Збройні Сили України гниють зсередини протягом всієї війни. Гниють разом з людьми, що в них перебувають.
Причина гниття – провалена робота з особовим складом. Ті, хто на це заслуговував, не отримував винагороди, хто був орієнтований на військово-професійний розвиток не отримував необхідні можливості, нерідко не можучи навіть перевестися.
Ті, хто на це не заслуговував, не проходили через прививання дисципліни. Люди, що потрапляють в армію через систему мобілізації, одразу переходять в стан "разброда и шатания". Система не перековує колишніх цивільних в солдат, котрі можуть виконувати накази хоча б через страх покарання– вона кладе на них хуй настільки, що не передбачає навіть ефективної системи покарань.
Це гниття не метастазує, але стан системи повільно погіршується. Інколи непомітно, а інколи оголюється – й ми бачимо, як українські солдати, що боронять власну землю від іноземного інтервента, вдаються до масових втеч подібно до арабського племінного ополчення в Сирій чи Іраку та здаються в полон грядками до тих, хто в полоні їх вб'є або замордує.
Українська держава не створює ні позитивні, ні негативні стимули ні для тих, кого в армію треба затягнути, ні для тих, хто в армії перебуває.
За це ми щоденно платитемо страшну ціну й будемо продовжувати її платити все більше. Провал планів примусової комплектації відсуває найближчі терміни хоча б якихось змін на час, котрого вже може не бути перед обличчям майбутніх трагедій.
Що ми можемо зробити в цій ситуації? Проявити стійкість. Нам усім доведеться змиритися з ціною, котру заплатить колектив за власну недолугість. Ми, як його составні частини, маємо прийняти її.
https://t.me/hromadske_ua/43514