Хроніка Центриста ✙


Kanal geosi va tili: Ukraina, Ruscha
Toifa: Siyosat


Істина завжди посередині
Повідомити новину: @master_of_degree_bot

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Kanal geosi va tili
Ukraina, Ruscha
Toifa
Siyosat
Statistika
Postlar filtri


Ну і звичайно, найважливіше, і водночас найбільш важко прогнозоване питання це позиція Трампа у російсько-українській війні.

У своїй інавгураційній промові Трамп заявив: "Ми будемо вимірювати свій успіх не лише битвами, які ми виграємо, але й війнами, які ми закінчуємо".

Звичайно, Трамп захоче підняти свій рейтинг шляхом завершення війни в Україні і судячи з його риторики, це буде відбуватись саме дипломатичним шляхом.

В даному випадку важливо, щоб дії Трампа не відбувались за логікою "я не дам фінансової допомоги Україні і тоді війна припиниться, а Україна буде змушена сісти за стіл переговорів.

Однак, ми тут більше схиляємось до того, що Трамп буде пропонувати сценарій про який говорив представник Трампа по Україні Кіт Келлог- адміністрація Трампа виступатиме за "заморозку" війни, Україна віддає ті території, які нині окупувала росія, натомість США надає Україні гарантії безпеки та збройну підтримку задля запобігання повторного нападу росії(головне, якщо це таки станеться, щоб гарантії безпеки не були аналогічними Будапештському меморандуму).

Окреме питання, як змусити росію сісти за стіл переговорів? Тут свою роль може зіграти Китай, якщо США не підключить його для тиску на рф, то слова Трампа про швидке завершення війни, залишаться лише пустими словами.

Однак, як відбудеться це все на ділі, покаже лише час, в будь-якому випадку війна в Україні за "24 години", як казав Трамп не завершиться.

І нагадуємо, що це лише наш прогноз подальших дій новообраного президента США.


Зовнішня політика:

"America first":

Головною метою Трампа буде відстоювання американських економічних і стратегічних інтересів. Він зменшить участь США у багатосторонніх угодах та організаціях, які, на його думку, "висмоктують ресурси Америки".

Китай:

Конкуренція з Китаєм стане ключовим аспектом зовнішньої політики. Трамп може:
1.Запровадити нові санкції та мита на китайські товари;
2.Посилити обмеження для китайських компаній у сфері технологій;
3.Зміцнити військову присутність США в Тихоокеанському регіоні.

НАТО та ЄС:
Продовжиться критика європейських союзників за недостатнє фінансування НАТО. Трамп може вимагати більшого внеску від ЄС у вирішення конфліктів, включаючи протистояння росії.

Міжнародна торгівля:

Трамп переглядатиме торговельні угоди, відстоюючи кращі умови для США. Це може включати жорсткішу позицію щодо партнерів, таких як Мексика, Канада, ЄС та Японія.

Близький Схід:

Політика Трампа на Близькому Сході, ймовірно, базуватиметься на його попередньому підході:

Продовження Авраамових угод.

1.Трамп може зосередитися на подальшому розширенні Авраамових угод, залучаючи більше арабських країн до співпраці з Ізраїлем. Це дозволить зміцнити американський вплив у регіоні.

2.Жорсткий підхід до Ірану
Повернення Трампа до влади, швидше за все, означатиме продовження санкцій проти Ірану. Він може заблокувати спроби відновлення ядерної угоди, що збільшить напруженість у регіоні.

3.Зменшення військової присутності.

Трамп ймовірно скоротить участь США у військових операціях, залишаючи союзників, таких як Саудівська Аравія, для вирішення регіональних проблем.

4.Підтримка Ізраїлю.
Адміністрація Трампа ще більше зміцнить партнерство з Ізраїлем, що викличе роздратування з боку Палестини та її союзників(про перемир'я Ізраїлю та ХАМАСу буде окремий допис)

Гренландія та Арктика:
Ідея купівлі Гренландії, яку Трамп висував, імовірно, більше не буде повторюватися у прямій формі. Натомість можна очікувати:

1.Посилення американської присутності в Арктиці.
Адміністрація Трампа може збільшити інвестиції в інфраструктуру та військові бази в Арктиці для протидії росії та Китаю, які активно розвивають свої інтереси в регіоні.

2.Трамп може запропонувати Гренландії економічне партнерство, спрямоване на розробку її ресурсів, таких як корисні копалини.


Внутрішню політику Трампа розділимо на декілька блоків:

Економіка:
1.Трамп знову зробить акцент на зростанні американської економіки, його адміністрація зосередиться на скороченні податків для бізнесу та середнього класу, аби стимулювати економічну активність;

2.Просуватиме політику повернення виробництва до США, включаючи жорсткі мита для компаній, які переносять виробництво за кордон,
підтримає енергетичний сектор, зокрема видобуток нафти, газу та вугілля, зменшуючи обмеження на буріння та видобуток корисних копалин(про що він і заявив на інавгурації)

Міграційна політика:

Вслід за закриттям кордонів цілком очікуємо продовження будівництва стіни на кордоні з Мексикою.

Реформа державних інституцій.

Трамп може спробувати обмежити вплив бюрократії, посиливши контроль виконавчої влади над ключовими державними інституціями. Його адміністрація, ймовірно, продовжить боротьбу з тим, що він називає "ліворадикальним впливом" у США.

Соціальна політика.

1.Підтримка консервативних цінностей, включаючи захист прав християнських організацій та обмеження абортів;

2.Можливе посилення контролю над культурними ініціативами, спрямованими на боротьбу з расизмом і сексизмом, які він може вважати "нав'язливими".

3.Спроби реформувати систему охорони здоров’я, хоча цей напрямок може викликати сильний опір демократів.

Наслідки внутрішньої політики Трампа:

Суспільний розкол між прихильниками Донні та його опонентами, ймовірно, загостриться.

Його риторика, орієнтована на його базовий електорат, може викликати нові протести і спротив з боку ліваків.


Прогноз щодо внутрішньої та зовнішньої політики Трампа.

Дисклеймер: даний допис є суб'єктивною думкою автора і не претендує на роль істини в останній інстанції.

Отже, прогнозуємо, що політика Дональда Трампа стане продовженням і розвитком принципів, які він реалізовував у 2017–2021 роках. Його підхід базуватиметься на популістських гаслах, прагматизмі та риториці "Make America great again".


Що далі?

Подальша доля Сирії

Прем'єр-міністр держави Мохаммед-аль-Джулані заявив, що виконуватиме свої обов'язки під час транзиту передачі влади.

Однак, навряд чи, все пройде мирно, в опозиції був один ворог - Асад, тепер розпочнеться боротьба між трьома угрупованнями за владу. Головним кандидатом на нового очільника Сирії є лідер Тахрір-аш-Шам Мохаммед-аль-Джулані, однак він має токсичну репутацію на Заході(розпочинав свою кар'єру в Аль-Каїді), а для Туреччини він доволі самостійний.

В принципі, це найадекватніша фігура серед опозиціонерів, не дивлячись на його минуле, він є розумним, релігійно терплячим, і справжнім патріотом Сирії.

Сирійська національна армія, навпаки, показала себе не з найкращої сторони, вчиняючи грабежі, погроми, вбивства курдів та християн, та і вони заявили про готовність до співпраці з рф.

Тому, в такій ситуації, найвигідніший варіант - Джулані.

Також продовжуватиметься війна між Сирійською національною армією та курдами, Ердоган зробить все, щоб витіснити їх з Сирії, тим більше Трамп вчора дав чітко зрозуміти, що у сирійський конфлікт він не втручатиметься.

Окрему карту розіграє Ізраїль, який вирішив остаточно взяти під свій контроль Голанські висоти, паралельно наносячи авіаудари по Дамаску.

Загалом, на мою суб'єктивну думку, цей двіж розпочався через будівництво катарського газопроводу і зараз Ердоган прибирає "зайву ланку", тому для Сирії все тільки починається.

А що ж для України?

В принципі, серйозних змін не бачу, Асад постачав айманців рф, але в глобальному плані, це не було суттєвою підтримкою рф, з тезою, що рф тепер може зосередитись більше на Україні не погоджуюсь, оскільки росія і так зосередилась лише на Україні забувши й про Карабах, і про Сирію, тому для нас ситуація не принесе серйозних змін.

Однак, в глобальному плані, ще одна частинка "Вісі зла" знищена.

Важливість Сирії полягала у тому, що через неї проходили постачання зброї проросійським силам в Лівані та Африці.

Тепер може розпочатись "ефект доміно" і Ізраїль може використати даний момент, аби остаточно добити "Хезболлу", ну і побачимо що чекає на африканські хунти найближчим часом 😏


В результаті режим Асада тримався завдяки росії, через що Асад дозволив їм розміщувати свої військові кораблі в порту Тартус, та літаки у Хмеймімі, також значну роль у підтримці Асада зіграли "вагнерівці" та "Хезболла".

Довгий час панувала думка, що ніщо не зможе зупинити Режим Асада, однак, Туреччина несподівано завдає удар у відповідь.

Ердоган розрахував все доволі грамотно:

1.росія на допомогу не прийшла, оскільки всі сили кинула в Україну;

2."Вагнер" значно зменшив свою кількість під Бахмутом та в Африці, а їх лідери були знищені самим путіним.

3."Хезболла" сильно ослабла після ліквідації їх верхівки Ізраїлем та війни у Лівані.

Таким чином, в Асада не залишилось серйозної підтримки, і несподівано для всіх, Ердоган розпочинає свою гру, яка тривала 10 днів і завершилась поваленням режиму Асада та його втечею до Москви.


Отже, зі сторонами розібрались.

Тепер переходимо до хронології війни.

Спочатку війська Асада зазнавали поразки як від світської опозиції, так і від радикальних ісламістів, у 2014 році війська Асада отримали ряд поразок від ІДІЛ, єдині, хто вдало тоді протистояли ісламістам - це курди.

Здавалось, що падіння Асада неминуче, однак, у 2015 році на допомогу Асаду приходить росія і розпочинає свою "спеціальну військову операцію проти ІДІЛ", однак, по факту, більше жертвами росії ставало цивільне населення Алеппо та Пальміри, на яких рф випробували все - від касетних боєприпасів до хімічної зброї, по суті, місцеві жителі стали таким собі полігоном, на якому путін проводив підготовку до війни в Україні.

До 2018 року за допомогою рф Асад придушив усіх своїх опонентів, під контролем опозиції залишилась невеличка територія біля турецького кордону, курдів, водночас, Асад не зміг приборкати, через їх підтримку з боку США.


А ось Вільну Сирійську Армію підтримували у США.

3.Курди(жовті на карті). Третьою стороною конфлікту є курди - найбільша нація світу, яка не має власної держави. Їх мета - створення власної держави на частині територій Сирії, Іраку, Ірану та Туреччини.

Головним їх ворогом є Туреччина, тому з сирійською опозицією вони не дружать, однак і ненавидять режим Асада, який проводив проти них репресії.

Курди підтримуються Штатами та Францією, під час війни найефективніше себе зарекомендували у війні проти ІДІЛ.

4.Радикальні ісламістські угруповання (Фронт-ан-Нусра, Аль-Каїда, ІДІЛ), виступають проти інших трьох сторін конфлікту і воюють між собою, підтримуються як країнами Перської Затоки для дестабілізації в регіоні, так і рф.


Тепер пройдемось по дійових особах цієї війни(карта до контрнаступу).

1.Уряд Асада (виділено червоним). Влада Сирії (до 8 грудня 2024 року).

Асада підтримували росія, Іран, та її сателіти - різні шиїтські угруповання, але найбільшу роль у підтримці Асада зіграла ліванська "Хезболла", яка була однією з найбільш боєздатних угруповань на боці Асада.

2.Сирійська опозиція (зелена на карті).

Варто відзначити, що опозиція була різношерстною. Вона складалась із колишніх військових, які перейшли на бік протестувальників, ісламістських угруповань, а також національних менших таких як туркмени, друзи, єзиди.

В опозиції було декілька військових формувань, які воювали не лише проти Асада, а і між собою.

Головними спонсорами опозиції в першу чергу були країни Перської Затоки - Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар, однак, основним гравцем тут була саме Туреччина.

Ердоган вклав кошти у Сирійську Національну Армію, а також у сунітську радикальні угруповання, типу Тахрір-аш-Шам(які й зіграли ключову роль у поваленні Асада).


У 2000 році Хафез Асад помирає, ще за його життя він обирав собі наступника, спочатку ним мав стати старший син Хафеза - Бассель, однак в 1994 році він гине в автокатастрофі.

Після цього вибір Хафеза зупиняється на другому сину - Башару, який на той час навчався в Лондоні на офтальмолога і серед оточення Хафеза не розглядався взагалі в якості наступника.

Однак саме Башар Асад у 2000 році стає президентом Сирії.

Спочатку світова спільнота сприймала його як ліберального політика (позаяк і путіна, на той час), однак ситуація змінилась у 2011 році, коли на Близькому Сході розпочалась "Арабська весна" (хто не в курсі, так називають серію протестів в арабських державах проти режимів, які десятиліттями утримували владу в країні, почалось це в грудні з Тунісу, коли один торговець апельсинами внаслідок протесту проти податкової політики здійснив самопідпал, це стало тригером для акції протестів в країні, після цього стався "ефект доміно" і протести розгорілись по всьому Близькому Сходу).

Десь події "Арабської весни" пройшли успішно, як для прикладу в Єгипті, коли було скинуто диктатора Хосні Мубаррака, десь були швидко придушені, як в Саудівській Аравії.

А от в Сирії події "Арабської весни" призвели до громадянської війни.

Спочатку все розпочалось з акцій протесту, які Асад почав придушувати, однак потім сценарій подій набув більш кривавого характеру, протистояння дійшло критичної фази, Асад віддав наказ військовим остаточно придушити бунтівників, однак, частина військових не підкорилась наказу і перейшла на бік протестувальників.

З цього моменту в Сирії розпочалась громадянська війна.


Поки в адміна з'явився вільний час(а зараз це буває дуже рідко) вирішив зробити декілька аналітичних дописів з приводу війни у Сирії.

Тим більше для багатьох читачів ця тема є доволі заплутаною, в тому числі через те, що ця країна стала жертвою інтересів не двох і не трьох міжнародних гравців.

Тож розберімось детальніше.

Історичний контекст:

Сильно в історію занурюватись не будемо, розпочнімо з 1966 року, коли до влади, внаслідок військового перевороту(третього за останні декілька років), приходить генерал Хафез Асад. З цього моменту і розпочинається історія Асадитів.

Хафез Асад відзначився своєю репресивною політикою по відношенню не лише до політичних опонентів, а і до національних та релігійних меншин(курди, єзиди), варто зазначити, що сім'я Асадів за віросповіданням належить до ісламської течії алавітів, яка є релігійною меншиною в Сирії, проте, це не завадило їм довгий період пригнічувати сунітську більшість.


Погляд Приходька dan repost
ЧАСТИНА 4

Зеленський вже привітав Трампа, назвавши його перемогу «переконливим результатом та чітким лідерством». Ну правильно! Протокол дотримано, слова сказано, та головне - дії, а з цим не дуже…

Не дуже передовсім тому, що Зеленський, як і Трамп, любить «врубати мачо». Однак, на моє глибоке переконання - у Трампа досвіду в «мачізмі» більше, та і взагалі - за ним більше чого хочеш, чим не може похвалитися Зеленський. Під час передвиборчої кампанії, Трамп неодноразово називав Зеленського «найкращим продавцем у світі, який приїзжає до США, говорить з Байденом, а потім їде з десятками мільярдів доларів». Значить, Трамп прекрасно розуміє, з ким матиме справу, тим паче, що Трамп і сам прекрасний торговець - його повернення у Білий Дім тому підтвердження. В період до інавгурації - вони зідзвоняться. Вони поговорять. І від цієї розмови буде залежати дуже багато чого. Більше того, Трамп в цей період може і до Києва приїхати, тим більше що він погодився на дану пропозицію Зеленського після їхньої останньої зустрічі в США цьогоріч.

Трамп може висунути ряд на перший погляд ультимативних вимог, і від того, як відчує і як відреагує Зеленський - залежатиме, без перебільшення доля України. Тому, радив би Зеленському і всьому його Офісу на чолі з Єрмаком - «потужно» задуматись, що, як і коли говорити, про що питати і як відповідати.

Що стосується Путіна… Думаю, Кремль зараз спробує піти на випередження і першим висуне вимоги новообраному Президенту США. Ва-Банк, так би мовити, підкріплений навіть ескалацією воєнних дій та посиленням кошмарення тилу. Що Путіну втрачати, за великим рахунком? Однак, якщо подивитися ширше, то може бути і так, що Кремль, в період «sede vacante» піде на деескалацію, щоб коли відбудеться розмова чи перша зустріч - до Путіна було менше претензій…

Підсумовуючи все сказане, зазначу: так, почався новий виток світової історії, і у нас, себто України як Держави, місця у першому ряду. Головне цими місцями не поступитися якомусь бидлу, що кричатиме про переплутані квитки і що це - його місця.


Погляд Приходька dan repost
ЧАСТИНА 3

Для того, аби спробувати зрозуміти, яким чином Трамп виправлятиме помилки Байдена - треба знову зануритись в історію, тільки вже не у таку далеку, як з Ґровером Клівлендом і Бенджаміном Гаррісоном, а у недавню - у перше Президентство Трампа.

На посту Президента, в період 2016-2020, Трамп, якщо брати зовнішню політику, кидався з крайнощі у крайність: проводив зустрічі з Кім Чен Ином та Путіним з одного боку, з іншого залишаючись «лідером вільного світу», хоч і зовсім нестандартним, подекуди відверто хамовитим і тупим. Однак, у чому йому не можна було відмовити - так це у рішучості, а точніше у «мачізмі» в момент, коли це торкалося особисто його, його амбіцій, авторитету, а подекуди й родини. Та про це трохи згодом.

8.02.2018, неподалік сирійського селища Хішам, американські війська завдали удару по позиціях російсько-асадівської бронетанкової групи, знищивши близько 500 бойовиків, серед яких і дві сотні найманців ПВК «Ваґнер». Удар було завдано у відповідь на спробу атакувати штаб американських радників та Сирійських Демократичних Сил. От і все. Більше ніхто там нічого не пробував.

Ще епізод: 7.04.2017. З есмінця ВМС США «USS Ross», ракетами «Томагавк» було завдано удару по асадівській авіабазі «Шайрат», внаслідок чого було знищено понад 20 літаків та бозна скільки особового складу. Удар було завдано у відповідь на хімічну авіаційну атаку на місто Хан-Шейкун, підконтрольне повстанцям. І отут варто згадати про фактор сімʼї:

Річ у тім, що після атаки, стала зʼявлятися маса відео, на яких діти, що задихаються від газу, їх пробують поливати водою, але не всім це допомагає… Діти гинуть. Після цього, до Трампа прийшла його улюблена доця, Іванка, яка запитала: «Тату, невже ти нічого не можеш з цим зробити?»… Зміг. Одразу. Віддав наказ і зміг.

Коли він не був Президентом, згадайте його психоз стосовно китайської розвідувальної кулі, яка спокійно собі літала над США. Він там ледь не ядерною бомблю хотів по ній шандарахнуть: «Якби я був Президентом, то УХ!» - ну і все в такому ж дусі.

Тож, я думаю, що одразу ж, одразу ж після власної інавґурації, Трамп кинеться підтверджувати статус як мачо так і люблячого батька водночас. Прогнозую, що комусь, хто в цей момент, або радше ДО цього моменту не зрозуміє, хто повернувся в Овальний Кабінет - буде дуже боляче. При тому не Україні, не Ізраїлю і не Південній Кореї. Трамп повернеться у світову геополітику «з ноги», при тому обов’язково з кроків, на які боявся йти Байден. Стосовно нас, то він, наприклад, закриє над неокупованою частиною України небо. Вважайте це моїм прогнозом. Стосовно Ізраїлю - вдарить по Ірану. До речі, щодо Ізраїля варто сказати, що Трамп обома руками за Ізраїль бо член модерно-ортодоксальної єврейської общини Нью-Йорка, радник Дональда Трампа Джаред Кушнер - є ЧОЛОВІКОМ улюбленої доці Трампа, тієї самої Іванки, а значить і зятем старого/нового Президента США.

А ще обвалить ціни на нафту. Він з Саудами в хороших. «Тільки-но поговорив із саудівським королем Салманом і пояснив йому, що через потрясіння і безпорадність в Ірані та Венесуелі я прошу Саудівську Аравію збільшити виробництво нафти. Можливо на 2 млн барелів», - це 30.06.2018. А 4.04., себто в розпал нинішньої передвиборчої кампанії, Трамп мав розмову з наслідним Принцем Саудівської Аравії Мохамедом Бін Салманом. Сьогодні Трамп зателефонував Салману одним з перших

Та головною інтригою станом на сьогодні є те, що до 20.01.2025 робитиме «почесний Папа» - Джо Байден. До 20.01.2025 він Президент США, тому цікаво, чи не захоче Джо викинути щось «таке». Чи не захоче грюкнути дверима? Будемо бачити. В наступній, заключній частині - поговоримо про те, як діятимуть Україна та РФ в світлі обрання Трампа Президентом. 👇🏻


Погляд Приходька dan repost
ЧАСТИНА 2

Після історичного екскурсу та розбору причин поразки Харріс, в цій частині волів би поговорити про наслідки. Наслідки правління адміністрації Байдена/Харріс не тільки для США, а й для України та світу.

На зовнішньополітичному полі, давайте чесно, станом на 6.11.2024 - все дуже погано. Не дивлячись на мою особисту симпатію до Держсекретаря Блінкена - дипломатичний корпус США провалив цілу низку тактичних, а головне стратегічних завдань.

Почнемо з того, що Директор ЦРУ Бернс та радник Байдена Салліван не просто постійно «деескаліровалі» - вони взяли на себе частину ЗОБОВʼЯЗАНЬ, щодо правил ведення війни. Себто, автоматично звʼязавши руки нам для повноцінної оборони та атак. Паралельно з цим, Байден, заручившись підтримкою свого «Санчо Панса» Олафа Шольца, разом з Путіним, (він з одного боку, Путін з іншого), допоміг політично розколоти Європу, адже Шольц регулярно виступав проти будь-яких сміливих та необхідних ініціатив, як з боку України так і з боку інших європейських Держав, а Путін «годував грудьми» Орбана і Фіцо, які виступали блокіраторами на етапі, якщо все ж всі інші країни доходили до спільного знаменника.

Дивна, ДУЖЕ дивна історія з Ленд-Лізом та грішми з Президентського фонду, непереконливі відмови щодо ударів американською зброєю вглиб російської території, затягування поставок, які коштували життя тисяч наших Воїнів, нерішучість та несвоєчасність у питанні санкцій…

Можна довго перераховувати все, що стосується нас, але глобальна політика - це не тільки ми. В глобальній політиці, Джо припустився найбільшої помилки не у питанні війни РФ проти України, хоча вона з війною повʼязана. Він вирішив ділити світ з головним бенефіціаром цієї війни - китайським диктатором Сі Цзиньпіном, з волі, а то й з прямої вказівки якого і почалася повномасштабна війна 24.02.2022…

І що в підсумку? А в підсумку, Китай сколотив і очолив альянс диктатур, Сучасну Вісь Зла, до якої, окрім нього, входять: РФ, Іран, КНДР, Білорусь, Сирія, а також різноманітні терористичні організації та африканські хунти. Паралельно з цим, Сі став активно працювати з країнами Середнього Сходу, такими як ОАЕ, Катар та Саудівська Аравія, а також із Бразилією, країнами Маґрибу і ПАР. З Президентом Бразилії Лулою да Сілва, Сі навіть написав спільний альтернативний «мирний план», які тепер активно піарить, проштовхує та пхає країнам Глобального Півдня, які «втомились від американської гегемонії та тяжіють до нового світового центру впливу»…

У підсумку, РФ продовжує в Україні кровопролитну війну, Іран однією рукою постачає Росії ударні дрони, а іншою, разом зі своїми проксі, на кшталт ХАМАС, Хезболли та хуситів Ємена - атакує Ізраїль, КНДР де-факто вступила у війну на боці РФ, Білорусь продовжує слугувати фактором «лякучки», чим змушує Україну тримати солідну частину власних військ вздовж спільного кордону, а з мешканців країн Африки, (Малі, Буркіна-Фасо та Нігер), вже створено «Африканський корпус», бойовики якого також присутні на фронтах в Україні…

До речі, щодо Ізраїлю: а хіба не Адміністрація Байдена допустила 7.10.2023? Ізраїль, на відміну від України, МАЄ статус ключового союзника США поза НАТО? І що ж було зроблено у Вашинґтоні для того, щоб не допустити тої кривавої різанини, катувань і згвалтувань, які торік побачив увесь світ…? Вона допустила. Як і ганебну втечу з Афганістана, яка призвела до повернення до влади Талібана і багато чого ще…

Підсумовуючи цю частину аналізу, я, далебі, сильно стримую себе від зайвих емоцій, а лише констатую - байденові стайні на геополітичному напрямку доведеться розгрібати якщо і не довго, то точно закатавши рукави і до сьомого поту. А от яким чином? Спробую спрогнозувати у наступній частині. 👇🏻


Погляд Приходька dan repost
ЧАСТИНА 1

У своєму календарі на поточний рік, я ПРОПИСАВ період жовтень-грудень так: «Вибори в Штатах, подальша картина світу».

Помітьте, що не «нова», а «подальша». І я виявився правий. Правий тому, що у випадку перемоги Харріс - політика США, в першу чергу по відношенню до України, кардинально не змінилася б, а у випадку перемоги Трампа, (яка сьогодні відбулася) - «це ж було вже» (с). Трамп вже був Президентом США під час війни в Україні, при тому, був при двох наших Президентах - Порошенку та Зеленському. Тож, поки не вдаючись до хитросплетінь нашої внутрішньої політики, можна сміливо повторити - «це ж було вже».

Для США, історія повторного Президентства не нова теж. Так, вона майже унікальна, але не нова. Річ у тім, що 22-й Президент США Ґровер Клівленд, поступившись на виборах опоненту, Бенджаміну Харрісону, на наступних виборах «відігрався» і став 24-м Президентом США. Гаррісон програв Клівленду тому, що провалив внутрішню економічну політику, зате при ньому, федеральні витрати вперше в історії США сягнули мільярда доларів, а він був Президентом у 1889-1893рр., себто на той час мільярд доларів - космічні кошти.

Ми, спостерігаючи та вболіваючи на виборах в США, частенько забуваємо, що окрім того, що «Штати мають допомогти Україні/Ізраїлю/Південній Кореї» - Штати, передовсім, мають допомагати собі. От деякі люди в Україні мали сумніви, що Трамп переможе у Техасі… Я навіть не реагував. І справа не в тому, що там Губернатор - сталий консервативний республіканець Тед Круз. Там Стіна! Там сотні тисяч нелегалів постійно намагаються прорватися до Штатів з Мексики, Ґватемали, Сальвадора, Коста-Ріки і так далі. Це внутрішня проблема Штатів? Внутрішня. Байден її ігнорував? Ігнорував. Ба більше: він сподівався на голоси мігрантів на виборах!

У нас, якщо Зеленський вдягнений не так - вой на всі соцмережі піднімається, а опозиція вправляється у влучних епітетах, а тут питання мігрантів, здешевлення робочих місць, а значить зниження зарплат, безробіття… Тамтешня опозиція, (тепер влада) - зреагувала на це, (НЕВАЖЛИВО за наш рахунок чи ні, бо спочатку внутрішні проблеми, а потім зовнішні), і все - «Техас наш», а з ним і 40 виборників.

А «Obamacare», реформа системи охорони здоровʼя США, ініційована Бараком Обамою у 2010-му році? Республіканці постійно грали на тому, що цю «соціалістичну» реформу потрібно скасувати, адже за турботою про пенсіонерів, бідних і зубожілих, яким пропонуються субсидії по медобслуговуванню - буде великий бюджетний дефіцит, а обовʼязкове медичне страхування для ВСІХ - це товар, який не повинен субсидіюватися, як і всі інші товари.

І таких внутрішніх проблем в Штатах безліч. А на це все, Адміністрація Байдена «натягнула» як зовнішню політику, із, зачасту, незрозумілими простим громадянам витратами та використаними ресурсами, так і морально-етичну складову.

Розумієте… Є звичайна Америка. Звичайнісінька. Пересічна. Не Аміши, не QANON, як антагоністи того, що буйним цвітом розквітло при Байдені. Звичайна. Який-небудь Джон Сміт, Мері Лу Сміт, та їх діти - Френкі і Лілі. Та вони останнім часом КІНО подивитись не можуть. Нормальне, пересічне кіно. Бо що? Бо памʼятаєте цей всесвітній регіт, коли якась афроамериканка обурилась, що в легендарному вже серіалі від НВО «Чорнобиль» - немає жодного афроамериканця? Нема, бо це історично вірно! Це вам не «Леді Болейн-афроамериканка», разом із «Русалонькою». Для Джона і Мері Лу це перебір. Як перебір і то, що воно мають пояснювати Френкі і Лілі про те, що є сотні гендерів, включно з «гелікоптером», і більшість з них - не мають нічого спільного зі статтю чи орієнтацією. Вони себе просто «позиціонують».

Я вже мовчу про погроми провідних університетів, гордості США, якимись осатанілими ліваками з криками «From the river to the sea - Palestine will be free». Спитай у них від якої річки до якого моря - не знають, зато погроми як влаштовувати - знають прекрасно.

Ну і на все це, так би мовити фінальним акордом, звісно наклалося фізичне і ментальне здоровʼя Байдена, та його запізніле рішення знятися з перегонів. На що розраховував? Чого тягнув…?

Читайте далі 👇🏻


Перша ціль, яку викреслюємо з нашого списку.

Лідер "ХАМАСу" (від 31 липня 2024 року, після ліквідації Ісмаїла Ханії) Яхья Сінвар був ліквідований внаслідок авіаудару Ізраїлю 7 жовтня.

Сінвар був одним із співзасновників ХАМАСу в кінці 80-х років, за свою жорстокість він отримав прізвисько "М'ясник".

Сінвар був відомий військовими злочинами як проти ізраїльтян, так і проти палестинців, які не підтримували ХАМАС.

В цьому році Міжнародний Кримінальний Суд ООН видав постанову на його арешт(враховуючи лояльність ООН до Палестини та ХАМАС можна уявити наскільки Сінвар був "відмороженим").

Тому його ліквідація була лише питанням часу.

Фактично за рік Ізраїль "обезголовив" ХАМАС:

Салех аль-Арурі, Марван Ісса, Мохаммед Дейф, Ісмаїл Ханія, Яхья Сінвар, всі вони були вбиті Ізраїлем протягом року.

Військова верхівка ліквідована.

Із політичної залишились Халед Машаль(швидше за все він і очолить ХАМАС)та Абу Убайда(але, не факт, що цим двом довго залишилось).


Міжнародне Аняме (国際アニャメ) dan repost
🤔 Доброго вечора!

🇮🇱🇰🇷🇰🇵 Хочу з вами поділитися цікавим та актуальним матеріалом від The Diplomat під назвою "Ізраїль і Корейський півострів: Домінування прагматизму". Матеріал є цікавим з точки зору вивчення глобальних зв'язків Ізраїлю у Східній Азії.

✏️ Стисло:

Відносини Ізраїлю з Північною та Південною Кореєю мають довгу та складну історію. Ізраїль після створення у 1948 році підтримав Південну Корею під час Корейської війни, незважаючи на протести лівих політичних сил, які закликали до підтримки Північної Кореї. Офіційні відносини з Південною Кореєю були встановлені у 1962 році, але через ізраїльсько-арабський конфлікт і нафтову кризу в 1970-х роках відносини на деякий час охололи. Лише в 1992 році Ізраїль відновив своє посольство в Сеулі, після чого зв'язки почали зміцнюватися, особливо у сферах економіки та безпеки.

Ізраїль і Північна Корея не мають офіційних дипломатичних відносин, і Пхеньян виступає активним противником Ізраїлю, підтримуючи ворогів країни, таких як Іран та палестинські угруповання, зокрема ХАМАС. Проте були спроби встановити контакт між країнами, зокрема таємні переговори у 1990-х роках. Вплив палестинського питання, а також співпраця Північної Кореї з ворожими для Ізраїлю режимами створюють глибоку напругу у відносинах.

Основними рушійними силами ізраїльсько-південнокорейського співробітництва є економіка та військова безпека. Південну Корею приваблюють ізраїльські технології та інновації, особливо у військовій сфері, а Ізраїль є одним із ключових постачальників зброї для Південної Кореї. Християнський фактор у Південній Кореї також відіграє певну роль, але не є визначальним на державному рівні. Важливу роль у відносинах з обома Кореями відіграють США, особливо у контексті безпеки та військових угод.

❕Примітка: хоч я й пишу тут стислий переказ матеріалу, однак я вкрай рекомендую ознайомитися безпосередньо з основним текстом.

🤵‍♂️ Прошу до ознайомлення!

⏱ Час на прочитання: 8 хв.

国際アニャメ


І побоювання консерваторів не даремні, оскільки Маврикій має тісні стосунки з Китаєм, і минулого місяця Банк Маврикію та Народний банк Китаю підписали двосторонню угоду про валютний своп.

Дві країни також підписали угоду про вільну торгівлю, яка набула чинності у 2021 році.


Великобританія поступилася суверенітетом острова Чагос Маврикію, зберігши за собою авіабазу Дієго-Гарсія.

Військова база на Дієго-Гарсія, розташована на найбільшому острові архіпелагу Чагос, має стратегічне значення для США та Великобританії. Вона використовується як база для стратегічних бомбардувальників та підтримки операцій у ключових регіонах, включаючи Близький Схід. Збереження бази на найближчі 99 років було гарантовано у рамках нової угоди між Великою Британією та Маврикієм.

Незважаючи на позитивні оцінки угоди з боку британського уряду та його союзників, низка консерваторів розкритикувала її як "слабку", яка загрожує інтересам Великобританії.

Вони висловили побоювання, що Китай може використати ситуацію для зміцнення свого впливу в Індійському океані та створення військової присутності в регіоні за аналогією з іншими мирними угодами по всій планеті.


Тепер власне сам розстрільний список з найвпливовіших представників "вісі зла".

🇮🇷Іран:

1.Алі Хаменеї - Верховний аятолла Ірану.

2.Масуд Пезешкіан - президент.

3.Мохаммед Багері - начальник штабу збройних сил.

4.Хоссейн Саламі - головнокомандувач корпусу вартових ісламської революції (військова еліта іранської армії - далі КВІР)

5.Амір Алі Хаджізаде - командувач аерокосмічних сил КВІР.

6.Мохаммед-Реза Гараї Аштіані - перший заступник міністра оборони.

7.Ісмаїл Каані - командир спецпідрозділу "Кудс"

🇱🇧Ліван:

1.Хашим Сафієддін - генеральний секретар "Хезболли".

2.Наїм Кассем - перший заступник генерального секретаря "Хезболли".

🇵🇸Палестина:

1.Яхья Сінвар - лідер (голова політбюро) ХАМАСу

2.Зіяд аль-Нахалах - лідер Палестинського Ісламського Джихаду

3.Наіф Хаватмех - лідер Демократичного фронту визволення Палестини.

🇸🇾Сирія:

1.Башар аль-Асад - президент

2.Алі Аббас - міністр оборони

3.Махер Асад - брат президента, командир 4-ї бронетанкової дивізії.

🇾🇪Ємен:

1.Абдул-Малік аль Хуті - лідер хуситів.

2.Мохамед аль-Атіфі - міністр оборони хуситів.

3.Махді аль-Машат - голова Вищої політичної ради хуситів та головний військовий стратег.

🇮🇶Ірак:

1.Хаді аль-Амірі - генеральний секретар організації "Бадр".

2.Фаліх аль-Файяд - лідер "Сил народної мобілізації" - іранських проксі.

3.Кайс аль-Хазалі - генеральний секретар Асаїб Ахль аль-Хак.

4.Акрам аль-Каабі - генеральний секретар "Харакат Хезболла ан-Нуджаба".

P.S.Щиро бажаємо удачі Ізраїлю у їх діях.

Можливо, вранці когось із цього списку навіть викреслимо)))

20 ta oxirgi post ko‘rsatilgan.