Ейдос

#хвилинкадизайнера

Друзі, вітаю вас!

Маю невеличку паузу з продукуванням текстового контенту, адже на всіх парах працюю над курсом з UX/UI дизайну для початківців у школі Alpaca. Цей курс я записую оффлайн і доходжу висновку, що немає кращого формату, аніж працювати з наявною аудиторію, яку бачиш, чуєш і відчуваєш.

Але мій сьогодняшній пост не про курс і не про вчительську долю. Сьогодні пропоную поговорити про одну з найпоширеніших проблем, які суттєво погіршують загальний користувацький досвід.

Як дизайнери, ми боремося за увагу користувачів на кожному міліметрі екрана та прагнемо використати доступне місце максимально ефективно. Ми пропонуємо ще більше можливостей і водночас хочемо досягнути максимального рівня доступності та легкості виявлення (discoverability) інформації та фіч. Тож, по ідеї, ми маємо підходити максимально уважно до кожної секунди, яку користувач проводить у межах нашого продукту.

Ще не так давно завантаження контенту мало відбуватися в межах часу до 3 секунд. Наразі цей час став ще меншим (хто знає, які зараз best practacies щодо цього показника, дайте знати в коменті). Й ось настає той момент, коли система вантажиться і на це йдуть ті самі дорогоцінні секунди, в яких користувач втрачає свою активну роль. А реальність жорстка — інколи мова може йти навіть про хвилини очікування.

Нещодавно я намагався купити квитки на футбол на одному з агрегаторів. Час очікування завантаження даних (при цілком адекватному інеті) склав півтори хвилини. Інший кейс у той самий день — відкриття сторінки магазину PlayStation. Час очікування склав майже 3 хвилини. В обох випадках, усе що комунікували системи, поки я сидів і дивився в екран — «Можливо, щось та й відбувається», бо робили вони це виключно анімацією свого логотипа. Жодного прогрес-бару, чи якихось динамічних повідомлень, бодай чогось, що тримало б руку на моєму пульсі.

Коротко кажучи, чомусь ми доволі байдуже підходимо до дизайну тієї частини користувацького досвіду, де користувач має чекати результатів. І така неуважність, чи-то навіть байдужість, спостерігається навіть у таких «гігантах», як цифровий магазин ігор PlayStation.

Немає нічого гіршого в сучасному, буремному та швидкоплинному житті, аніж чекати. Що можна зробити, і як «правильно» дизайнити такі моменти? Бо, очевидно, дизайнити їх треба, адже якщо система потребує часу для завантаження, ми маємо «зайняти» користувача й надати йому/їй відчуття контролю.

Це можуть динамічні повідомлення, аби не переривати розмову з користувачем: цінні поради, розважальний контент (пригадайте динозавра, з яким можна було погратися в Google, навіть за умови зникнення підключення до мережі). Ось простий, але гарний приклад заповнення часу очікування від Duolingo: система показує лоадер, але також надає поради, що змінюються під час очікування. Необхідно також комунікувати й потенційні проблеми. Наприклад, якщо час завантаження перевищує певну позначку, звернути увагу на можливу відсутність підключення.

Резюмуючи: пам’ятайте, що коли користувач не має нічого робити, це не означає, що вам теж можна скласти лапки та обмежитися анімацією логотипчика 🙂

Друзі, бажаю гарного завершення тижня!

P.S. Компанія Global Saving Group шукає синьйора або синьйору дизайнера (8+ років досвіду) для роботи над продуктом (робота можлива з Іспанії, Франції та Німеччини), та мідла з краплиною технічного бекграунда (html/css переважно) для роботи над дизайн-системами (Великобританія, Іспанія, або Німеччина). Якщо цікаво — стукайтеся, буду рефералити 😉

#хвилинкадизайнера

Вітаю вас, товариство!

Чи не кожен із нас, дизайнерів, бува, роздивляється якийсь продукт і міркує собі про те, що дизайн ось тут можна було б зробити й цікавіше, а оці фічі можна було б монетизувати, а ось це треба взагалі викинути… Нам завжди хочеться розібрати кожен продукт на цеглинки, а заразом щось поліпшити.

І деяким із нас аж так «болить», що в портфоліо з’являються дизайн-концепти із пропозиціями редизайнів чи точкових поліпшень відомих продуктів. 90 % таких концептів страждають на одну й ту саму проблему — відірваність від реальності. Вони залишаються гарними картинками, бо їхня реалізація піддається великим сумнівам з огляду на реальність.

Але бувають і винятки. Наприклад, як цей, дуже цікавий кейс — пропозиція редизайну Вікіпедії. Авторка концепції фокусується на конкретній бізнес-проблемі — генерації прибутку, а все інше вже йде бонусом і обертається навколо цієї важливої для Вікіпедії мети. Свій кейс із роздумами, аналізом та макетами вона оформлює у фановому відео (в якому, як на мій смак аж занадто багато котів, але то вже нюанси), ба більше дає доступ до пречудового файлу в Figma Community, який можна роздивитися й покрутити.

Рекомендую до перегляду, адже це дуже цікаво й дуже корисно для розбудови навичок продуктового мислення.

#хвилинкадизайнера

Два тижні тому я почав працювати в новій компанії на посаді директору з дизайну (приймаю вітання!). Для мене це новий рівень і новий виклик. Ця подія надихнула мене на агрегацію всього того, що мені відомо на тему лідерства. Тому в мене народилася нова стаття, якою я тепер ділюся з вами та сподіваюся, що вона допоможе тим, хто на своєму шляху до керівних посад.

#хвилинкадизайнера

Днями переді мною постало таке завдання — пояснити на пальцях, як працює сучасний CSS код для абсолютних новачків у дизайні. Такі теми є дуже важливі, з одного боку, адже є фундаментальними для якісного та ефективного UI, а з іншого вони дуже лячні для новачків.

Зазвичай, коли починають лунають такі терміни як: HTML, CSS, frameworks і JavaScript, прости господи, то людина, що лише заходить у дизайн, одразу дає ствердну відповідь на своє питання: «А чи має дизайнер вміти в код?». І тоді вся романтика гуманітарної нашої професії для новачків вивітрюється 😁 Тож я прагнув пояснитии це учням максимально охайно та просто.

Я почав шукати матеріали із цієї теми й знайшов переклад статті Christine Vallaure (першоджерело вказано в кінці статті) українського дизайнера Сашка Бублієнка у його блозі. Стаття «Чому UI-дизайнери повинні розуміти Flexbox і CSS Grid» надає прості та чудово ілюстровані відповіді на всі важливі питання з цієї теми. Тож, якщо раптом у вас є незакритий гештальт щодо розуміння сучасного CSS, то я дуже раджу до прочитання!

Певно, найкращою рекламою вчителя ака ментора, буде не тільки кількість років роботи у сфері та досвіду викладання, відгуки на LinkedIn та власні проекти, скільки якість робіт учнів та їхні успіхи.

Тож сьогодні я хочу просто трохи похизуватися ☺️ А ще я дуже хочу, аби ми з вами разом підтримали одну людину. Але про це в кінці, а зараз почнемо з хизувальної статистики!

З початку 2023 року я був ментором для 14 дизайнерів. Тут я не рахую студентів, які приходили на окремі події, лекції та воркшопи. Ці 14 — це люди, які займалися безпосередньо зі мною і за прогресом яких, я мав змогу пильно спостерігати.

2 з них — доволі досвідчені українські дизайнери, які консультувалися не на постійній основі, а лише періодично по своїм робочим проектам.

Ще 4 — це дизайнери з різних куточків нашої планети, які опинилися в Берліні й тренували зі мною проходження інтерв’ю, портфоліо ревью, whiteboard challenge, брали консультації кар’єрного характеру. 2 з них знайшли роботу.

Інші 8 — дизайнери з України, абсолютні початківці. Кілька з них тут у Берліні, інші в Україні. Вони є абсолютними початківцями та не мають жодного реального досвіду роботи. Ще минулого року більшість із них навчалися на своїх перших курсах з основ дизайну.

Поки що 2 з них знайшли свою першу роботу. А один із цих двох встиг змінити її вже двічі (через нестабільність компаній, адже стартапи справа слизька).

І маю зізнатися, я дуже пишаюся цими досягненнями. А ще більше, я пишаюся, коли я дивлюся їхні роботи.

Наприклад, подивіться на останні роботи Максима, одного з моїх учнів:
🤩 Apple Books | Improving User Experience
💫 Avi Mobile App

Ще 2 роки тому він працював у сфері фінансів і десь там на тлі думав, що було б прикольно зайнятися дизайном. Тоді він прослухав пару курсів у різних школах, відвідав кілька моїх воркшопів, а далі почалася наша з ним робота. За останні два місяці Максим зробив ці два проекти. Зазначу, що це навчальні проекти (які чомусь викликають у багатьох острах, мовляв, це ж нереальні проекти), але водночас ці роботи зроблені і презентовані так, що не виникає жодних сумнівів у професійності дизайнера.

Максим, як і більшість початківців, має трохи синдром самозванця і не до кінця впевнений у власних силах. Тож, шановна професійна спільното, я буду дуже вам вдячний, якщо ви полакайте роботи Макса, але головне — напишіть йому якийсь приємний коментар. Адже окрім настанов вчителя, підтримка інших є іншим важливим фактором успіху та віри в себе.

Дякую наперед і бажаю вам приємного, спокійного вечора! 🤗

P.S. І за потреби, приходьте до мене на консультації та навчання 😉

​​#навчання

Друзі, привіт!

Є ідея провести затишний, камерний воркшоп із невеликою групою.

Тема: Mobile UI Best Practices & Animation

⭐️ Час: орієнтовно 23 і 24 квітня, 18:00 за київським часом
⭐️ Для кого: сенйорістим сеньйорам та сеньйоритам не підійде, а от для початківців та спеціалістам із поки невеликим досвідом роботи — це буде шалений буст по скілах
⭐️ Формат: по дві години онлайн (мінімум), два дні
⭐️ Що треба мати: Figma
⭐️ Вартість участі: 2000 грн

Займатимемося у невеликій групі, тож буде затишно, продуктивно та весело ☺️

Якщо вам цікаво, будь ласка, напишіть мені в особисті повідомлення (@vgrynchenko) і я створю окрему групу для учасників.

І як буде достатньо охочих — узгодимо разом дати, час та інші формальності.

Пишіть також, якщо є додаткові питання.

#хвилинкадизайнера

Вітаю вас, товариство!

Я до вас з очікуваним продовженням теми про сучасне портфоліо для дизайнерів, причини змін у підході до його створення та ревью, а також рекомендації щодо його побудови та гарними прикладами.

Усе це вимагало від мене доволі багато часу на дослідження та пакування у статтю, яку я з радістю пропоную вашій увазі. Тож у ній ви дізнаєтеся:
⭐️ Що таке портфоліо 3-ї хвилі
⭐️ Чим саме вони відрізняються від своїх попередників
⭐️ Які основні фактори потрібно враховувати, якщо ви створюєте своє портфоліо сьогодні
⭐️ Розглянемо приклади

Запрошую до читання за цим посиланням 🤗

—
P.S. Друзі, я також ділюся корисним контентом у своєму Substack, де ви можете оформити підписку з отриманням доступу до мого навчального контенту та менторських консультацій за вашим запитом. Ви також можете підтримати «Ейдос» через buymeacoffee, або поширенням цього посту.
Дякую! 🤗

Товариство, вітаю вас!

Деяке затишшя сталося в мене на каналі та на моєму Substack, через лікування, відпустку, зміну роботи та інші життєві події.

Але я повертаюся до вас і одразу ж із корисною знахідкою (дякую за неї @mkatsan!):

🍿2 лекції по побудові Customer Journey Map, від Дарії Іващенко, з якою мені пощастило працювати багато років тому в EPAM і яка є одним із топових спеціалістів в Україні по частині користувацьких досліджень, Ігоря Дьякова та Юрія Грановського.

Насолоджуйтеся переглядом! 🤗

#варточит

Сьогодні хочу поділитися з вами статтею з болісною назвою — «90 % дизайнерів не варті наймання».

Одразу треба зазначити, що цифра в 90 % висмоктана з пальця і базується виключно на індивідуальному та суб’єктивному баченні автора, адже реальними фактами не підкріплена 😄 Проте ця стаття — варточит, бо описує актуальний підхід до наймання дизайнерів, принципи перегляду портфоліо та їхньої оцінки менеджерами, а заразом і поради щодо того, як зробити портфоліо найкраще.

Адже стала структура кейсу: проблема, дослідження, процес (double diamond, частіше за все), персони, ваєрфрейми, UI — втратила сенс і актуальність. Вона не відповідає дійсності та реальним завданням, що стоять перед дизайнерами в компаніях.

«Double diamond, який дизайнери часто подають, як процес дизайну, не відображає реальності. Є ідеал, до якого дизайнери прагнуть, але якого рідко досягають. Дизайнери просто не можуть контролювати фактори впливу, тому менеджер, переглядаючи черговий ідеальний, шаблонний кейс із черговою візуалізацією double diamond одразу розуміє, що це фейк».

Раджу до читання!

​​#хвилинкадизайнера

Вітаю вас, товариство!

Отже, українська стрічка «20 днів у Маріуполі» дістала свій перший в історії «Оскар». І це, авжеж, чудова новина! З одного боку. Проте, нам усім хотілося би, аби це було інше кіно. Не про війну, не про дітей в підвалах «Азовсталі», які кажуть, що вони не хочуть помирати й не про всі ті жахіття, які відбувалися при обороні Маріуполя. Режисер цієї стрічки озвучив цю думку у своїй потужній промові під час церемонії нагородження: «Мені хотілося б, щоб я ніколи не знімав цього фільму. Я хотів би обміняти цю нагороду на те, щоб росія ніколи не вторглася в Україну».

Ну, добре, нумо про дизайн! Я довго роздивлявся постер цієї стрічки й ловив себе на відчутті, що він геть не резонує, не викликає навіть якоїсь цікавості, я вже не кажу про сильні емоційні переживання. І, зрештою, він не запам’ятовується.

Шкода, що немає «Оскара» за постер до фільму. Адже все починається саме зі статичної картинки: афіші у кінотеатрі та стіліайту на зупинці транспорту, рекламного посту в соцмережах тощо. Ця графіка — найперша точка дотику із фільмом. Виходить, що дизайнери, які створюють постер до фільму, мають серйозний вплив на те, як люди сприйматимуть його. І саме дизайнери несуть відповідальність за те, аби якнайкраще передати те, що люди мають відчути під час перегляду.

Погляньте лише на постер до стрічки Poor Things, за яку Емма Стоун здобула «Оскар», як найкраща акторка. Якби існував «Оскар» за найкращий постер, тоді у Poor Things цьогоріч був би точно ще один.

Дизайнер постеру для стрічки — Василіс Марматакіс і в нього неперевершений графічний дизайн. Насолоджуйтеся переглядом (хоча сайт у нього напрочуд дивний)!

#хвилинкадизайнера

Вітаю вас, товариство!

Тримайте новий і цікавий генератор зображень — https://fastsdxl.ai
Він створює як фотореалістичні картинки (з усіма тими самими багами, як і в Midjourney), так і ілюстративні, але робить це неймовірно швидко, витрачаючи буквально мілісекунди на генерацію. Також він дає змогу легко відредагувати промт і так само швидко дістати нову ітерацію.

Мені дуже подобається ця швидкість! ⚡

​​#хвилинкадизайнера

У 90-х я мріяв про Game Boy. Але коштував він космічних грошей на ті часи, тож мені так і не пощастило з ним побавитися (справедливості заради скажу, що в мене була Dendy, тож не палкою-копалкою єдиною).

В Game Boy є щось особливе. Якась магія… Не знаю, можливо, це просто ностальгія за дитинством грає, але за часів сквеоморфізму скільки я бачив шотів із цим пристроєм у вигляді iOS іконок — не перелічити. Навіть сьогодні Game Boy надихає багатьох дизайнерів. Зокрема, дизайнера із Сеула, який працює під ніком NARZ. Він створив концепт, що називається Samsung Galaxy Play.

Не знаю, чому й навіщо Samsung, адже це індивідуальний проект дизайнера. Але це дуже цікава концепція портативного пристрою, покликаного своїм дизайном резонувати, як із ностальгією старших геймерів, так і з високотехнологічними очікуваннями сучасних гравців.

Однією з найбільш ціквих особливостей концепції Galaxy Play є її змінні магнітні модулі, які можна легко прикріпити або від’єднати від пристрою. Це дає змогу користувачам налаштовувати свій ігровий досвід на власний смак. Ці модулі включають традиційний та аналоговий геймпад і модуль бітмейкера.

Дуже класний концепт. Не хочу більше Game Boy. Хочу Galaxy Play!

#хвилинкадизайнера

Мені не подобається, що наш Telegraf.design забив на онлайн журнал. Але як же мені подобається, що вони замутили своє видавництво й перейшли в простір фізичний і тепер виходять друком.

А тепер українська періодика поповниться ще одним журналом «Синтетика». У кожному випуску цього видання автори будуть розбиратися, як саме сучасні технології впливають на нашу культуру, здоров‘я, фінанси, та навіть на смолтоки з колегами в перервах. Перший випуск — про нейромережі та ШІ.

У дизайні першого номеру, звісно, використовували ШІ, який допоміг створити ілюстрації випуску та навіть вигадати назву видання. І якщо назва мені ок, то обкладинка відлякує… Чи може я просто застарий для інновацій?:D

Хай там як, а оформлення журналу — перфектне! Усі сучасні типографські фішечки там у наявності, ну а головне — контент. Це цікаво, сучасно, інсайтово.

Докладніше на сторінці журналу.

​​#хвилинкадизайнера

Ми, дизайнери, дуже любимо все вимірювати: легкість дизайну, ефективність продуктів, красу врешті-решт! Й ось нещодавно я наткнувся на World Design Rankings (WDR) — рейтинг країн, представники яких здобули найбільше нагород… Але отут погана новина, бо розрахунок йде хоч і за популярним, але лише одним конкурсом — A' Design Award. Хай там як, а в цьому рейтингу ми на 24-му місці поруч із французами, що непогано.

Думаю, чи не спробувати зробити більш об’єктивний рейтинг, де бралися до уваги всі великі й відомі конкурси з дизайну? 🤔

#хвилинкадизайнера

Ставлячи певну крапку в темі розвитку навички сторітелінгу для дизайнерів, я зібрав усю базу, а заразом і навчальні матеріали, корисні посилання та цікаві приклади в новій статті на своєму Substack. Матеріал вийшов вельми корисний і я сподіваюся, що він потрапить у ваші закладки! 😊
І, будь ласка, не забудьте поширити друзям дизайнерам 😉

​​#хвилинкадизайнера

Обов’язково збережіть цей Ultimate cheat sheet спілкування з Midjourney! Це дуже корисна та зручна інструкція. Навіть, якщо ви не дуже активно використовуєте Midjourney зараз, а все одно збережіть на майбутнє.

#хвилинкадизайнера

В ефірі новини зі світу ШІ.

Google запустив Lumiere — власну модель дифузії тексту у відео. І на відміну від маркетингової кампанії, яку Google проводив для Gemini, запуск Lumiere пройшов тихенько й непомітно.

Lumiere все ще не доступний для тестування, але демонструє здатність Google розробляти ШІ-відеоплатформу, яку можна порівняти із загальнодоступними відеогенераторами ШІ, як-от Runway та Pika. Окрім перетворення тексту у відео, Lumiere також дозволить робити відео зі статичних зображень та стилізувати його під певний кінематографічний стиль.

Google поки не є великим гравцем на ринку ШІ-інструментів і всі ці презентації та «запуски» продуктів, які не можна потестувати, поки є таким собі маркуванням бізнес-території. Але подивимося, що буде за рік чи два.

​​#хвилинкадизайнера

Одна з практичних порад, яку я зустрів, вивчаючи сторітелінг даних — прочитати книгу Бернарда Вербера «Мурахи» 🐜. Я читав її багато років тому, але тепер перечитав і зміг подивитися на неї геть по новому. По суті це сухі дані: факти про життя мурах, їхні особливості та устрій колоній. Але! З історією.

Лише тепер я усвідомив, що це один із прикладів неперевершеного сторітелінгу, який траплявся в моїй читацькій та дизайнерській практиці. На 75 % ця книга — дані досліджень і на 25 % — історія, що робить наукову інформацію доступною, цікавою та емоційною для широкої публіки читачів.

Завдяки сторітелінгу складна інформація спрощується, аби аудиторія могла взаємодіяти легше з вашим контентом. Загалом виділяють такі переваги успішного сторітелінгу даних:
⭐ Підвищення цінності ваших даних та інсайтів.
⭐ Інтерпретація складної інформації та виокремлення ключових моментів для аудиторії.
⭐ Забезпечення людського дотику до ваших даних.
⭐ Пропозиція цінності для вашої аудиторії та індустрії.
⭐ Зміцнення довіри до вас як до лідера думок у вашій галузі та тематиці.

Ще одна цікава порада: наступного разу, коли будете робити презентацію з аналізом досліджень, спробуйте уявити себе дідусем чи бабусею 👨‍🦳👵, що розповідає казку своїм онукам. Мораль казки — це ваші дані, усе інше — це історія, через яку мораль зможе бути засвоєна.

—
P.S. Друзі, нагадую, що я також ділюся корисним контентом у своєму Substack у форматі розсилки, де можна також оформити підписку з доступом до преміального контенту (а зовсім скоро там з’явиться ще й невеликий відео-курс з UI) та отриманням менторських консультацій за запитом. Також ви можете підтримати «Ейдос» через buymeacoffee.

​​#хвилинкадизайнера

Повернемося до Data Storytelling.

Два візуальні приклади різного рівня складності, що мені зрезонували:

1. На картинці — статистика згадування людських частин тіл у літературі, у контексті опису жінок і чоловіків. Гарна та проста візуалізація робить суху статистику легшою для сприйняття та куди цікавішою.

2. А за цим посиланням уже справжній витвір мистецтва сторітелінгу, де поєднана математика, аналіз даних і дизайн. Тут ми зустрічаємося з лінивцями, зможемо погратися з хімічним складом вина та дізнаємося безліч цікавезних речей, на які б, ніколи б не звернули уваги, якби не історія, в яку загорнуті всі дані.

​​Не Телеграфом єдиним! 😊 Саме так мені хочеться почати цей сьогоднішній пост, адже хочу порекомендувати вам канал ArtJobsHub 🚀

На ньому ви знайдете:
📰 Новини з індустрії технологічного світу та дизайну
💻 Вакансії для професіоналів та тих, хто лише розпочинає свій творчий шлях
🎁 А також поради та різноманітні контент-сюрпризи

👉 Приєднуйтесь і дізнавайтеся першими про найцікавіше у світі графічного мистецтва.