Незнайка-ресторатор

Приємно, коли роботу оцінюють.

Ресторанні воїни Києва.

Щось не щастить нам!
У такий нелегкий час наш бізнес намагається вижити. Орки знищили в Маріуполі дві Моко піци. Ще дві працюють у Донецькій обл., 40 км від лінії фронту, під постійною загрозою.
Але все одно ми працюємо, щоб була можливість допомагати бійцям і цивільним, які потрапили у важку життєву ситуацію.
Я сам дивом вижив, потрапивши під ракетний удар, коли допомагав іншим. І ось у Києві знайшлися "свої, рідненькі", хто вирішив зіпсувати нам репутацію.

Для бізнесу важливий рейтинг у Гуглі, адже це показник задоволеності клієнтів і рекомендація для нових.

І ось ми отримуємо перший негативний відгук у нашій новій київській піцерії. Чоловік пише, що був у нас на відкритті, була акція, йому не сподобалося і він скористався послугами конкурентів. Все б нічого, але ми не проводили таку акцію. Ну ок, можливо помилився.

Прилітає другий відгук з однією зіркою. Жінка пише, що була на майстер класі з дітьми, все погано і ми хами. Схожу скаргу вона пише і в соцмережі. Перевіряємо. Її дитина була запрошена на дитячий день народження, який батьки іменинниці організовували в Моко піці.

Зв'язуємося із замовниками, отримуємо зворотний зв'язок: "Усе чудово, усе сподобалося, діти задоволені й хочуть до вас ще!"
Це супер! Дуже приємно!

Розбираємося далі і виявляється, що жінка, яка активно нам скаржиться - це керівниця однієї з піцерій неподалік.
Серйозно?

Невже єдиний спосіб у конкурентній боротьбі - це писати фейкові негативні відгуки? Особливо креативно писати це бізнесу, який евакуювався з Донецької області і намагається вижити.

Щиро віримо що власники не в курсі цієї ситуації, що це особиста ініціатива менеджера.
Чого нам чекати завтра? Цеглину у вікно? Або ще негативні відгуки?

І так, коли справді ми лажаємо, то намагаємося швидко виправити помилку і компенсувати незручності.

Сердечко добра 🫶

1 червня стартувала акція Сердечко добра ❤️ Протягом семи місяців кожен міг придбати сердечко за 50 грн та долучитись до допомоги дітям, які втратили батьків під час війни.

29.12 ми перерахували 25 000 грн Благодійному фонду "Діти героїв"🇺🇦

Дякуємо кожному, хто долучився до ініціативи добра ☺️

Мене нарешті виписали.

Не знаю, хто більше цьому радий, я чи лікарі. З щелепно-лицьового відділення мене намагалися випхати у стані, коли я ще не ходив, а руки були в гіпсі. Лікуючий лікар розмовляючи з моєю сестрою, хотів узяти її на емоції: "Ви його не хочете забирати, він вам не потрібен?". Потім підійшов завідувач відділення і сказав, що в понеділок мене виписують. Я відповів, добре, я живу в Покровську, Донецька обл., відправите мене додому! Це йому не дуже сподобалося.

Вони, звичайно намагалися спихнути мене в інші відділення, але ніхто не брав. Запросили лікаря з реабілітаційного відділення. Вона запитала, чому я не ходжу. Я відповів, що ходив і показав їй, що можу сам зробити пару кроків. Далі чув розмову з коридору.
- Він у вас чудово ходить, тож йому в реабілітацію не потрібно.

Зрештою довелося сестрі йти до головлікаря і все відразу вирішилося. У щелепно-лицьовому перестали показувати мені свої незадоволені обличчя. Через кілька днів мене перевели в реабілітацію.

У реабілітації лікарка, яка не хотіла мене до себе брати, була налякана, що я надовго.
Вона почала пояснювати, що в них лежать по два тижні, не більше.

Сестра її заспокоїла, пообіцяла через два тижні мене забрати. Головне, щоб з мене зняли гіпси і я почав сам хоч якось нормально ходити.

Після цієї розмови вона заспокоїлася і це був найкращий лікар. Як і пообіцяли їй, за два тижні я більш-менш відновився і не чинитиму опору виписці.

Звісно уламок, який залетів у щелепу, наробив мені багато біди. Потрібно вирішувати питання зі щелепою, операцію мені так і не зробили, тільки промили і почистили.
Уламок перебив лицьовий нерв на 100%, лівий бік обличчя знерухомлений. Очний нерв, залишилося всього 2%, завдяки цьому він може закриватися і то не повністю. Так само одне вухо не чує і з другим почалися проблеми. Зате племінникам можу показувати фокуси, одне око моргає, а друге просто дивиться.)))

Подальше лікування потрібно вирішувати самостійно.

P.S. Рани практично всі затягнуло, залишилися три найбільші, які потрібно ще перев'язувати.

Наступного дня після Дня піци ми провели ще один захід. Тільки вже благодійний. В Донецькій області у нас працює гуманітарна їдальня, де ми безкоштовно годуємо людей. Підтримувати роботу їдальні стає все важче і ми почали просити про допомогу блогерів та зірок України. Писали багатьом, першою відгукнулась Ната Жижченко - фронтвумен гурту «ONUKA». Ідея була така - я і Антон мали працювати з зіркою на касі, та всі гроші, що ми заробимо за цей час, витратимо на потреби гуманітарної їдальні. Нажаль, я не зміг прийняти в цьому участь, адже вже був у лікарні після обстрілу. За дві години роботи ми зібрали 11 тис. грн. Вдячні Наті за допомогу!

Якщо хтось хоче підтримати гуманітарну їдальню, нижче прикріплюю посилання на наш збір

https://send.monobank.ua/jar/5TCxMSzaj3

Абсурдна ситуація з охороною.

Від самого початку в нас раз на тиждень вночі спрацьовує сигналізація на один датчик. Мені телефонують, сповіщають, що група виїхала, оглянула, все нормально. Я щоразу кажу, що це постійна історія і потрібен майстер. І так тягнулося якийсь час, поки я не передав відповідальність Антону.

Тепер усе відбувається так само, але телефонують Антону. Він спостерігає по камерах, як приїжджає група та оглядає піцерію, спілкується з ними по телефону, каже, що потрібно подивитися цей датчик. Оператор робить, як завжди, заявку і вранці нам передзвонює та озвучує суму виклику техніка - 500 грн. + робота і матеріали.

Ви запитаєте в чому ж абсурд?
Ми чекаємо, коли нам озвучать ціну без 500 грн. за виїзд, а тільки за роботу та матеріали. Але, мабуть, компанії вигідніше, щоб щотижня виїжджав наряд на спрацювання, ніж один раз відправити техніка. Швидше ми заплатимо 500 грн, аніж Шериф порахує, скільки вони вже витратили на виїзди групи, ніж один раз приїхав би технік.

Вище писав, Як я обирав охоронну компанію в Києві

Сьогодні мене перевезли до Києва. І все почалося - спочатку, рентген, кате і т.д. У кожному монастирі свої правила.

На руку наклали гіпс, на палець так само. Обгорілу ногу розмотали і просто залишили так. Щелепу вирішують, найімовірніше робитимуть операцію. Мене вже тут напхали страшилками, що потрібно зі мною робити.

Топова страшилка почалася в Дніпрі. Від фельшера швидкої допомоги, які везли на залізничний вокзал.
Запитую:
- Не знаєте, вагони перероблені під ліжка?
- Хто там переробляв, боковини прибрали, а так звичайні полиці. Це у військових перероблені.

Стоїмо чекаємо потяг, а в мене думки в голові, як я буду на звичайній полиці їхати. Мабуть, у чувихи гумору в надлишку і вона вирішила так пожартувати наді мною. :) Насправді крутий вагон-реанімація. На весь вагон п'ять ліжок. Перевезенням займаються «Лікарі без кордонів».

На цьому жарти не закінчилися. У Києві, після всіх процедур прийняття мене в лікарню, санітарка повезла в палату. У лікарні триває ремонт. Під'їхали до ліфта, чекаємо. Напроти ліфта великий, відкритий електрощит із купою дротів. І раптом я починаю котиться на цей щит ногами. Я мало не на шпагат не розкарячився. Зате санітарці смішно, ти що злякався? Та тут люди ходять, діти бігають, нічого страшного.
Перший день пройшов нормально, живий! ))

На фото мене проводжають у Дніпрі.

Не дивлячись ні на що ми рухаємось далі!

Сьогодні знов почала працювати піцерія у місті Мирноград Донецької області. Обладнання з цієї піцерії ми використали для відкриття піцерії в Києві, тож багато чого довелось купувати або виготовляти знов, це у нас зайняло майже 3 місяці.

Перший день налаштовує дуже оптимістично. Багато хто нас чекав, багато замовлень приходе з коментарями "як же круто, що ви знов працюєте". Це приємно і дуже надихає!

Domino's Pizza в рашці залишається. Тіматі та ресторатор Антон Пінський викупили мережу піцерій.