За два роки великої фронтальної війни ми трохи вивчили повадки ворога. І повинні зробити висновок з його поведінки в екстремальних ситуаціях при плануванні наступних великих фронтальних операцій стратегічного масштабу. В нашого ворога є дві важливі підпрограми в колективному підсвідомому, які підтверджуються тривалими спостереженнями.
1) "Застав дурня Богу молитися він і лоб розб'є" - наявність цієї підпрограми в колективному підсвідомому в нашого ворога говорить один простий факт - його підготовка до нашої наступальної операції минулого літа. Будемо чесними, потужне ІПСО з метою залякати ворожих солдатів під час тої операції дало зворотній ефект. Противник зробив потужну ешелоновану оборону і зробив суцільні мінні поля вздовж всієї лінії фронту в сотні кілометрів. Густина мін на окремих ділянках фронту досягала 2 мін на 1 квадратний метр. Ворожі солдати можна сказати навіть перестаралися будуючи оборонні лінії готуючись до нашого наступу.
2) "Поки грім не гряне мужик не перехреститься" - наявність цієї підпрограми в колективному підсвідомому ворога говорить важливий факт, він до останнього боявся оголошувати мобілізацію населення перш ніж наші війська прорвали фронт під час Харківської операції. Цю проблему у ворога підсилює той факт що офіцери ворожої армії бояться доповідати про провали і перебільшують свої успіхи, це загальновідомий факт. А також той факт що офіцери ворожої армії не жаліють ні техніки ні живої сили для штурму позицій чи оборони під час нашого наступу. Очевидно що якщо наш противник не бачить очевидної загрози то він ставить політичні цілі вище військових. Це потрібно врахувати.
Думаю в нашому випадку ефективною буде стратегія "Приспати пильність". Зробити вигляд що в нас все погано, щоб змусити ворога витрачати ресурси на наступальні дії і забити на оборону. І паралельно готувати ударні угруповання для прориву фронту коли ресурси ворога будуть виснажені під час одної з оперативних пауз.