Ще трішки про його загибель і подальшу долі родини
4 травня 1947 року, за доносом сексота на прізвище Темник, військами МДБ (Міністерство державної безпеки СРСР) було оточено криївку Миколи Дудича, була розташована в районі села Кобло Старе на висоті 397 метрів. На той момент Микола Дудич знаходився за кілька десятків метрів від неї, побачивши облаву, почав виманювати облавників в інший бік лісу, ціною власного життя врятував повстанців, які були в криївці.
Дружина Ірина з дітьми (дочка 4 роки, найменшому сину 3 місяці) була вивезена в концтабори і протягом 10 років працювали в Сибіру. Старший син втік і переховувався в селі. Повернувшись з Сибіру, дружина тепер з сім’єю дочки проживає в м. Трускавці на Львівщині.
4 травня 1947 року, за доносом сексота на прізвище Темник, військами МДБ (Міністерство державної безпеки СРСР) було оточено криївку Миколи Дудича, була розташована в районі села Кобло Старе на висоті 397 метрів. На той момент Микола Дудич знаходився за кілька десятків метрів від неї, побачивши облаву, почав виманювати облавників в інший бік лісу, ціною власного життя врятував повстанців, які були в криївці.
Дружина Ірина з дітьми (дочка 4 роки, найменшому сину 3 місяці) була вивезена в концтабори і протягом 10 років працювали в Сибіру. Старший син втік і переховувався в селі. Повернувшись з Сибіру, дружина тепер з сім’єю дочки проживає в м. Трускавці на Львівщині.