Сьогодні стався вибух біля ТЦК в місті мого дитинства. Що важливо розуміти?
1. Росіяни несуть колосальні втрати на фронті. Так, ми теж несемо важкі втрати щодня.
Але завдяки героїзму наших людей їхні втрати неспівмірно масштабніші.
Так, вони повільно просуваються вперед. Але при цьому лягають тисячами в наші поля, вкладаючи гігантський ресурс об'єднаного ВПК самої Росії, Північної Кореї, Китаю, Ірану, Білорусі, та інших негласних союзників.
І все одно поки не можуть кардинально переламати ситуацію. Навіть на 11-ий рік війни.
2. Не змігши взяти Київ за три дні, не змігши взяти жоден обласний центр за 3 роки повномасштабного вторгнення - вони все більше шукають способи зруйнувати нас зсередини.
Тисячі феесбешників, геереушників, штатних і нештатних агентів, цілодобово працюють над тим, щоб розхитати нас зсередини.
Посіяти хаос, паніку і недовіру.
Правило просте - шукай найслабші, найболючіші точки і бий по ним.
Мсеківці ховають кеш в матроси, прокурори стали інвалідами, депутат втік в Монако? Українцям це болить? Значить тисячі "проукраїнських" профілів з під Москви тут же отримують команду фас - розкачувати і так згорьованих, вигорівших людей, писати: " подивіться на цю сволоту, заробляють на крові! де справедливість? ми вже програли, треба здаватися!"
3. Спланована одночасно серія вибухів під ТЦК, спалені авто військових - це частина того самого єдиного плану.
Не змогли ззовні, не зламали наших на фронті, в бою - значить треба ще більше мільярдів вкинути на роздування пожежі зсередини. Шукати колаборантів, зрадників, наркоманів. Когось купляти за мільйони за злив розвідданих. Комусь пообіцяти в в телеграмі пару сот баксів на дозу - "просто занести пакетик под ТЦК, поджечь машинку и снять видос".
Зрадники є в кожному суспільстві, під час кожної війни, це звичайне явище. Тільки самих росіян, які перебігли на сторону Гітлера було за оцінками істориків близько 400 тисяч. Як показала війна в українському суспільстві зрадників доволі незначний відсоток. На початку росіяни розраховували, що зрадників мільйони. Що їх тут зустрічатимуть квітами. І жорстко обламались від тотального спротиву, коли українці зустріли їх зупиняючи танки голими руками. Спалюючи живцем в кожному селі.
3. Найбільше ворог хоче, щоб ми зневірились від своєї ж внутрішньої політичної несправедливості. Від своїх же мерзотників. Щоб зневірились військові, побачивши зранку спалену машину, на яку збирали всім селом.
Від "своїх" же щоб налякались цивільні, коли вибухає пакет біля поліції, лікарні чи ТЦК.
Забрати довіру, налякати, паралізувати. Щоб зупинились помогати фронту. Щоб фронт нарешті впав. Бо навіть безрозмірна Росія не може собі дозволити довго нести такі колосальні втрати, скільки українці їх вбивають по дням.
Що нам робити? Не виконувати задум і план росіян. Триматись. В пам'ять про десятки тисяч загиблих, які бились за нас як за своїх, рідних. Щоб ми вижили.
В честь тисяч полонених, які вірять, в російських катівнях в те, що ми на свободі визволимо їх.
В ім'я наших любимих близьких, наших дітей. Щоб вони ніколи не знали тортур і згвалтувань від прийшлих маньяків на своїй землі.
Заради світла в собі. Найгустіша темрява перед світанком.
А той, хто сьогодні приніс за срібники смерть в пакеті своїм людям - сам єдиний і розірвався російською бомбою. Мерзенний іуда.
Розшматований по моєму місту, стертий в пам'яті людей. Назавжди.