За цей рік ліси під Кремінною із зелених легенів Луганщини перетворилися на суцільне пекло.
До суміші запахів хвої та тіл, що розкладаються, звикнути складно. Особливо, з наближенням літа. Інтенсивність вогневих контактів та роботи артилерії не менша, ніж на Бахмуті. Ліс катастрофічно рідшає. Міна чи танковий снаряд, стикаючись зі стовбурами дерев, витинає ще більше елементів, які можуть вражати бійців, які утримують позиції. Ворог не прощає жодної помилки.
«Це – пекло. Якщо не окопався — вбили. Виліз із бліндажа — вбили. Заснув — вбили. Якщо пропустив ДРГ чи атаку ворога — вбили», - каже офіцер НГУ на псевдо Бур.
До суміші запахів хвої та тіл, що розкладаються, звикнути складно. Особливо, з наближенням літа. Інтенсивність вогневих контактів та роботи артилерії не менша, ніж на Бахмуті. Ліс катастрофічно рідшає. Міна чи танковий снаряд, стикаючись зі стовбурами дерев, витинає ще більше елементів, які можуть вражати бійців, які утримують позиції. Ворог не прощає жодної помилки.
«Це – пекло. Якщо не окопався — вбили. Виліз із бліндажа — вбили. Заснув — вбили. Якщо пропустив ДРГ чи атаку ворога — вбили», - каже офіцер НГУ на псевдо Бур.