Im Westen nichts Neues | На західному фронті без змін
Едвард Бергер, Німеччина, США, Великобританія, 2022
Жанр: воєнний, драма, історія
Головні ролі: Фелікс Каммерер, Альбрехт Шух, Даніель Брюль
Германська імперія, 1917 рік. На війну відправляється 19-річний Пауль Боймер зі своїми друзями. Незабаром їм доведеться переглянути свої патріотичні погляди та пережити на собі усі жахи Першої світової.
Нова стрічка Netflix — лише третя за усю історію та перша німецька екранізація одного з найсильніших антивоєнних романів світу, який написав Еріх Марія Ремарк. Перед німцями та стримінгом стояло важке завдання — розказати добре відому історію по-новому та не спаплюжити ім'я цього роману. Якщо коротко, то їм це скоріше вдалося, ніж навпаки.
На жаль, останні місяці зробили з усіма українцями так, що усі жахи, які ми бачимо в кіно, вже не здаються такими ж жахливими, а вразити якоюсь гострою сценою вже майже неможливо. Проте стрічка намагається не тільки вразити саме жахливими наслідками війни, вона дійсно вражаю тією якістю, з якою підійшли автори. Перше, що впадає до ока, це саме фантастично красиво поставлені кадри з дуже прискіпливою до деталей роботою над автентичністю того, що ми з вами бачимо. Повернемося до цього ще трохи пізніше.
Окрім дуже красивої картинки, стрічка вже з перших хвилин змушує звернути увагу на звуковий супровід. Музична тема композитора Фолькера Бертельмана приємно вражає своєю інтенсивністю та сучасністю, яка зовсім не псує, а навпаки підходить візуальному ряду картини. Я взагалі людина не музична, але тут музикальне оформлення та робота зі звуком взагалі знаходяться на вищому рівні і дійсно запам'ятовуються.
Стрічка йде дві з половиною години і за цей час дійсно подій ми спостерігаємо небагато (на західному фронті все ще без змін), але відірватися від екрану дуже важко. Режисер майстерно маніпулює напругою, а також чудово передає настрої героїв не тільки у діалогах або екшн-сценах, але й поміж цих епізодів, чому, звичайно, допомагає і акторська майстерність.
Залишивши поза фільмом декілька сюжетних ліній з книги, режисер фокусується саме на фронтових подіях, викручуючи до максимуму антивоєнний посил першоджерела. А фінальні титри після трагічної, але логічної кінцівки, лише підкреслюють усю безглуздість загарбницьких війн — за усі роки існування західного фронту його лінія переміщувалася в рамках декількох сотень метрів, проте в боях за лічені метри загинуло більше трьох мільйонів солдат. Сюжетна ж лінія з германською делегацією виглядає дещо сторонньо, проте вона тут мабуть більше для енциклопедичності подій.
Повертаючись до візуалу, який безумовно є однією з найбільш вагомих переваг стрічки, неможливо не сказати і про відверту прямоту авторів. Деякі сцені зі смертями виконані настільки естетично та по-кіношному красиво, що тут можна навіть заговорити про естетизацію смерті. Проте врешті ніяких меж режисер та оператор не переходять. Вони лише майстерно роблять свою роботу.
Стрічку дуже хочеться порівняти як мінімум у технічному плані з нещодавнім «1917» Сема Мендеса. Не дивлячись на дійсно високу якість, робота Мендеса виглядає більш довершено та масштабно. У німецькій екранізації запам'ятовуються мабуть лише сцена наступу французської броньованої техніки, а у «1917» вау-сцен безперечно більше.
Чи дивитися «На західному фронті без змін» вам? Це дійсно якісне кіно на завжди актуальну тему, яке по-своєму може вразити, особливо, якщо ви раптом не читали першоджерело. Проте якщо війни вам вистачає і за вікном, або ви досить чутлива людина, то можна цю стрічку й пропустити. Проте знайте, що зло завжди програє, тому нас з вами обов'язково чекає перемога.
Оцінка: файно.
IMDb: 7,9