Битва за Іводзіму
📅 26 березня 1945 року завершилась битва за Іводзіму, одна з найзапекліших битв Другої світової війни.
📜 Влітку 1944 року основні сили армії і флоту США прорвали японську лінію оборони і захопили Маріанські острови, з яких 24 листопада розпочали перші масштабні авіанальоти на Японський архіпелаг. Проте вповні
розгорнути програму бомбардувань не вдавалося через Іводзіму, невеликий острів, на якому Японія збудувала потужну авіаційну базу і радарний пост.
9 жовтня 1944 року головнокомандувач Тихоокеанським флотом США, адмірал флоту Честер Німіц, видав наказ про початок підготовки
«Операції Детачмент» по завоюванню Іводзіми. 23 лютого на вершині гори Сурібаті в знак її захоплення був
встановлений прапор США. Після взяття Сурібаті битва за Іводзіму стала ще запеклішою — дивізії морської піхоти США просувались углиб острова зі швидкістю
10 м на годину. Острів було підготовлено для допомоги у здійсненні широкомасштабних бомбардувань японських міст, однак опір японців був настільки сильним, що його ще
упродовж десяти днів не могли подолати чисельно і технічно переважаючі сили американців.
У ніч з 25 на 26 березня була проведена
остання контратака японців, яка завдяки своїй несподіваності завдала військам США значних втрат. Захисники острова полягли практично всі, включаючи генерала Курібаясі.
Він вступив у бій попередньо скинувши з себе генеральські петлиці та ордени і урочисто спаливши військовий прапор, щоб не дістався противнику.Під час битви за Іводзіму
загинуло 20 703 солдат з японського контингенту з 20 933, 216 були взяті в полон. Загальні втрати військ США становили 27 909 чоловік, серед яких 6 825 полягли у боях, а решта отримали поранення різного ступеню тяжкості. Хоча битва за острів була закінчена, уцілілі сотні японських солдат все ще переховувались у підземних тунелях, і, не знаючи про перемогу противника, продовжували чинити поодинокий опір.
Двоє останніх захисників острова капітулювали лише 6 січня 1949 року, через 4 роки після завершення операції.
→ День в Історії