Горіха Зерня

Сьогодні натрапила на допис однієї людини, цілком реального чоловіка, який розповідає, що раніше (читай при совку) продукти були значно кращими і смачнішими. І масло, і халва, і ковбаса... А особливо прекрасними були плоди садів і ланів, все натуральне й екологічно чисте.

Я нічого не відповіла, тільки закрила дописи на 30 днів. А зараз думаю, що все таки повернуся і заблокую.

Не розказуйте про смак радянської ковбаси тим, хто її їв.
І про екологічно чисті поля, на яких все вирощувалося безкоштовною ручною працею колгоспників, теж не треба

Тому що дуст.

Генерали повинні бути в окопах.

А клоуни - в цирку.

Зеленський: Є всі шанси завершити війну наступного року, в січні побачимо пропозиції Трампа

Залужний вважає, що великі прориви на фронті неможливі до 2027 року.

Дві новини, оприлюднені в один день.
А чиїй думці ви більше довіряєте? Як вам здається, що краще – ось ця бравада про «два-три тижні» у трохи зміненому форматі, чи зважена, песимістична позиція, яка нікому не подобається і яку більшість людей не захоче почути.

Факт той, що ми скоро все побачимо на власні очі.

Я дивлюся на деяких наших співвітчизників, чоловіків і жінок, і виникає бажання обійняти за плечі і тихо сказати:
- Слухай, прибери подалі свою внутрішню дитину. Поклич уже нарешті когось зі своїх внутрішніх дорослих...

Сьогодні один із тих днів, коли ми повинні дорослими очима подивитися на своє минуле і зробити дорослі висновки.
Насправді ми дуже мало знаємо про обставини нашої великої поразки сторічної давнини. Про події, які передували Голодомору.

Про те, як ціла нація, величезна, багатомільйонна, отримавши шанс на здобуття незалежності раптом вирішила, що треба ж перестати стрілять.
Це не винахід Зеленського, так уже було.

І сотні тисяч ухилянтів і дезертирів. І вище керівництво країни, яке ліпило коників з глини, їздило на якісь форуми, консультації та переговори з росією, брало на себе нездійсненні зобов'язання і заспокоювало усіх, що якось то воно буде.

"Самостійній Україні армія не потрібна".
Цій фразі трошки більше ста років, а її автор потім прекрасно собі доживав в екзилі, спостерігаючи з безпечної відстані Женевських озер і за руїною, і за репресіями, і за Голодомором.

Той випадок, коли помилки або зрада одиниць при владі обернулися стражданням, смертю, втратою дому для мільйонів пересічних українців, і відлуння цих рішень впливає на нас дотепер.

Не дай боже, щоб наші внуки і правнуки, які зможуть народитися і вижити, через сто років писали про нас те саме. Бо якщо існує реінкарнація і переселення душ, то нам тоді краще зразу перенароджуватися у кротів, щоб тільки не бачити цієї ганьби.

Засідання ВР скасоване через загрозу ударів по урядовому кварталу, але ми про це дізнаємося від "поінформованих джерел". Читай - від кількох опозиційних депутатів, які про це написали. Слуги як завжди мовчать.

Так само, як вони тихо і спокійно виїхали самі і вивезли родини з Києва іще у січні 22го. Доки Зеленський забезпечував димове прикриття у вигляді дня єднання, політична, чиновницька, силова верхівка його ставлеників проводила масову особисту евакуацію.

У регіонах теж знали, Миколаїв, Херсон, Маріуполь спорожніли задовго до. Це фонди Херсонського художнього музею не було кому вивезти, все лишили росіянам, а персональне майно і машини евакуювали фурами.

До речі, з приводу можливих ударів по Києву - чи буде заява МЗС, що депутати нагнітають і підіграють російському іпсо?

Я сама з Києва їхати не планую, сподіваюся на краще. Але урядовий квартал зробила б невиїзним у примусовому порядку. Хай би сиділи і молилися святому ППО, сподіваючись, що політичні та військові рішення їхнього власного Верховного головнокомандувача їх спасуть.

Після кожного Майдану у мене було відчуття, що от тепер уже ніколи знову. Здавалося, перед нами нова і світла дорога, і суспільство зробило правильний крок, а далі буде розвиватися, змінюватися, жити своїм життям, як кожна європейська країна.

Кожен Майдан був остаточним прощанням з радянським спадком, відривом від росії, квитком на волю з окупації.

Що змінилося за цих двадцять років? Все частіше думаю, що спокій нам тільки сницця :) І що можливо, коли я нарешті доживу до пенсії, свій пенсійний вік зустріну на одному з Майданів.
А можливо навіть це станеться значно раніше.

У мене є підозра, що я іще вийду на вулицю і рватиму голими руками бруківку, протестуючи проти Зеленського. Таке враження, що добром він не відліпиться, доведеться відкручувати як кліща.

Лишаю на згадку як щоденниковий запис, щоб осмислити пізніше.

21 листопада 2024 року росія атакувала центр реабілітації інвалідів на Дніпропетровщині міжконтинентальною балістичною ракетою РС-26 «Рубеж».

На момент атаки у центрі було семеро людей, на щастя, ніхто не постраждав, тому що всі спустилися в укриття.

Ця ракета належала до найсекретніших російських розробок, зокрема через наявність у ній іноземних підсанкційних компонентів.

Зараз ці секретні компоненти комунальники збирають по всьому Дніпру. Великий фрагмент ракети зависнув на дротах.
Розвідки усіх країн дивляться на те, що прилетіло Україні до рук, і торгуються за доступ до уламків.

Я все правильно зрозуміла?

Щось у Місті затори якісь нереальні, ви помітили?
...
Та боже мій, перед ким тут прикидатися?! Сніг!!!
Ви бачили, бачили, так? Справжній сніг! Снігснігсніг!!!!!!

Апд до попереднього допису.
Знайшли! Знайшли потрібний бус, вже купили і пан Тарас рухається до Польщі.

Двигун, коробка, ходова у відмінному стані. Салон потертий, у вантажному відсіку треба буде ще ряд сидінь ставити, зате дверцята відкриваються з обох сторін.
Коротше, все дрібниці, зробимо, ваших грошей вистачить.

Головне що не потребує капітальних вкладень.

Вибачте, що вивалюю на вас свою радість, тут всі про ядерку, а я про старий бус :) Але ви не уявляєте, як мене гнітить відповідальність перед читачами за зібрані гроші і відповідальність перед військовими за обіцяний бус.
Фух, можна видихати.