Згадую як збирав в дитинстві на канікулах зілля ягуру з бабцею перед Трійцею у селові.
В нас тоді було 3 городи, а один з них був під межу сусіднього села і стояв над заболоченим рівчаком, щоб був природньою межею між селами.
Давніше, ще до совдепу люди тримали там пасіки, тож так той уже забудований куток називається і досі.
Колись це була невелика слобідка, де жив зі сім'єю бабин дід - батько її матері, в них була одинока хатина з чималою ділянкою і виритими дідом рибними ставами, заседженими лозою з яких плели верейки та корзини на продаж у Київ. Дід був кріпким куркулем, а від тої господарки нічого не лишилось в колективізацію.
Там завжди було вогко - відтак і добре родило, не тіки городину, але й мерзотних комарів, які тебе поїдали без кінця і краю поки ти лазив збираючи квасолю-дерічку, що вилась у всі сторони неначе хміль, з того часу я її терпіти і не можу)
Ягур легко висмикувався з болота, баба в'язала його у невеликі снопи, а я ніс до хати.
Рано-рано ми йшли на Літургію до Церкви де було море людей та зелені, яке все не вміщалось не тільки у ній, а й на подвір'ї, крилас ангельськими голосами співав на вулиці, а ми святили і по Службі прикрашали хату і образи, цілий день приходили в гості родичі, вже не так як зара, і було якось неймовірно добре, що зараз і не віриться, що так взагалі може бути, з неповторним ароматом зелені в домі, який ні з чим не сплутаєш і якби не знать яка пора року, то лише по одному цьому запаху можна було б сказати що зараз Трійця.
За пару днів ягур починав в'янути, і якось бабця задумано розбирала одне стебельце як листи з капусти, до самої невеличкої серцевини ближче до корінця.
Я спитав їх що вона робе, а вона й каже:
"- А ось так, оцим і виживали після войни у голодовку. На попробуй."
Я жував той стручок, і він дійсно був смачним і солодкуватим, важко навіть сказать на що схожим.
Баба казала далі:
"- Ото назбіраєм на Тройцю, та розбираєм до корінчика того, так наїмося шо й животи круте, отакі сладості в нас були, може й де жучка якого не побачиш, та тоже утнеш і дякую йому, бо так і вижили, хоч шось їли, бо шо ж з тих трудоднів батьківських? Ще й дерева плодові порубані усі були, бо налоги з них платили. Лихе врем'я, аби тіки войни не було і голоду, страхіття оцього, да власті такої, аби шоб люди дружні всі були між собою, а то все і Слава Богові буде."
І усміхалась. І я згадуючи зара - теж.
І ви усміхайтесь і будьте дружні, можливо задовольняючись тим невеликим що є, тільки так й поборем ворога, що тільки людомор й марить тим щоб знову все одібрати та змусити всіх їсти болотяне зілля.
Зі Святою Трійцею, вас! Хай береже вас і ваші родини, та нашу країну Триєдиний Господь-Бог!
