🔫 Нелегальне постачання зброї та найманців, співпраця з Китаєм, скандали, уникнення покарань, або ж "Просто бізнес":
Багато хто не знає, як склалася доля одного з найвідоміших солдатів удачі у світі, а саме — Еріка Прінса, який давно став символом сірої зони між офіційною війною та приватними військовими компаніями.
Компанія Blackwater запам’яталася всьому світу розстрілом мирних жителів у Багдаді, але після скандалу та ребрендингу Прінс не лише не вийшов із бізнесу, а й розширив його в нових напрямках. Африка, Азія, Близький Схід всюди, де потрібна сила без офіційних наслідків, Прінс знаходив своє місце. Справжній солдат удачі.
🔵Однією з найгучніших історій, пов’язаних із ним, стало порушення ембарго ООН на постачання озброєнь до Лівії. У 2021 році міжнародні слідчі оприлюднили доповідь, у якій стверджувалося, що Прінс організував секретну операцію Project Opus для підтримки армії Халіфи Хафтара. Підставні компанії, нелегальне постачання зброї, перекидання найманців і навіть плани ліквідації противників, це був не просто контракт на захист об’єктів, а повноцінна військова кампанія.
Прінс забезпечив Хафтару ударні вертольоти, розвідувальні літаки та групи колишніх спецпризначенців. Схема була вибудувана так, щоб мінімізувати сліди: техніка перевозилася через треті країни, бійців набирали через підставні фірми в ОАЕ та Південній Африці, а фінансування йшло через мережі фіктивних контрактів. Однак щось пішло не так, і операція зірвалася. Внутрішні конфлікти між учасниками, невдоволення лівійських військових та витоки інформації призвели до того, що деталі угоди стали відомі ООН.
🔵 Формально влада США засудила дії Прінса, але на практиці він знову уникнув покарання. Прямих санкцій не запровадили, кримінальну справу не відкрили, а сам він просто переключився на інші проєкти. Втім, африканські пригоди на цьому не закінчилися. Прінс завжди вмів знаходити нових партнерів, навіть якщо їхні інтереси суперечили політиці США. Поки Вашингтон розглядав Китай як стратегічного противника, Прінс налагоджував із ним бізнес-зв’язки. Його компанія Frontier Services Group (FSG), зареєстрована в Гонконгу, стала важливим інструментом роботи на китайському ринку.
FSG займалася логістикою, безпекою та військовими консультаціями, а її ключовим інвестором був державний китайський конгломерат CITIC Group. Це означало пряму співпрацю з керівництвом КНР та інтерес до проєктів, пов’язаних із глобальною ініціативою "Один пояс — один шлях". Китай потребував приватних військових структур для охорони своїх об’єктів в Африці та Азії, і Прінс запропонував ідеальне рішення.
Під його керівництвом FSG допомагала китайським компаніям у нестабільних регіонах, організовувала навчання охоронних підрозділів і навіть брала участь у проєктах, пов’язаних із внутрішньою безпекою КНР. У 2017 році стало відомо, що FSG будує навчальні табори в Сіньцзяні, де влада Китаю проводила жорсткі репресії проти уйгурів. Прінс від цього відхрестився, але сам факт таких контрактів говорить багато про що.
Зв’язки з Китаєм викликали роздратування у США, але для Прінса це не мало реальних наслідків. Його називали бізнесменом без ідеології, який готовий працювати з будь-яким режимом, якщо це приносить прибуток. Коли тиск посилився, він формально відійшов від справ у FSG. Водночас деякі джерела стверджують, що Прінс і досі співпрацює з Китаєм через підставні компанії в ОАЕ, які виступають посередниками між його структурами та Пекіном.
Це той самий чоловік, який зміг перетворити війни на успішний стартап, ембарго на маркетинговий виклик, а зв’язки з противниками США на звичайну диверсифікацію бізнесу. Поки політики сперечаються про мораль, він просто рахує прибутки та шукає нові гарячі точки на карті, адже якщо десь гримлять вибухи, значить, там вже хтось готовий підписати контракт.
#PMC #Africa #USA #China #MiddleEast