Павло Деркач | Вірші


Kanal geosi va tili: Ukraina, Ukraincha
Toifa: Kitoblar


Поезія
Poetry
Павло Деркач
Pavlo Derkach
@PavloDerkachPoet
Ілюстрації
Альбіна Колесніченко
Albina Kolesnichenko
@AlbinaKolesnichenko

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Kanal geosi va tili
Ukraina, Ukraincha
Statistika
Postlar filtri


ЛІТЕЧКО

Загубилось літечко в житах,
Заховалось у поля ранкові,
І сиділо тихо, ніби птах,
І гойдало серпень на руках,
І співало нишком колискові.

І в його солом'яних очах
Відбивались промені любові,
І світанок поцілунком чах,
В ластовинні на рудих плечах,
І життя було у кожнім слові.

Загубилось літечко в імлі,
Просочилось мріями в тумани,
І легкі хмаринки - кораблі,
Підіймались чинно від землі,
І летіли в неба океани.

І в його безмежному теплі,
Заживали всі серцеві рани,
І думки великі і малі,
Ніби віртуози-скрипалі,
Клеїли душевні порцеляни.

©Павло Деркач
26.10.2024


Video oldindan ko‘rish uchun mavjud emas
Telegram'da ko‘rish
ДОБРИЙ ДЕНЬ!

ДРУЗІ!

Спільними зусиллями нам вдалося зібрати 102074 гривні!!!

Враховуючи нагальні потреби хлопців, ми придбали і передали на фронт:

1. Тепловізійний приціл AGM Rattler V2 - 52590 гр.
2. Комплект шин 255/70 R16 Warrior RT 120/117Q Lanvigator - 22512 гр.
3. Зарядну станцію ZTX Power600 "Малюк" - 14472 гр.
4. Лазерний дальномір SIG Sauer KILO5К 7×25 мм 4572 м з балістичною сіткою - 12500 гр.

Це все вже виконує спеціальні завдання на курщині і рятує життя!!!

ВЕЛИЧЕЗНЕ ВСІМ ДЯКУЮ!!!
РАЗОМ МИ - СИЛА!!!

СЛАВА УКРАЇНІ!!!

P. S. Усі квитанції і ще фото додам в коментарі.


ВТРАТИ

Це все не те, це все пусте,
І глупа ніч і день багряний,
Зерно надії не росте,
Із глибини тяжкої рани.

І віра тане, мов туман,
Коли не цінне слово честі,
В краю містерій і оман
Стоять хрести на перехресті.

Зникають люди і міста,
Як не булó, чи мов не бýло,
І все ж напевно неспроста
Усіх непевних вітром здуло.

А хто лишився поруч йти,
Тому знайоме слово "втрати",
Братами стали не брати,
"Братів" чортам пора забрати!

©Павло Деркач
28.11.2024

1.1k 0 8 20 166

РИМУЄШСЯ

Ти мені римуєшся з коханням,
З висотою, що не має меж,
З першим поцілунком і останнім,
І з вогнями лісових пожеж.

Ти мені римуєшся із літом,
З краплями ранкової роси,
З папороті недосяжним цвітом,
Й пошуком магічної краси.

Ти мені римуєшся з весною,
З ранніми прильотами птахів,
З сонечка усмішкою ясною,
І повільним таненням снігів.

Ти мені римуєшся з журбою,
З осені пейзажем золотим,
З ночі непроглядною габою,
І світанку маревом густим.

Ти мені римуєшся з морозом,
З вітром, що у відповідь січе,
І з хронічно-вивченим неврозом,
Що лягає спати на плече.

Ти мені римуєшся, як завжди,
Із усім, що є довкола нас,
Тільки вірші, ніде діти правди,
Не завжди читати маєш час...

©Павло Деркач
19.08.2024

1.5k 0 14 8 160

УВАГА!!!

ЗБІР ЗАКРИТО!!!

Щоб добити збір розвідникам лишилось зовсім трошки!
Давайте піднатиснемо: 10, 20, 50,
Хто скільки може, але усі гуртом!
МАЛИХ ДОНАТІВ НЕ БУВАЄ!
В понеділок треба замовляти спорядження, бо на жаль під час крайнього виходу багато чого було втрачено...

У нас вже є 100011 гривень!!!

Дякую Вам усім сердешно!!!

РАЗОМ МИ - СИЛА!!!


ПІД МУЗИКУ СУМНУ ОСІННІХ ЗЛИВ

Під музику сумну осінніх злив,
Танцює ніч замріяно і ніжно,
А серце ловить рухів тих мотив,
Схвильовано, раптово, дивовижно.

Неначе завмирає часоплин,
І зупиняє світ свої мотори,
Лиш чути, як від шепоту краплин,
Скидають листя вежі - осокори.

Лиш видно, як торкаються дахів,
Легкого танцю невагомі крила,
Так ніч летить за сотнями птахів,
Яких до себе далеч запросила.

І не знайти ні голосу, ні слів,
Щоб описати цю пору чудову,
Коли людей гойдає море снів,
Під крапель віртуозну колискову.

©Павло Деркач
06.10.2024

1.7k 0 17 14 146

Не добрий день:(

ДРУЗІ!

Розвідники, яким ми збираємо, попали в серйозний заміс на бойовому виході. На жаль один боєць загинув, і 8 поранено.
Мій друг також в госпіталі:(((
Спільними зусиллями нам вже вдалось зібрати 84227 гривень із потрібних 100000!!!
Це хороший результат, та не достатній.
Прошу пропустити каву сьогодні і максимально підтримати збір, бо зволікати нема коли, та і хлопці розраховують на нашу підтримку!

Вірю, що РАЗОМ МИ - СИЛА!!!


ОСОННЯ

Там, де чорніють внутрішні діри
Небо закрите навалою хмар,
Там є осоння - місце для віри,
Місце сакральне, неначе вівтар.

Всі негаразди і всі перепони
Враз забере у незламності вир,
Місце, що нищить твої заборони,
Простір свободи - освячена шир.

Ніби прожектор у теміні ночі,
Наче в тумані яскравий маяк,
Місце у грудях наповнює очі
Первісним світлом, інакше ніяк.

Бо його силі властиво горіти,
Там де безодні, чорніші за ніч,
Променем волі, бентеги софітом,
Чи, щонайменше, лелітками свіч.

©Павло Деркач
03.11.2024

2.3k 0 10 16 155

Video oldindan ko‘rish uchun mavjud emas
Telegram'da ko‘rish
Добрий день!

Друзі!

Дуже вмотивованим хлопцям і дівчатам, які виконують спеціальні завдання на найгарячішому напрямку фронту потрібні: тепловізори, дальноміри, зарядні станції!
Давайте не залишимо наших воїнів без уваги і підтримаємо збір!!!

БО РАЗОМ МИ - СИЛА!!!

ДЯКУЮ!!!


ГАРМОНІЯ

Хай осінь освятить дощами запилені сквери,
Хай промені сонця сховає у кронах дерев,
Хай жовтогарячі на серці поклеїть шпалери,
І блискітки щастя уміло докупи збере.

Хай місто усміхнене чинно одягне ті шати,
Хай вибухне голосно ритмами свіжих хітів,
Хай всі його мешканці знову почнуть помічати,
У людях навпроти гармонію власних світів.

І стане між їх віддзеркалень достоту красиво,
І мрії яскраві полинуть до спільних орбіт,
І десь із маленької іскри народиться диво,
Як тільки-но очі закохані скажуть "привіт".

©Павло Деркач
01.11.2024


Хай би які в житті не спіткали драми,
Добре, що є куди вертатись потому,
Й знов на собі відчути обійми мами,
Наче веселки барви опісля грому.

Мамина осінь їй до лиця з роками,
Очі так сяють сонцем, забувши втому,
Як же я сумував за її руками,
Як же хотів вдихнути затишшя дому.

Мама зрадіє, знаю, заварить каву,
Словом своїм загоїть серцеві злами,
Сірий вдягнути день у любов яскраву,
Це їй під силу і в цьому талант у мами.

Світло її наповнить надії кухлі,
Віра її відчинить найважчі брами,
Добре отак сидіти посеред кухні,
Й просто слухати щиру вимову мами.

Час забирає все, опадає листя,
Скоро зима в лице кине нам снігами,
Тільки нема на світі такого місця,
Де б мене не беріг теплий погляд мами.

Хай би які круті не долав дороги,
Хай би які в житті не спіткали драми,
Вдома панує спокій, а не тривоги,
Вдома мене зустрінуть обійми мами.

©Павло Деркач
03.11.23

1.9k 0 22 16 158

КАТЯ, 9 РОКІВ.

Її видавали слова нетутешні,
І погляд, просочений викликом,
Потріскані губи, неначе черешні,
Боліли їй внутрішнім вивихом.

Трималась окремо, цуралася класу,
Ми крик її чули без голосу,
Була уособленням дикого часу,
Зерном з погорілого колосу.

Вона певно наша, це видно одразу,
З Херсону, а може із Маріка,
А може з забутого богом Донбасу,
Лишилась в очах її паніка.

Та тільки но в небі запахло весною,
І квітами вкрилася вулиця,
Вона задзвеніла лункою струною,
Так ніби, навмисне, забулася....

©Павло Деркач
12.05.2024

2.1k 0 5 12 183

І КОЛИ ВІДЦВІТУТЬ ЯЛИНКОВІ ВОГНІ

І коли відцвітуть ялинкові вогні,
Зійде сніг, і земля почорніє,
Усміхнись, моя мила, раптово мені,
І хай серце буремне зрадіє.

Усміхнись, моя мила, мені навесні,
Пелюстками пробуджених квітів,
Усміхнись, моя мила, крізь вітру пісні,
Теплим світлом вечірніх софітів.

Усміхнись мені, мила, крізь відстань і час,
Крізь попалені стерна зневіри,
Усміхнись усім тим, що важливе для нас,
Доторкнися мурахами шкіри.

І напружений світ згасить розпачу шал,
І послабить тривогу, мов ремінь,
Усміхнись, моя мила, крізь сірий метал,
Освяти днів знервованих темінь.

©Павло Деркач
16.03.2024

2.6k 0 12 10 144

ВЕЧОРІЄ

Вечоріє, і котиться сонце згори
На верхівки замріяних сосен,
І опалого листя німі кольори
Проводжають у подорож осінь.

Вечоріє, і хмари, немов осетри,
Затулили темніючу просинь,
І в лице їм говорять холодні вітри,
Що не скоро повернеться осінь,

Вечоріє, і серце пече до пори,
Як вуста її вимовлять: "Досить,
Не журися за мною, не треба жури,
Прошепоче, зникаючи, осінь,

Вечоріє, і небо багрянцем горить,
І кричать почуття стоголосі,
Залишись в моїм серці хоча би на мить,
Жовта панно - усміхнена осінь!

Павло Деркач
©19.01.2024

2.7k 0 8 12 130

ТИ - ЧУЖИЙ!

Кому ти присягатимеш сьогодні?
Куди ти побіжиш, як заболить?
Ховатися в моря глибоководні
Очей, що віддзеркалюють блакить?

Чи буде їх печаль тобі привітна?
Чи подарує усмішку на мить?
Чи зникне, ніби птаха перелітна,
Й лиш спомином шаленим оддзвенить?

Чи стане їй снаги тобі мовчати?
Чи виговорить все, що на душі?
Раніше мала точно, що сказати,
Тепер слова байдужі, ти - чужий!

Тепер вона співає не для тèбе,
Тепер вона для іншого цвіте,
І відростають зрізи її стебел
У різнотрав'я море золоте.

©Павло Деркач
17.12.2023

2.3k 0 7 12 132

ЩЕ НЕ ЗИМА

Ще не зима, та вже літає сніг,
І вітряно сьогодні, як ніколи,
І я б тобі люблю сказати міг,
І я б тобі люблю сказати міг,
Та губи щось раптово захололи.

Ще не зима, та вже літає сніг,
І перша крига впала на калюжі,
І я б тобі люблю сказати міг,
І я б тобі люблю сказати міг,
Та всі мої слова тепер байдужі.

Ще не зима, та вже літає сніг,
І тиша в серці гірша від отрути,
І я б тобі люблю сказати міг,
І я б тобі люблю сказати міг,
Але навряд ти хочеш це почути...

©Павло Деркач
27.04.2024

2.2k 0 9 16 145

ДОБРИЙ ВЕЧІР!

ДРУЗІ!

Антена і прибамбаси до неї вже у хлопців!!!

ВЕЛИЧЕЗНЕ ВАМ УСІМ ДЯКУЮ!!!

РАЗОМ МИ - СИЛА!!!


ДОБРИЙ ВЕЧІР!

ДРУЗІ!

ЗАМОВИВ! ОПЛАТИВ! ВІДПРАВИЛИ!

ДЯКУЮ УСІМ, ХТО ДОЛУЧИВСЯ!!!

МИ ЩЕ НА ОДИН КРОК БЛИЖЧЕ ДО ПЕРЕМОГИ!!!

Р. S. Щоглу зроблять за 4 дні і дошлють.


ДОБРОЇ НОЧІ!

ДРУЗІ!

УВАГА!!! ЗБІР ЗАКРИТО!!!

У нас вже є 110708.59!!!

ЦЕ ПРОСТО ФАНТАСТИКА!!!

ДЯКУЮ УСІМ ВАМ!!!

Завтра замовляю антену і необхідні прибамбаси, бо те все, на жаль, треба на позаминулі вихідні.

РАЗОМ МИ - СИЛА!!!


ПРОСИНЬ

Хоч листком заховайся у осінь,
Хоч про очі мої забудь,
Все одно їх шукатимеш просинь,
Там де хмар розсипана ртуть.

Все одно я пектиму до болю,
Твоїх губ оголену хіть,
І спинити тобі не дозволю,
Почуття, що вогнем горить.

Хоч впусти до життя свого зиму,
Хоч міняй сніги на сльоту,
Все одно я у серце нестиму,
Глибину свою й висоту.

Все одно я заповню всі тиші,
Де навзрид мовчатимеш ти,
І очей синім виткані вірші,
Розфарбують твої світи.

Хоч програй усі битви безсонню,
Хоч очей моїх слід зітри,
Все одно їх жадану безодню,
Не покинуть твої вітри.

Все одно не здобудеш спокою,
Доки мрії штурмують ніч.
Тож торкайся думок ковилою,
Ти закоханих синіх віч.

©Павло Деркач
24.07.2024

20 ta oxirgi post ko‘rsatilgan.