Звертаюся до тебе, фешн індастрі з забрудненими руками, запиленими манжетами,
в Європі я купила ці важкі черевики,
ці важкі коричневі черевики,
зашнуровані зручні черевики,
навесні 2019 залишила e-mail на касі
й цьогоріч в сховищі під час бомбардування міста отримувала сповіщення про знижки:
Bright Gifts to Celebrate Her, —
вони падали мені на пошту, коли вдавалося спіймати зв’язок біля виїзду з паркінгу.
Я просто хочу поділитися моментом: // I just want to share a moment:
тепер йду в них повз
сукні: прозорі легкі сукні на каркасах манекенів
зблідлі нажахані сукні туляться до стіни, їхні кольори
вицвітають під жалом сонця, молитви воєнного міста,
фанерними дошками закрита частина вітрин, але це
незахищене скло ніхто не заклеює навхрест, чому ми? нас
за що? просто сукні: пелюстки на тонких стеблинах
підставок, блідо-зелена
Coming Soon!
— майже привид тканини,
майже її витертий слід за склом, що розчиняється в повітрі
війни, каркас манекену має жіночий силует,
начебто не має жіночого обличчя, але все ж таки,
але все ж таки має обличчя жінок:
зґвалтованих, закатованих, скалічених, мертвих.
Тут тепер один сезон — війна, і живі в уніформі війни
не звертають уваги на світ
імітації краси,
Limited Edition!
імітації мистецтва,
імітації квіткового запаху у флаконі парфумів зі штучних привілеїв,
подвійне скло, Кришталева ніч, пам’ять про Ріфеншталь, ко-ко-ко, Шанель.
Сила звільниться зі скла, з порожньої оболонки симулякру краси,
розірве шар поліетилену, коли вибухатимуть лише квіти, і з рожевої води
у флаконах парфумерних магазинів проростуть гортензії, мох,
вербена, тюльпани, тютюн,
ми підемо по вулицях,
ми,
незламні
ми, оголеність
ми, нерв
поезія
і ні, нам не потрібна квота, а право на рівність.
#моre
Анна Грувер
ілюстрація — українська художниця Flora Gatsenko
