«Служниця, яка при дверях, каже Петрові: А ти часом не з учнів Цього Чоловіка? Той відповів: Ні! Стояли тут раби й слуги, які запалили вогонь, оскільки було холодно, і грілися. Петро також стояв з ними й грівся.» Івана 18:17-18
💬 У зраді Спасителя побутове лице — багато з них відбуваються у плині щоденного життя, посеред людей і звичних відповідальностей.
💬 Часом зрада — це лише невчасне питання і захисна реакція-відповідь.
💬 Зрада Господа легко знаходить місце у чутливому серці, коли щось загрожує моєму статусу, репутації, місцеперебуванню.
💬 Зраді легше відбутись, коли ти більше як варто переймаєшся своєю особою, безпекою, меншим чи більшим комфортом.
«А Симон‑Петро стояв і грівся. І тут запитали його: А ти не з Його учнів? Він заперечив і сказав: Ні! Один із рабів первосвященика, родич того, якому Петро відтяв вухо, каже: Чи не тебе я бачив з Ним у саду? Тоді знову Петро відрікся. І враз заспівав півень.» Івана 18:25-27
💬 Зрада - це немов би яке ментальне засліплення.
💬 Вона повторюється доти, поки не настане прозріння.
💬 «Півень» - це будь-який зовнішній знак, людина, подія, які сприяють духовному протверезінню.
💬 Виглядає, що різного виду сигнали — це один з наступних варіантів підтримки від Господа, якщо не допомогли слова застереження.
«І, вийшовши геть, він гірко заплакав.» Луки 22:62
💬 Зрада — це не все життя і, тим більше, не його завершення.
💬 Побутове/буденне зречення свого Господа не відміняє віру.
💬 Сльози відкривають пробудження духа і готовність розкаятись.
💬 На жаль, для людей гордих сльози часто є лише знаком болі й розчарування, що їхня слабкість/гріх враз стала видні іншим.
💬 Усвідомлення і визнання власної зради перед Господом Ісусом дуже упокорює, узалежнює і наближає до Спасителя.
#Пасхальнечитання