Кажу літу:
- Ти вже врізало день, щодня доточуєш ночі, поспішаєш усіх достигати, а саме - холоднішати. Навіщо? Я ще нічого літнього не встигла.
А воно мені каже:
- Якби я чекало, допоки люди перероблять свою роботу, то так ніколи б і не настало. Або ніколи не скінчилося.
- Другий варіант мені подобається більше.
- Ну навряд чи тобі хотілось би жити у світі вічнозелених вишень й ніколи недостиглих кавунів. Усьому свій час. Мені час минати потроху.
- Але ж...
- Що але ж? Просто не відкладай мене на завтра. Бо кожне завтра я вночі роблю коротшим за сьогодні.
© Alina Akulenko
- Ти вже врізало день, щодня доточуєш ночі, поспішаєш усіх достигати, а саме - холоднішати. Навіщо? Я ще нічого літнього не встигла.
А воно мені каже:
- Якби я чекало, допоки люди перероблять свою роботу, то так ніколи б і не настало. Або ніколи не скінчилося.
- Другий варіант мені подобається більше.
- Ну навряд чи тобі хотілось би жити у світі вічнозелених вишень й ніколи недостиглих кавунів. Усьому свій час. Мені час минати потроху.
- Але ж...
- Що але ж? Просто не відкладай мене на завтра. Бо кожне завтра я вночі роблю коротшим за сьогодні.
© Alina Akulenko