📝 « - Я ніколи не зніму це намисто. ... Я не зніму його до смерті.»
Йой, знала б вона, якими пророчими будуть ці слова. Намисто буде на тендітній шийці маленької 7-річній дівчинки, коли збочений мужик ґвалтуватиме її, а потім душитиме дебелими ручищами.
Намисто буде на ній до смерті.
А через 20 років саме це намисто стане вирішальним у цій історії. Бо саме воно допоможе дізнатися правду про вбивцю.
➡️ ЩО МАЄМО?
Емі - малолітню доньку Сьюзан та Денні, викрали та вбили. Вбивцю засудили до смертної кари, виконання вироку затяглося на довгі 20 років. І ось нарешті Сьюзан їде за 1500 миль, щоб побачити страту на власні очі.
📝 «Чудовисько було з Емі, коли в ній згасло життя. А тепер Сьюзен буде з ним, коли життя згасне в ньому».
Та по дорозі туди станеться дещо, що посіїть в голові жінки сумніви щодо особи вбивці. І вона, наче прокинувшись від 20-літнього сну, почне розплутувати великий клубок спогадів. Згадувати, сумніватися, аналізувати, шукати відповіді.
➡️ ЯК ЧИТАЛОСЯ?
Ковтнула книжку за день (іноді так корисно відкласти телефон та вимкнути соцмережі😉).
Автор подає нам історію у двох проміжках часу: наші дні та 20 років тому. І поступово читач дізнається все нові й нові подробиці минулого, які прямо впливають на дії персонажів у теперішньому.
Варто зазначити, що Сьюзан - зламана особистість, складне дитинство якої вилилося в залежність від образу «ідеальної сімʼї». Тому те, що вона не могла жити далі й 20 років після смерті доньки «пливла» за течією, виглядало досить реалістично. Слабка, зламана, понівечена душа.
Те, що вона всі ці 20 років чекала страти, жила цим днем, щоб нарешті поставити крапку, але при цьому не могла розблокувати деякі деталі в своїх спогадах та не копирсалася в них - це вже трішки дивно.
Загалом, книжка дуже сподобалась, місцями розчулила, місцями ошелешила, але залишила після себе відчуття, що час на її читання витрачено не дарма.
⛔️ Присутні сцени насилля над дітьми та опис процесу страти шляхом введення смертельної інʼєкції.
Книжкова Фея
Йой, знала б вона, якими пророчими будуть ці слова. Намисто буде на тендітній шийці маленької 7-річній дівчинки, коли збочений мужик ґвалтуватиме її, а потім душитиме дебелими ручищами.
Намисто буде на ній до смерті.
А через 20 років саме це намисто стане вирішальним у цій історії. Бо саме воно допоможе дізнатися правду про вбивцю.
➡️ ЩО МАЄМО?
Емі - малолітню доньку Сьюзан та Денні, викрали та вбили. Вбивцю засудили до смертної кари, виконання вироку затяглося на довгі 20 років. І ось нарешті Сьюзан їде за 1500 миль, щоб побачити страту на власні очі.
📝 «Чудовисько було з Емі, коли в ній згасло життя. А тепер Сьюзен буде з ним, коли життя згасне в ньому».
Та по дорозі туди станеться дещо, що посіїть в голові жінки сумніви щодо особи вбивці. І вона, наче прокинувшись від 20-літнього сну, почне розплутувати великий клубок спогадів. Згадувати, сумніватися, аналізувати, шукати відповіді.
➡️ ЯК ЧИТАЛОСЯ?
Ковтнула книжку за день (іноді так корисно відкласти телефон та вимкнути соцмережі😉).
Автор подає нам історію у двох проміжках часу: наші дні та 20 років тому. І поступово читач дізнається все нові й нові подробиці минулого, які прямо впливають на дії персонажів у теперішньому.
Варто зазначити, що Сьюзан - зламана особистість, складне дитинство якої вилилося в залежність від образу «ідеальної сімʼї». Тому те, що вона не могла жити далі й 20 років після смерті доньки «пливла» за течією, виглядало досить реалістично. Слабка, зламана, понівечена душа.
Те, що вона всі ці 20 років чекала страти, жила цим днем, щоб нарешті поставити крапку, але при цьому не могла розблокувати деякі деталі в своїх спогадах та не копирсалася в них - це вже трішки дивно.
Загалом, книжка дуже сподобалась, місцями розчулила, місцями ошелешила, але залишила після себе відчуття, що час на її читання витрачено не дарма.
⛔️ Присутні сцени насилля над дітьми та опис процесу страти шляхом введення смертельної інʼєкції.
Книжкова Фея