Дизайн-борщ

Banda I KTF Foundry зарелізили Unity Sans — шрифт для відбудови.
І у мене до цього є питання.

Шароварщина нового штибу народжується саме зараз — у спекуляціях комунікаційними контекстами.

За основу взяли гротескний шрифт німецького походження Berthold Grotesk. «Завдяки довгим виносним елементам шрифт має теплий і живий характер. Ми реконструювали його, прибрали деякі залишки й доповнили кирилицею», – пояснюють у команді.

Конкретно цей шрифт відбудови України ставить перед собою задачу підтримати бізнеси, які

були вимушені закритися і відкритися знову.

Але чи допомагає бізнесам, які відкрились знову, цей шрифт?

Бізнеси, які вже відкрились, радше оберуть стилістику, в якій вони вже працювали, або почнуть роботу з бізнесом з чистого листа і вони вже почали це робити. Для цієї мети цей шрифт був потрібен не на третьому році повномасштабного вторгнення, а раніше.

Тому чи сприймається це щиро — ціль підтримки бізнесів безкоштовним шрифтом, який ще треба вміти використати у редакторі для макетів і з яким навіть не кожен дизайнер справиться використати гліфи з додаткового набору? Мені особисто це сприймається не щиро.

Шрифт відбудови України, при розробці якого не залучаються інші, крім Banda і KTF — як мінімум було б чесно відкрити опенкол до участі серед українських дизайнерів у тому числі.

Навіть Хірокі Мацура та Норман Фостер, всесвітньо відомі архітектори, погоджувались, що українські архітектори мають мати першість у ідеях відновлення, бо вже знають, що потрібно цьому простору як новий голос, ставили перед собою задачу допомогти Україні, а не перетягувати ковдру.

То чи правильно стоять акценти в комунікаційному кейсі цієї розробки? Кому допомагає цей кейс? Чи це радше виглядає як спекуляція на темі українського відновлення, бо популяризація теми серед шрифтових студій — це дуже вузька аудиторія, на яку варто націлювати такий комунікаційний кампейн.

Чи коштувала ця розробка коштів Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури?

Візуал з варіативними елементами рябить і пропонує черговий візуальний кітч взамін тому, що склався на стінах наших міст і чесно кажучи ми просто цією розробкою міняємо шило на мило.

Не кожен шрифт збагачує проєкт, не кожен проєкт є тим, чим здається…

Здається, це про цей кейс.
Не варто спекулювати темою відновлення, коли з цим шрифтом, німецьким в генезі, а не українським за рисами, чи зробленим безпосередньо українськими шрифтовими дизайнерами, слід буде зробити практичні задачі відновлення українських міст… З ним це буде складно в ряді задач. І, як здається, це взагалі не враховувалось.

Цікаві символи всередині — це ще не значить хороший шрифт. Це ще не значить, що він добрий, аби зробити навігацію, аби це було наступним мейнстрімом вивісок і комунікацій, бо для Європи цей стилістичний напрям вже минув і для польських вивісок він був би органічний, але чи є він таким для нас?

Ми використовували більше конструктивітських гротесків, які враховували не коло, як форм-фактор, а скруглений прямокутник (як в варіаціях Нової генерації, Єрмілова і Харківської школи, зразків чому є досить багато).

То чому використовувати чужу історію, якщо ми маємо свою? Зацитувати Снарського, що мовляв в його книгах накидані були літери на одній сторінці — це не означає запозичити шрифтовий спадок. Це просто графічний хід, типовий для дуже багатьох.

Чому не українці в екзилі, чому не українці, що живуть тут, малюють шрифти відбудови?

Чому шрифту взагалі відведене таке місце — щось відбудувати?

🤷🏼‍♀️🤷🏼‍♀️🤷🏼‍♀️

Сьогодні ми зібрали 85 000 грн на ЗСУ зі Здибанки.

Дякую вам усім; ви неймовірні ❤️, коли лайкали, скидали друзям, приходили, надсилали постери, писали і підтримували на відстані і дуже близько і обіймали.

Ней-мо-вір-ні. Ви.
Обійняла.