Коли мова заходить про свята давніх германців, одним із перших на думку спадає Йоль. Про Йоль ми знаємо чи не найбільше з усіх давньогерманських урочистостей. Це слово у різних формах і донині присутнє в усіх скандинавських мовах на позначення Різдва (ісл. і фарер. jól, норв., швед., дан. jul, англ. Yule тощо). Судячи з кількості згадок, це свято ще за дохристиянських часів було головною обрядово-релігійною подією року. Але чому? Що в ньому такого значущого і особливого? Що це взагалі таке — Йоль?

Загальновідомо, що Йоль — це свято зимового сонцестояння у давніх германців, найтемніша ніч року, коли старе сонце помирало і народжувалося нове, а силам темряви і хаосу була дарована сила і воля творити мерву на підзвітній території.

На Йоль треба збиратися з наїдками і пивом, палити «йольську колоду», вішати на деревах кишки офірних тварин, виголошувати тости за богів, конунга, врожай і померлих, і розважатися таким робом, поки не скінчаться святкові припаси. Йоль коннектінґ піпл, як було би сказано у давньогерманській рекламі, якби у них була реклама.

За першого наближення така відповідь задовільна і самоочевидна. За другого — не все з Йолем так просто, як може здатися...

https://plomin.club/jol-origin/