Євген Долганов. Риторика та психологія 🇺🇦

ВІДКРИТИЙ МАЙСТЕР-КЛАС З ПСИХОЛОГІЇ КОМУНІКАЦІЇ.✨

26 листопада о 18.30.

Перед стартом нашого ораторського курсу "Психологія комунікації" ми проводимо відкриту зустріч. Ми знайомимось, говоримо про психологію спілкування, розбираємо психологічні прийоми, ділимося думками та п'ємо чай у затишній атмосфері. 🌿

На зустрічі ви ДІЗНАЄТЕСЬ:
💁‍♂️ Що голос каже про людину. Як впливати за допомогою голосу. Як голос впливає на нашу впевненість у собі. Чому нам може не подобатись свій голос і що з цим робити.

💁‍♂️ Яке значення має тіло у спілкуванні. Що робити з напруженням, затисками, скутістю.

💁‍♂️ А також ми ЗРОБИМО декілька простих та цікавих вправ, спрямованих на розвиток розкутості.

♥️ Як завжди - працюємо у теплій підтримувальній атмосфері.

Майстер - Євген Долганов.

☝️ Майстер-клас відкритий. Ми беремо лише символічний внесок у будь-якому розмірі (усі внески йдуть на ЗСУ).

💁‍♂️ Якщо ви зрозумієте, що більш глибока програма вам потрібна, ви зможете записатись на курс "Психологія комунікації". Він почнеться 9 листопада. Триває ця програма 6 тижнів, по суботах та неділях 18.30-20.30, її вартість - 3000 грн

ЗАПИС на відкритий майстер-клас у Директі. 💌

Емоційне насилля (частина перша)
Емоційне насилля — це форма міжособистого насильства, яка містить негативні емоції, зневагу, контроль або маніпуляції, спрямовані на іншу особу. Це може завдати значних шкідливих наслідків для жертви. Ось деякі види емоційного насильства:
Загрози:
Загрози фізичної або емоційної шкоди.
Загрози розлученням або втратою підтримки.
Негативні коментарі та критика:
Висловлення принижуючих коментарів або критики зовнішнього вигляду, інтелекту, навичок і т.д.
Ізоляція:
Обмеження доступу до родини, друзів або інших підтримуючих відносин.
Створення відчуття самотності та ізоляції.
Маніпуляція:
Використання хитрощів або інших тактик для отримання бажаного результату.
Вплив на почуття гідності та самооцінки іншої особи.
Приниження:
Висловлення принижувальних словесних коментарів або жестів.
Зменшення самооцінки та самоповаги жертви.
Відчуття вини:
За всі проблеми і негаразди.
Використання відчуття вини для контролю та маніпуляцій.
Контроль:
Обмеження свободи і вибору.
Намагання контролювати всі аспекти життя іншої особи.
Страх іншої особи:
Створення атмосфери страху або тривожності.
Використання інтимної інформації для залякування.
Погрози самогубством:
Загрози вчинення самогубства для виклику подчуття вини та отримання уваги.
Ігнорування:
Ігнорування емоцій і потреб іншої особи.
Відсутність реакції на прояви емоцій чи страждань партнера.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) часто є предметом різних міфів та непорозумінь. Ось деякі з них:

Лише військові стикаються з ПТСР.
Факт: ПТСР може виникнути внаслідок будь-якого травматичного досвіду, такого як аварії, напади, сексуальні насильства чи інші тяжкі події. Не лише військовослужбовці мають ризик розвитку ПТСР.

ПТСР - це слабкість.
Факт: ПТСР - це реакція на травму, а не слабкість. Це медичний стан, пов'язаний з реакцією мозку на тяжкі досвіди.

Всі, хто пережив травму, розвивають ПТСР.
Факт: Не кожна травматична подія призводить до ПТСР. Багато людей нормально адаптується після стресових ситуацій, не розвиваючи ПТСР.

ПТСР не лікується.
Факт: ПТСР може бути ефективно лікованим за допомогою різних психотерапевтичних методів, таких як когнітивно-поведінкова терапія, і лікарського лікування.

Люди з ПТСР завжди залишатимуться травмованими.
Факт: З правильним лікуванням і підтримкою багато людей з ПТСР можуть досягти відновлення і відновити якість свого життя.

ПТСР може виникнути тільки від конкретної події.
Факт: Люди можуть розвивати ПТСР від накопичення стресу та травматичних досвідів протягом тривалого часу, не тільки від конкретної події.

Ліки є єдиним ефективним методом лікування ПТСР.
Факт: Хоча ліки можуть бути частиною лікування, психотерапія, зокрема когнітивно-поведінкова терапія, також є ефективним методом лікування ПТСР.

ПТСР може виникнути тільки негайно після травматичної події.
Факт: Симптоми ПТСР можуть розвиватися негайно після травми, але також можуть виникати через багато років після події.

Люди з ПТСР завжди демонструють агресію.
Факт: Симптоми ПТСР можуть виявлятися різноманітними, включаючи відчуття відсторонення, тривогу, депресію та інші емоційні та психологічні реакції, не обов'язково агресивні.

Вважається, що розповідь про травму є шкідливою.
Факт: Для багатьох людей розмова про травматичний досвід може бути корисною частиною процесу відновлення і лікування ПТСР. Це може сприяти зниженню стигми та підтримці від оточуючих.

Питання для самоідентифікації:
Кто Я? Який Я? Коли Я? Де Я? Що Я? З ким Я?
А також:
Які мої цінності?
Що для вас дійсно важливо в житті?
Які принципи і цінності керують вашими рішеннями?
Як я можу розвиватися?
Які аспекти вас потребують розвитку?
Які кроки ви можете предприйняти для свого особистісного зростання?
Що мене надихає?
Які справи, люди або ідеї надихають вас?
Як ви можете включити більше цих елементів у своє щоденне життя?
Як я витрачаю свій час?
Які заняття або хобі приносять вам радість?
Як ви витрачаєте свій вільний час, і чи ви задоволені цим?
Що я хочу досягти?
Які ваші короткострокові і довгострокові цілі?
Як ви плануєте їх досягти?
Що для мене означає успіх?
Як ви визначаєте успіх у своєму житті?
Які цілі вам допомагають відчувати себе задоволеними і досягнутими?
Як я реагую на стрес?
Як ви зазвичай реагуєте на труднощі і стрес?
Які стратегії ви використовуєте для подолання труднощів?
Як я сприймаю інших?
Як ви взаємодієте з оточуючими вас людьми?
Які якості вам важливі у ваших відносинах?
Як я бачу світ?
Які ваші переконання щодо суспільства, моралі, віри?
Як ці переконання впливають на ваші вчинки та взаємодію з іншими? Ці питання можуть слугувати вам як вихідний пункт для самоаналізу та допомогти вам краще зрозуміти свою особистість і потреби.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це розлад, що може виникнути у людей, які: 
безпосередньо пережили травматичну подію;
стали свідками травматичної події, що сталася з іншими людьми;
отримали новину про те, що подія сталася з близькою людиною; 
повторно контактували з жахливими подробицями травми.
Якщо після травми не дати собі прожити переживання та зрозуміти відчуття – розвиватиметься ПТСР.

Діагностується не раніше ніж через місяць після травми. Він виникає після гострого стресового розладу чи латентного періоду, який може тривати від кількох тижнів до 6 місяців або зрідка – до декількох років

Симптоми:
постійні думки про травматичні події, які виникають мимоволі, сняться або виникають, як флешбеки; відчуття постійної небезпеки;гіперзбудженість;уникнення згадок про травму;
панічні атаки: відчуття страху, поверхневе дихання, нудота, прискорене серцебиття, біль у грудях;
зловживання алкоголем, сигаретами чи наркотиками; негаразди у буденному житті; проблеми в стосунках, віддалення від партнера; суїцидальні думки.
Способи пропрацювання:
Зверніться за медичною допомогою: Лікарі та психотерапевти можуть надати ефективну та індивідуалізовану терапію для керування симптомами ПТСР.

Групова терапія: Деякі люди знаходять підтримку в участі в груповій терапії з іншими, хто також пережив травму.

Використання стратегій саморегуляції: Навчання технік релаксації, медитації, глибокого дихання та інших методів може допомогти знизити рівень стресу.

Фізична активність: Регулярна фізична активність може позитивно впливати на емоційне здоров'я.

Відпочинок і здоровий сон: Забезпечення достатнього відпочинку та якісного сну може покращити стан емоційного благополуччя.

Збереження регулярного розпорядку дня: Створення стабільного розпорядку дня може допомогти вам відчувати більше контролю над ситуацією.

Обмеження стресових ситуацій: Важливо уникати ситуацій, які можуть викликати або поглибити стрес.

"Посттравматичне зростання (ПТЗ) – позитивні психологічні зміни, які відбуваються після переживання складних життєвих обставин. За розвитку посттравматичного зростання ми спостерігаємо, що людина починає діяти в позитивному ключі, її мотивація базується на позитивній меті, а не на гнівних емоціях.
Основні ознаки того, що ви переживаєте посттравматичне зростання:
Більше цінуєте життя: усвідомлюєте цінність життя або цінуєте кожен день так, як раніше не цінували.
Покращились стосунки з іншими людьми: у вас може з'явитися відчуття близькості, підвищитися співчуття або усвідомлення того, що ви можете розраховувати на інших у кризові моменти.
З’явились нові можливості: розвиток нових інтересів, новий життєвий шлях або готовність змінювати речі, які потребують покращення.
Особиста сила: усвідомлення того, що ви можете впоратися зі складними речами, що ви сильніші, ніж думали.

Дихальні вправи можуть бути корисними для покращення контролю над голосом, зміцнення дихальних м'язів та покращення якості голосу. Ось декілька вправ, які можна використовувати для розвитку дихальної техніки для голосу:

1. Сідайте чи станьте прямо, розслабте плечі.
Розташуйте руку на животі.
Вдихайте повітря через ніс, відчуваючи, як ваш живіт виступає.
Видихайте повітря через рот, утримуючи живіт висунутим.
Повторюйте цю вправу, фокусуючи увагу на розширенні діафрагми.
4-7-8 дихання:

2. Вдихайте повітря через ніс, лічіть до чотирьох.
Утримуйте подих, лічіть до семи.
Повільно видихайте через рот, лічіть до восьми.
Повторюйте цю послідовність декілька разів.
Вдихання через одну ніздрю:

3. Закрийте одну ніздрю пальцем.
Глибоко вдихайте через відкриту.
Затримайте подих на короткий період.
Поміняйте ніздрі та повторюйте вправу.
Шепітне дихання:

4. Вимовте слова чи фрази голосно, а потім повторіть їх шепотом.
Зосередьте увагу на контролі за повітрям під час шепотання.
Важливо відчувати, як повітря витікає з легень під час тихого шепотання.
Глибокі вдихання і здовжене видихання:

5. Глибоко вдихайте повітря через ніс, рахуючи до трьох.
Утримуйте подих, рахуючи до трьох.
Повільно, здовжте час видиху, рахуючи до п'яти або більше.
Повторюйте цю вправу.

Історії спостереження:
Аборт не є вбивством! В цьому спостереженні, на жаль, я був не тільки спостерігачем, а й учасником. Історія огидна й мерзенна.
Одеса. вул. Садова. Ми з Бонькою повертались з м'ясного магазину де купляв для неї смаколики. Був прекрасний ранок, літня осінь, і перспектива чудового дня.
Я навіть її не побачив, вони стояли за колоною главпочтампу, почув компліменти Боні
- Ой смотри какая красивая сабачка.
Дівчина, гарно одягнута та добре п'яна, на стільки що стояти рівно вже не могла. ЇЇ відверто хитало. Поряд з нею намагався видертись на сходинки главпочтапу хлопчик років чотирьох. Можливо набагато менше, бо дуже невпевнено ходив. Неначе тільки навчився.
- И мужик. Хароший.
Це вже комплімент прилетів мені.
- Піздюк малой не лезь туда. Щас дядьке отдам.
Дитина настирливо лізла по сходинках в верх чи то пізнаючи щось нове чи намагаючись збігти від такої матусі.
- Хочеш отсосу за 200 рублей?
Я онімів від такої раптової пропозиції. Хлопчик запнувся, пролетів дві сходинки в низ й гучно заплакав.
- СССука малая, ща подниму. Вона не змогла відліпитись від колони, бо її саму добре захитало. Я мовчки підняв дитину, обтрусив від сміття одяг. З поштамту вийшла жінка в літах і сходу почала кричати.
- Нажралась с утра ебанашка! Сели на мою голову.
Різко рванула дитину з моїх рук, і матюкаючись пішла до дівчини, та матюкалась у відповідь. Мама з донькою "мило", "по сімейному" балакали. Дитина плакала, Боня гавкала, і хотілось нагримати на них двох. Але в цьому немає сенсу, тому ми з Боньою просто пішли. Пройшло вже пару тижнів після цієї зустрічи, а огида нікуди не дівається. А ж всіх цих поламаних, нещасних життів могло й не бути... Аборт не є вбивством, а іноді він може бути спасінням.

Етапи сепарації

Перший етап – народження дитини, він найбільш концентрований, уникнути його неможливо. Дитина народилася і вже відчула, що відокремилася від матері. Якщо вагітність проходила спокійно і без патологій, то є велика ймовірність, що сепарація відбудеться без проблем.

Другий етап відбувається приблизно в 1 рік, це функціональна сепарація. Дитина починає ходити, уже не так залежить від харчування, яке надає йому мама (мамине молоко або суміш), у неї з’являється бажання автономії.

Третій етап – приблизно в 3 роки, це просторово-часова сепарація. Дитина вміє перебувати з іншими людьми, може певний час самостійно гратися, гостювати у бабусі й дідуся.

Четвертий етап – емоційна та психологічна сепарація відбувається в 11-14 років. Тут має місце підлітковий бунт, орієнтація на думку однолітків і авторитетів; дитина виходить за межі сім’ї. Важливо, щоб батьки у цей час передали йому відповідальність за своє життя.

П’ятий етап – фінансова і побутова сепарація у 18-20 і більше років. В ідеалі процес відбувається взаємно: дитина починає самостійно заробляти, брати відповідальність за свої рішення, а батьки це схвалюють і заохочують. Цей етап природним шляхом не відбудеться, якщо в попередніх щось пішло не за сценарієм. Тоді етап переноситься на 25-30-35-40 і більше років. В такому випадку пройти сепарацію самостійно не вдасться, знадобиться допомога психолога.

Сепарація в психології - це відокремлення дитини від мами (від батьків, від своєї батьківської сім'ї). Результатом такої сепарації є вміння без сторонньої допомоги управляти і розпоряджатися своїм життям, вміння самому приймати рішення і нести відповідальність за їх наслідки

Кроки до міцних та щасливих стосунків не важкі та дуже важливі. Дійсно здорові, надихаючі стосунки потребують зусиль двох партнерів, та на відміну від стереотипу це не праця двадцять чотири години на добу. Ма створюємо стосунки для щастя комфорту і радощів один одного. Тож рухаємось в цьому напрямку:

Взаємна повага: Поважайте один одного як особистостей і поважайте особливості, думки і почуття один одного.

Відкритість до спілкування: Спілкуйтеся відкрито і відверто. Діліться своїми думками, бажаннями та почуттями.

Взаємне розуміння: Намагайтеся зрозуміти почуття і потреби вашого партнера. Активно слухайте, співчувайте.

Підтримка: Будьте підтримкою один для одного в трудних моментах та досягненні цілей. Підтримка партнера надихає та додає впевненості та ресурсу.

Вдячність: Виразіть вдячність партнерові за те, що він робить для вас та як він вас надихає.

Спільні інтереси: Розвивайте спільні інтереси та проводьте час разом, роблячи те, що вас обох цікавить.

Розвиток: Підтримуйте особистий і спільний розвиток. Дозвольте один одному зростати та розвиватися.

Вирішення конфліктів: Навчіться вирішувати конфлікти мирним шляхом і без агресії. Зосередьтеся на пошуку компромісу та взаємному розв'язанні проблем.

Здорові межі: Встановіть та поважайте здорові особисті межі в стосунках, забезпечуючи взаємну свободу і повагу. Зрозумійте для себе як з вами можна, як ні в якому разі не можна, і як би ви хотіли.

Сексуальне здоров'я і безпека та задоволення: Обговорюйте питання сексуального здоров'я та безпеки відкрито і розуміючи. Важливо бути відповідальними в цих аспектах стосунків. Сором проказати свої бажання, признатись в особливостях часто псує сексуальне життя пари, робить його сірим, одноманітним і нецікавим. Будьте сміливими і чесними один з одним.

Проведення часу окремо: Навіть у гарних стосунках важливо мати час для самих себе, друзів та родини.

Веселощі та радість: Зберігайте гумор і здатність до радості в стосунках. Спільний сміх і веселощі сприяють зближенню.

Подяка та ніжність: Виразіть свою ніжність і подяку один одному через слова та дії.

Навчання вибачати: Відпускайте образи та непорозуміння, навчайтеся вибачати один одному.

Підтримка спільних цілей: Підтримуйте та стимулюйте досягнення спільних цілей. Одного напрямку, однієї мети. Яка ваша спільна мрія? Щоб ви хотіли у майбутньому? Як ви бачите спільне життя через рік, два, п'ять?

Гарні романтичні стосунки вимагають роботи та зусиль обох партнерів. Пам'ятайте, що це постійний процес розвитку і росту разом, а також важливою є взаємна віра в можливість побудови щасливого та тривалого відношення.

Активне слухання грає важливу роль у перемовинах та сприяє успішному спілкуванню. Ось декілька ключових аспектів активного слухання в контексті перемовин:

Уважність: Будьте уважними до того, що говорить ваш співрозмовник. Вимкніть відволікаючі фактори, не відволікайтесь на свої думки й коментарі. Не перечикуйте коли співрозмовник висловитися, щоб сказати своє.

Ставте запитання, які допоможуть розкрити більше інформації і прояснити розуміння того, що сказав співрозмовник.

Висловлення підтримки: Виразіть підтримку і співчуття щодо почуттів та потреб вашого співрозмовника. Це може позитивно вплинути на атмосферу перемовин.

Підсумування: Щоб підтвердити ваше розуміння і показати співрозмовнику, що ви слухали, коротко підсумовуйте те, що він сказав.

Уважно слухайте тон голосу, міміку обличчя та інші невербальні сигнали, що можуть допомогти вам зрозуміти емоції та настрій співрозмовника.

Не перебивайте: Не переривайте співрозмовника, дайте йому можливість висловитися до кінця. Це сприяє відкритому та конструктивному спілкуванню.
Після того, як співрозмовник закінчив говорити, можете поділитися власними думками та почуттями на цю тему.

Розглядайте різні точки зору: Будьте відкритими до різних точок зору і думок. Спробуйте розуміти позицію співрозмовника, навіть якщо вона відрізняється від вашої.

Активне слухання допомагає покращити якість перемовин, сприяє розумінню та взаєморозумінню, а також сприяє побудові довірливих стосунків з іншими людьми

Гарні стосунки - це стосунки між людьми, які характеризуються взаємною повагою, розумінням, підтримкою і позитивними емоціями. У гарних стосунках люди відчуваються комфортно одне з одним, вони відкриті одне перед одним, довіряють одне одному і можуть розраховувати на підтримку та допомогу.

Гарні стосунки також можуть бути характеризовані взаємною спільністю цілей і цінностей, спільними інтересами та діяльністю, яка приносить радість і задоволення обом сторонам. Гарні стосунки можуть існувати в різних сферах життя, включаючи сімейні, дружні, робочі та романтичні стосунки.

Важливо пам'ятати, що гарні стосунки вимагають зусиль обох сторін, взаємного розуміння і терпимості, а також вміння вирішувати конфлікти та працювати над вдосконаленням стосунків з часом.

Самоідентифікація - це процес, під час якого особа розглядає себе, визначає свою ідентичність та розуміє, хто вона є. Це включає в себе розуміння своїх особистих характеристик, таких як стать, вік, релігія, етнічна приналежність, сексуальна орієнтація, соціальний статус та інші аспекти, які визначають, як людина сприймає себе