Україні потрібна зміна влади
Цікаве з допису Gennadiy Druzenko у FB:
• Gallup зафіксував невтішний тренд: все більше українців зневірюється в перемозі. Оскільки інші цілі війни не сформульовані та не озвучені, природно що запит на негайним мир зростає;
• мобілізація (ресурсів, економіки, державних інституцій і врешті-решт простих громадян) корисна, коли народ довіряє політичному проводу країни і вірить у досяжність поставлених цілей. Або відчуває екзистенційну загрозу від ворога собі особисто, своїй родині та своєму майну. Ані першого, ані другого фактора в Україні, на жаль, немає;
• якщо масова мобілізація співпаде з висхідним запитом на якнайшвидше припинення війни, в країні складеться класична революційна ситуація, коли запит низів прямо суперечитиме примусовій політиці верхів. Тоді питання полягатиме лише в тому, коли вибухне ця гримуча суміш;
• збільшення кількості людей у камуфляжі без радикальної реконструкції української держави, без перетворення пострадянської армії в сучасне українське військо, без відновлення суспільного договору між владою та громадянами, без задоволення запиту на соціальну справедливість – лише плодитиме кількість СЗЧ, калік, кинутих державою напризволяще, та потенційних заколотників, які зачаїли глуху злобу на тих, хто послав їх помирати за «прокурорів, мажорів, мсеківців, депутатів, чиновників та ментів»;
• аби продовжувати війну, Україні та українцям потрібний новий імпульс. Яким може стати або зміна влади, що відродить надію на краще майбутнє цієї країни і відновить довіру до політичного проводу, який її у це майбутнє веде. Або неприйнятні умови путіна на переговорах та/чи велика поразка на фронті, яка перетворить «далеку війну» на безпосередню загрозу життю, здоровʼю та майну кожного українця.
@nationalinterests
Цікаве з допису Gennadiy Druzenko у FB:
• Gallup зафіксував невтішний тренд: все більше українців зневірюється в перемозі. Оскільки інші цілі війни не сформульовані та не озвучені, природно що запит на негайним мир зростає;
• мобілізація (ресурсів, економіки, державних інституцій і врешті-решт простих громадян) корисна, коли народ довіряє політичному проводу країни і вірить у досяжність поставлених цілей. Або відчуває екзистенційну загрозу від ворога собі особисто, своїй родині та своєму майну. Ані першого, ані другого фактора в Україні, на жаль, немає;
• якщо масова мобілізація співпаде з висхідним запитом на якнайшвидше припинення війни, в країні складеться класична революційна ситуація, коли запит низів прямо суперечитиме примусовій політиці верхів. Тоді питання полягатиме лише в тому, коли вибухне ця гримуча суміш;
• збільшення кількості людей у камуфляжі без радикальної реконструкції української держави, без перетворення пострадянської армії в сучасне українське військо, без відновлення суспільного договору між владою та громадянами, без задоволення запиту на соціальну справедливість – лише плодитиме кількість СЗЧ, калік, кинутих державою напризволяще, та потенційних заколотників, які зачаїли глуху злобу на тих, хто послав їх помирати за «прокурорів, мажорів, мсеківців, депутатів, чиновників та ментів»;
• аби продовжувати війну, Україні та українцям потрібний новий імпульс. Яким може стати або зміна влади, що відродить надію на краще майбутнє цієї країни і відновить довіру до політичного проводу, який її у це майбутнє веде. Або неприйнятні умови путіна на переговорах та/чи велика поразка на фронті, яка перетворить «далеку війну» на безпосередню загрозу життю, здоровʼю та майну кожного українця.
@nationalinterests