📰 Прочитала щойно дуже цікаву
статтю про те, як професори вбили літературу як предмет в університеті.
І саме цікаве це те, що її написав професор літератури Рейнальдо Ладдаги з престижного американського університету UPenn!
Уявіть собі ось що — навіть у Гарварді студенти вже не можуть впоратися з розумінням базових конструкцій (ми говоримо за підмети та присудки, люди) у творах. Але найцікавіше, що професор не йде легким шляхом, звинувачуючи у всьому Інтернет чи «молодь, яка не хоче читати». Він чесно визнає, що викладачі самі доклали руку до цієї кризи.
Замість того, щоб занурюватись у красу мови Шекспіра чи розбирати складні наративні структури Джойса, викладачі почали «спрощувати» програму: більше фільмів, менше складних текстів, більше розмов про сучасні проблеми замість аналізу літературних творів. Знаєте, це як замінити вивчення класичної музики обговоренням останніх трендів у TikTok. І те, і те заслуговує на життя, але, погодьтесь, що це геть інше і геть по-іншому впливає на розвиток особистості.
І ось що виходить в результаті: викладачі перестали вимагати глибокого розуміння текстів, студенти втратили здатність їх читати, і тепер всі в розгубленості — хто цю проблему первинно створив та як й хто має її вирішувати?
Питання до вас (особливо до тих, хто вивчає літературу зараз) — чи вважаєте ви, що модернізація освіти не завжди хороша ідея і чи поспішили університети й професори, коли перестали вимагати від студентів літератури те, що робить їх студентами літератури? Тобто читати та глибинно аналізувати тексти?