Якби ми вчились так як треба, то й мудрість би була своя...
Так казав великий Кобзар #Тарас_Шевченко і 100% це заповіт, що ми маємо робити.
Кажуть, що війни виграють саме вчителі, які вчать відповідних учнів. Нам сьогодні критично важливо працювати над тим, щоб наша молодь знала свою історію.
Щоб наша молодь орієнтувалась у державних процесах. Вміла аналітично мислити і робити висновки.
В міру своїх можливостей і своєї професії, як доцент кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби, я завжди тішуся нагоді працювати з молоддю. Тому я особливо дякую за запрошення керівництву @ВСП "Ірпінський фаховий коледж НУБіП України прочитати лекції для студентів «Україна сьогодні і завтра».
Ми говорили зі студентами про сучасний світ.
Про те, як Україна століттями виборювала собі незалежність і як дуже часто ставала розмінною монетою у світових процесах. Ми намагалися зі студентами визначити, а що ж, зокрема на їхню думку, потрібно для того, щоб з Україною рахувалися, щоб Україна була не об'єктом міжнародних процесів, а якісним і активним суб'єктом, який дійсно впливає на ті чи інші трансформації.
І найосновніше, що молодь такими першочерговими чинниками визначила свою державність і свою армію.
Тому коли ми підійшли до надзвичайно складних моментів сьогодення: незрозуміла ситуація з допомогою Сполучених Штатів Америки, зупинка поставки озброєнь, різноманітні переговорні процеси в Європі, ми наголошували, що першим кроком має бути – це розраховувати на себе і на свої сили. І максимально, щоб всі допомагали Збройним силам України і змушували чиновників відновлювати і розбудовувати військову правословість, ставити економіку на військові рейки і максимально акумулювати зусилля для посилення держави, як такої у всіх її сферах.
Друге – це є мудре керівництво, яке буде мати нагоду знаходити рішення для найскладніших проблем як у внутрішній політиці, так і міжнародній.
І останнє, але не менш важливе: держава, яка хоче вигравати війни, має вкладатися в освіту. Має вкладатися в культуру. Має вкладатися в те, що будує свідомість її нових поколінь, щоб вони ставали успішними, щоб вони були дієздатними, щоб вони могли боротися і за себе, і за майбутнє своє в своїй державі. І щоб вони складали гідну конкуренцію на міжнародній арені, як достойні, думаючі і надзвичайно талановиті громадяни.
Тому я шалено дякую за запрошення. Я дякую за можливість говорити з молоддю, особливо з Ірпеня, який так багато пережив. І маю надію, що це була далеко не остання зустріч.