Існує міф, що психологи супер пропрацьовані, в них немає проблем, вони з легкістю долають всі труднощі і знають рішення у будь-якій ситуації… Це не правда. Психологи в першу чергу люди.
І я, наприклад, як і всі люди, відчуваю всю гамму почуттів, які відчувають люди при виході з зони комфорту.
Страшно. Тривожно. Час від часу хочеться все залишити і відмінити. То вірю, що все вийде, то впевнена, що вже нічого не виходить! Розгубленість. Невизначеність. Втому від постійних емоційних гойдалок.
І відмінність в тому, що в мене є знання, що зі мною відбувається, чому і головне, що мені робити. А ще за плечима в мене роки роботи над собою, завдяки яким я стресостійка маю високий рівень рефлексії. Ділюсь з вами.
▪️ Необхідно розвивати розуміння, що з усіма вашими почуттями все окей. Всі люди від природи відчувають такі почуття при виході з зони комфорту. Але ви можете не довіряти своїм емоційним висновкам. Знати, що цей важкий період адаптації і розширення зони комфорту завжди супроводжується супротивом. І попри нього ви можете далі продовжувати рухатися до своєї цілі.
▪️ Я проживаю свої почуття. Всі емоції, які ми маємо, - природні. І природно їх відчувати. Не тікати від них, не пригнічувати їх, не переконувати себе у зворотному (наприклад що вам окей, все добре). Нормально боятися, нормально злитися, нормально час від час мати бажання опустити руки. Ви відчуваєте і проживаєте емоції, але не зобовʼязані ними керувати.
▪️ Насправді з зони комфорта не виходять, її розширяють маленькими кроками. Кожен день я рухаюсь маленькими кроками. В мене є стратегій план на весь проєкт з дедлайнами, є цілі на жовтень і на цей тиждень. Але сьогодні я фокусуюсь виключно на задачах, які є сьогодні. Я не лякаю себе всім тим, що мені треба зробити до кінця року, в наступному році. Я зосереджена на сьогодні. Ці маленькі кроки мене не лякають. І цей кожен день з маленькими успіхами приведе мене до великих результатів.
▪️ Я даю собі перепочити. В першу чергу не фізично, а ментально. Не думати про проєкт. Не виконувати задачі по ньому. І головне не переживати і не тривожитися. Завдяки емоційному інтелекту я можу це робити без залучення додаткових тригерів, але якщо такої навички ще немає, рекомендую все ж таки починати з тригерів, які вас переключать. Це може бути масаж, похід в кіно, книга, його, медитація тощо.
Це була тактика.
Стратегічно я рекомендую розвивати стресостійкість. І її основа - це достатній сон, здорове харчування, показники здоровʼя, достатня кількість відпочинку, соціалізація, контакт з природою. На базі цього працюємо вже з психологом: розвиток свідомості, рефлексії, самоспостереження, управління собою, своїми емоціями, зрощування Дорослого, формування турботливого ставлення до себе (замість критичного) тощо.
На цьому і закінчу. І так багато знаків.
Маю надію, що корисно.
Обіймаю вас 💜
І я, наприклад, як і всі люди, відчуваю всю гамму почуттів, які відчувають люди при виході з зони комфорту.
Страшно. Тривожно. Час від часу хочеться все залишити і відмінити. То вірю, що все вийде, то впевнена, що вже нічого не виходить! Розгубленість. Невизначеність. Втому від постійних емоційних гойдалок.
І відмінність в тому, що в мене є знання, що зі мною відбувається, чому і головне, що мені робити. А ще за плечима в мене роки роботи над собою, завдяки яким я стресостійка маю високий рівень рефлексії. Ділюсь з вами.
▪️ Необхідно розвивати розуміння, що з усіма вашими почуттями все окей. Всі люди від природи відчувають такі почуття при виході з зони комфорту. Але ви можете не довіряти своїм емоційним висновкам. Знати, що цей важкий період адаптації і розширення зони комфорту завжди супроводжується супротивом. І попри нього ви можете далі продовжувати рухатися до своєї цілі.
▪️ Я проживаю свої почуття. Всі емоції, які ми маємо, - природні. І природно їх відчувати. Не тікати від них, не пригнічувати їх, не переконувати себе у зворотному (наприклад що вам окей, все добре). Нормально боятися, нормально злитися, нормально час від час мати бажання опустити руки. Ви відчуваєте і проживаєте емоції, але не зобовʼязані ними керувати.
▪️ Насправді з зони комфорта не виходять, її розширяють маленькими кроками. Кожен день я рухаюсь маленькими кроками. В мене є стратегій план на весь проєкт з дедлайнами, є цілі на жовтень і на цей тиждень. Але сьогодні я фокусуюсь виключно на задачах, які є сьогодні. Я не лякаю себе всім тим, що мені треба зробити до кінця року, в наступному році. Я зосереджена на сьогодні. Ці маленькі кроки мене не лякають. І цей кожен день з маленькими успіхами приведе мене до великих результатів.
▪️ Я даю собі перепочити. В першу чергу не фізично, а ментально. Не думати про проєкт. Не виконувати задачі по ньому. І головне не переживати і не тривожитися. Завдяки емоційному інтелекту я можу це робити без залучення додаткових тригерів, але якщо такої навички ще немає, рекомендую все ж таки починати з тригерів, які вас переключать. Це може бути масаж, похід в кіно, книга, його, медитація тощо.
Це була тактика.
Стратегічно я рекомендую розвивати стресостійкість. І її основа - це достатній сон, здорове харчування, показники здоровʼя, достатня кількість відпочинку, соціалізація, контакт з природою. На базі цього працюємо вже з психологом: розвиток свідомості, рефлексії, самоспостереження, управління собою, своїми емоціями, зрощування Дорослого, формування турботливого ставлення до себе (замість критичного) тощо.
На цьому і закінчу. І так багато знаків.
Маю надію, що корисно.
Обіймаю вас 💜