Панахида за гетьманом МазепоюУ 1918-му році військово-патріотичний клуб "Батьківщина", очолюваний Дмитром Донцовим, звернувся до уряду Української Держави гетьмана Павла Скоропадського з проханням встановити 10 липня, в день пам᾿яті гетьмана Мазепи, національне свято.
За задумом, це мав бути вихідний день, коли б урядові установи не працювали. Крім того, самостійники вимагали від членів уряду їхньої особистої присутності на панахиді.
Перед тим Гетьман розмовляв із митрополитом Київським і Галицьким Антонієм. У розмові владика Антоній заявив, що "
відправлення панахиди по Гетьману Мазепі не може бути допущено, позаяк над ним було проголошено церковне прокляття". Водночас Антоній визнав, що прокляття, котре лежить на гетьмані Мазепі є несправедливим, тому він погоджується підписати телеграму до патріарха московського Тихона з проханням зняти його.
9 липня члени Ради Міністрів прийняли компромісне рішення. Рада Міністрів одноголосно визнала, що "
день пам᾿яті гетьмана Мазепи, національно-патріотична роля котрого в історії України уявляється дуже спірною, національним святом лічити не можна". Водночас, аби не бути звинуваченими в утисках прав віруючих, члени уряду вирішили рекомендувати начальникам різних структур відпустити своїх співробітників на панахиду по Мазепі, якщо вони того побажають.
Того ж дня відбувались чергові засідання Всеукраїнського церковного собору. Антоній повідомив учасників про надіслане звернення до патріарха Тихона щодо зняття анафеми з Івана Мазепи.
Утім, поки відповідного рішення патріарха немає, жоден священик не може відслужити панахиду по гетьману. Та вже наступного дня Антоній благословив єпископа Назарія на проведення церковних урочистостей на честь гетьмана Мазепи.
Панахида таки відбулася. Вдруге за часи революції по Мазепі правлять церковну службу всупереч накладеній анафемі. Влітку 1917 року таку панахиду відправили на фронті, в Богданівському полку, у селі Росохуватець на Галичині.
НТП