, бо всі розуміли, що поки ми повністю не звільнимо схід України, про Крим нема що й казати. Тим більше, до початку великої навали в 2022 постійно нависала загроза такої навали, що стримувало нас від активних наступальних дій.

Отакі справи...


Відео про Майдан 2014 з англійськими титрами - мабуть розраховане на іноземних правих. Автори виступають за християнство і націоналізм, а своїми ворогами вважають і західний культурний марксизм, і російський неосталінізм. Варто пам'ятати, що майданні події мали й аспект національної революції, але саме цей аспект зазнав цілковитої поразки.

https://youtu.be/Ua9UbHMqSBI?si=ynTiIMV0MLmG27da


Буває кажуть, мовляв більшість арабів не воюють і не виступають проти сіоністів, а "нормалізували" відносини і ведуть з ними бізнес. І сіоністи начебто боряться тільки з якимись "терористами".

Як воно насправді показує цей малюнок. Ось так араби, насамперед еміри та королі держав Перської затоки, ведуть бізнес із ворогами.

Між іншим, практично в кожній арабській країні більшість народу до сіоністів ставиться негативно. Самі ж сіоністи кажуть: "Ми маємо мир із арабськими режимами, та не маємо миру з арабськими народами."

#Палестина




Ось що на шевченківські дні написав шановний Костянтин Рахно, вчора:

З кожним роком ситуація навколо Тараса Григоровича Шевченка гіршає.

Обсяг патріотично-матірних переробок зростає. Для поколіннячка, що браво вживає тюремне слівце "зашквар". Тільки лінивий не репостить недолугі віршики про "нове та праведне мачете". Кількість потворних мальовидел у формі, в касці, з шинами і таким іншим перевищила кількість його портретів та його власних картин у мережі.

Біснуються облізлі приїжджі журналісти, які не вчили Шевченка в школі й не знають жодного вірша. Вказують, правильно чи неправильно ми на нього дивимося. Політизовані пояснення його творів гірші навіть за ті, що були в радянських шкільних підручниках.

Тому трохи справжнього Кобзаря, залюбленого в світ античної міфології й краси.

Тарас Шевченко. Нарцис та німфа Ехо. Брістольський папір, сепія. 1856
👇


Тарас Шевченко лідер за кількістю пам'ятників. Однак за кількістю прочитань або вивчень на пам'ять він лідером не є. Даремно, бо "якби ви вчились так, як треба, то й мудрость би була своя".


☝️Це змушує задуматись над роллю наших вояків, зокрема добровольців і тих, котрі сповідують праві чи консервативні погляди. Зараз я вже менше надій покладаю на них саме як на майбутню провідну верству. Чому? Та тому, що в нашому здеградованому суспільстві, за умов панування наднаціональних структур влади, за умов панування не стільки торгашів, як лихварів, якісь там ветерани війни з консервативними поглядами мало що вирішуватимуть, навіть якщо користуватимуться повагою в народі. Тим паче, якщо вони не розумітимуть як функціонує влада, тоді ними легко може скористатися хтось хитріший.


Світова економічна та фінансова системи, розбудовані на лихварському капіталі, об'єктивно диктують свої закони виживання. І вони далеко не вовчі, а шакалячо-гієнячо-зміїні. Лихварський капітал спотворив природні арійські варни. Брахмани та кшатрії стали шудрами у вайш'їв і втратили своє природне призначення!

©️ Юрій Ситник


Не тратьте енергію на те, на що не впливаєте.

©️ Юрій Ситник


Євроінтеграційний процес та сланцевий газ стануть або початком об'єднання України, або початком кінця її цілісності.

📖 Юрій Ситник. Щоденник примітивного конспіролога, 2014

Дата написання цих слів - 8 жовтня 2013. В кінці того ж року почався Майдан, а на початку наступного року рф анексувала Крим і розпочала гібридну війну в Донецькій та Луганській областях. Ситник як у году гледів.


Повідомляється, що збій у роботі Фейсбуку був спричинений тим, що хусити в Червоному морі пошкодили підводні кабелі. Добре це чи погано? Як до цього ставитись?

Ймовірно, хусити роблять це для того, щоб якимось чином уплинути на сіоністів і зупинити страждання жителів Гази. Якщо пошкодження кабелів призведе до перемоги над сіоністами і до повного звільнення Палестини від ріки до моря, то я готовий назавжди відмовитися від Фейсбуку та телеграму. Я проживу без цього каналу і буду радий побачити щасливих палестинців.

І між іншим, користуватися Фейсбуком це шкідлива звичка.

#хусити


🇱🇧 Як повідомляють змі, в суботу внук лідера Хезболли Хасана Насралли Аббас Ахмед Халіль загинув унаслідок ізраїльського авіаудару на півдні Лівану. Він служив у бригаді Імама Хусейна і був сином Абу Алі Нуха. Разом з ним загинули й інші два хезбаллони.

Про що це говорить? Якщо на війні воюють члени сімей лідерів або навіть самі лідери, це вияв щирости і соціальної справедливости. Тоді армія чи воєнізована громадська організація є тим інститутом, який урівнює та об'єднує  всіх. І до того ж, Аббас Ахмед Халіль - не єдиний член сім'ї Насралли, який поліг на війні 🙏


Різка зміна курсу вивела на Майдан сотні тисяч обдурених і обурених українців, котрі щиро сподівались у "цивілізованій Європі" порятунку від охлократичної влади.

Ніхто не читав Угоди про асоціацію, не кажучи про фаховий аналіз. Емоції взяли верх. Справедливе обурення підігріли опозиційні політики, котрим євроінтеграційні потуги влади вибивали з рук серйозні козирі у боротьбі за президентське крісло.

Проте маніпулятори-дегенерати не врахували природню миролюбивість українців та опозиційну імпотентність. Або навпаки, дуже добре прорахували. Мирний Майдан їх не влаштовував і коли вчергове розчаровані люди готові були розходитись по домівках пролилася кров. Чи стане Україна черговою Югославією та чи не повторить лівійський сценарій - побачимо вже в наступному році...

За майданівськими пристрастями усі забули про катастрофічний стан економіки, порожню казну, нечуване "пиляння" бюджетних коштів і те, що вже давно крадуть не зароблені гроші, а позичені. Ці гроші осідають в офшорах, на них шикують мажори, по всій країні виростають великі й маленькі "межигір'я", фінансуються всі політичні партії та коханки й коханці розпіарених дегенератів. Віддавати ж нам усім. Точніше вже навіть не нам, а нашим дітям та онукам.


©️ Юрій Ситник, 31 грудня 2013

266 0 4 36 13

📚 Юрій Ситник. Щоденник примітивного конспіролога, 2014

Про події 2012-2014 рр. є цікава книжка Юрія Ситника "Щоденник примітивного конспіролога", яка фактично є збірником статей і дописів, які автор писав у той період. Із висоти сьогодення хочу віддати автору належне за його прозорливість. Про те, що Майдан був розіграним сценарієм автор прямо писав іще під час самого Майдану. Я сам нещодавно писав критично про Майдан, але я дійшов до цього розуміння тільки через багато років. Наскільки ж я знаю і розумію менше, ніж Ситник!


За часів Союзу, особливо пізнього, українське книговидання було потужним, однак панувала цензура, видавати можна було не все.

В 1990х в Україні стали виходити і діаспорні твори, і нові дослідження історії першої половини ХХст. Але книговидання тоді було слабеньким і великого поширення серед читацького загалу ті книги не мали.

Десь із 2010х і до сьогодні вже стали популярними, судячи з книжкових прилавків, книги, яких в СРСР бути не могло. Справді, тоді неможливо було уявити собі вихід українських книг про упівця Василя Кука, про Голодомор чи про знищення української інтелігенції в Сандармосі. Зараз усе це вільно виходить, що, безперечно, добре.

Але! Це стосується тільки тем національно-визвольного руху і злочинів радянського режиму. Ці теми найбільше виграли від свободи друку. Втім, до національно-визвольної боротьби першої половини минулого століття була залучена насправді невелика частка народу, тоді як більшість так чи інакше були пов'язані з УРСР і виросли саме звідти. Про це й хочеться дізнатись більше. Складно назвати сучасні саме системні дослідження недавньої історії - того, через що пройшов наш народ і наша держава. Не знаю ніяких праць і на тему історії вже незалежної України. Про жодні заборони тут не йдеться, просто в наших істориків певно ще руки не дійшли до цього, хоча мали б дійти вже.

З. І. А в діаспорі зараз видається що-небудь?

Показано 20 последних публикаций.