Людина мисляча

Сьогодні в рубриці #графікроботи - Варвара Лозко — філософиня, письменниця (збірка «Метафізика простих речей»), авторка каналу і філософського клубу «Людина мисляча».

Про буденне і натхненне:

Скільки себе памʼятаю, я живу з відчуттям магії (такий собі магічний реалізм), і це те, що найбільше мене надихає — і на філософські роздуми, і на письменництво, і на саме життя.

Магія для мене не в якихось особливих святкових днях чи феєричних подіях, а в тому, аби кожен звичайний день проживати якомога більш наповнено, осмислено й красиво, помічаючи деталі, дозволяючи собі бачити саму суть людей, речей та світу. Таким моє життя роблять речі, які я намагаюсь практикувати щодня. І хоча не люблю умовності й чіткі графіки — вони мене увʼязнюють, проте обов’язковими з дня у день є кілька ритуалів:

— Зазвичай натщесерце перед сніданком спільна з родиною та собакою прогулянка на море або в наш улюблений лісо-парк — чергуємо по настрою та погоді. Море найбільше люблю у шторм, а парк в сонячну погоду — тут я найбільше наповнююсь ресурсом та надихаюсь на нові ідеї, для мене природа важлива для налагодження контакту з самою собою.

— Також перед сніданком або у вільний час протягом дня фізична активність типу йоги/розтяжки, аби відчути своє тіло, і нагадати самій собі, що я — не лише розум та душа, але й тіло, про яке важливо дбати. Все має бути в балансі, до нього й прагну, хоч усвідомлюю, що цінність вже в самому шляху до нього.

— Збалансований сніданок (по можливості такі ж обід й вечеря) з якомога більшою кількістю різних кольорів в тарілці, обов’язково всією родиною, при свічках та без телефонів. Взагалі ранок — моя улюблена частина дня, коли відчуваю, що попереду ще цілий день, який цілком в моїй владі прожити щасливо. Адже один наш день — це прототип всього життя, немає ніякого особливого майбутнього, є лише тут і зараз, і я живу з цим постійним усвідомленням.

— Після сніданку балансую між домашньо-дитячими справами та роботою над своїми проєктами. Часто саме під час побутових справ чи гри з донькою ловлю важливі інсайти й нові ідеї. Інколи мозку потрібно дати спокій, аби він дав нам те, чого від нього потребуємо.

— Обідній та відхід на нічний сон донечки (їй майже 1,5 роки) — це цілком мій час для себе і своїх проектів — почитати книги для свого філософського/книжкового клубу, підготувати новий допис для каналу, працювати над ще одним новим, поки секретним проєктом. Також це час щоб без метушні побути з собою в тиші — зазвичай найбільш глибокі усвідомлення та роздуми приходять тоді, коли треба спати, але я намагаюсь якомога довше carpe diem (ловити момент) цього цінного стану і з нього рефлексувати, писати, творити.

Нещодавно усвідомила, що я однаково люблю і побути наодинці в стані спостереження, і тоді, коли все несеться — справи, ідеї, усвідомлення — саме тоді я відчуваю себе як ніколи живою, а своє життя наповненим.

Бажаю кожному відчути і жити в тому ритмі та стані, який особисто вас робить людиною щасливою.

〰️ Муза&Селінджер