Горіха Зерня

Ці кілька днів на Косівщині ми з Білкою не лише розважаємося і насолоджуємося найкращим у світі, першим за шість років корпоративом - хоча і це також.
А ще ми беремо участь у мозкових штурмах, шукаючи способи допомогти волонтерській базі реабілітації військових у Розтоках.

Дивіться, я напишу вам плюси і мінуси, може ви щось порадите.

Плюси:
Проект з 9-річним досвідом, зараз готується до проведення 73го заїзду. Вони настільки прокачані, з таким багажем знань, ситуацій, криз і способів вирішення, що це неможливо описати словами.

Спеціалізація: військові після бойових дій, поранень чи полону, зі стресовими розладами, вагоном проблем, труднощами з соціалізацією у тому числі.
Хлопці приїжджають на безкоштовну 10-денну програму all inclusive відпочинку і реабілітації, розписану буквально по годинах. Тут і тренінги, і різні форми мистецької терапії, походи, велопробіги, прекрасні краєзнавчі екскурсії, басейн і чани, смачна їжа.
Всі ці враження та заняття не хаотичні, а спеціально продумані так, щоб до завершення заїзду, до десятого дня, підвести хлопців до емоційного оновлення, нового поштовху, до натхнення.

Тут починають говорити ті, хто мовчали після полону, розумієте?

Само собою, серед плюсів комфортне проживання, краса і чистота помешкань, дуже дбайливе ставлення персоналу.

Тепер до мінусів.
З мінусів - весь проект тримається на плечах двох людей, сімейної пари Тетяни і Олексія. У яких, на секундочку, четверо дітей. Tetiana Kostyniuk сама визнає, що вона давно за межею вигорання.

Кожен заїзд проходить через диво, через мобілізацію всього що є, на себе і свої потреби не лишається нічого. І так уже дев'ять років.

Нема системного фінансування. З грантами не складається, тому що організатори табору хотіли б зберегти вирішальне слово при відборі кандидатур на реабілітацію. Бо коли від донорів чи владних структур починають присилати людей без бойового досвіду, просто "своїх", щоб відпочити "на дурняка" в Карпатах - це не діло, самі розумієте.
Щодо допомоги від місцевої адміністрації, Таня сама розкаже, там кумедні історії були.

Зараз організатори табору відчайдушно шукають системне фінансування, і я вірю, що вони щось придумають.

А поки що я щомісяця писатиму про їхній табір, сподіваючись, що це допоможе зібрати кошти на черговий заїзд. Посилання на сторінку табору і реквізити у коментарях. Для них було б великим полегшенням, якби ви змогли підтримати січневий заїзд.

Про Косівський базар :)
Щоразу звідти виходжу із запамороченням у голові, а коли від'їжджаю від Косова кілометрів на десять, починаю шкодувати.

Завжди за спиною залишається річ, яку треба було купити, а я не купила :)

Сьогодні на одній ятці під самою стіною знайшла розклад Васильківської майоліки. Що вони там робили, як опинилися серед гуцульських старожитностей - уявлення не маю. Запилюжені, у павутинні півники, один навіть у повному комплекті, з корком. Розкішний короп-підсвічник з трошки нащербленою підставкою, знаменитий пес-гончак.

І дідько, чортик - неймовірна скульптура висотою сантиметрів 60. Я навіть не запитала скільки коштує, продавець їх продавав як чужий крам, не дуже зацікавлено. Дідько стояв у найтемнішому кутку без шансів бути проданим, бо кому на Гуцулії треба чорт удома?

Соромно сказати, я не купила з тих же міркувань. Ну куди його, у холі під вішалку чи що?
А тепер до мене дійшло, що це ж робота Протор'євих. Можливо навіть, найцінніша річ на всьому базарі :)

У мене відчуття, що я десь у іншій галактиці. І не тільки тому, що це Карпати, і що тут нарешті пішов сніг, і все відразу стало таким, ніби ти опинилася всередині різдвяної листівки.

Ми з Білкою проводимо кілька днів на волонтерській базі, яка займається реабілітацією військових. Найближчим часом я багато писатиму про цю базу, але поки що головне.

Тут всі розмови про ветеранів. Про те, що можна зробити і придумати для їхнього блага. Дев'ять з половиною років життя волонтерів обертається довкола допомоги, відновлення і підтримки людей з досвідом бойових дій.

І це таке відчуття, ніби змістився якийсь невидимий тягар. У ці дні не потрібно бути в напрузі чи очікуванні якоїсь провокації, кривого слова або знецінення. При тому, що я ж цивільна, я не стаю об'єктом нападок через форму або іще щось. Але навіть я відчуваю, як мало у нас місць, заповнених однодумцями, і наскільки важливо, щоб хтось не тільки зсередини твоєї голови, а ще і зовні проговорював ротом: наші військові герої, ми безкінечно вдячні їм за чин, за захист, ми готові працювати і напружуватися, щоб їм було легше. Ветеран заслуговує на найвищу повагу і підтримку у тилу.

Здавалося б, так просто. Але ми дожилися до часу, коли ці прості істини постійно атакують і піддають сумнівам.

Ой, тільки щойно вчиталася у претензії провладних блогерів, що Порошенко возить безпілотники тільки своїм депутатам.

У мене воює величезна кількість друзів і знайомих, з якими ми здружилися іще на спільних опозиційних заходах. І це той випадок, коли ти чітко знаєш, що живеш у певній бульбашці. Здогадуєшся також про існування інших бульбашок - як мінімум, вони лишили свій слід у статистиці голосування. Але що і як там у них влаштовано, можеш лише припускати.

Якби такий самий відсоток людей пішов воювати в цілому по країні, ми б уже виграли війну. Це моя особиста думка, що потребує соціологічного підкріплення. Було б цікаво колись провести оцінку політичних прихильностей серед військових.

А щодо допомоги ПП і Справи громад я навіть більше скажу. Не тільки теперішні депутати від ЄС отримують дрони, але і майбутні також ;) Дві третини майбутньої Ради матимуть за плечима бойовий досвід. От побачите, Порошенко іще сформує ветеранську монобільшість у Раді :)

Майстер з ремонту пральних машинок приїхав за чотири години після виклику. Все зробив, машина знову спускає воду, і я нарешті можу визволити білизну з того акваріума, у якому вона бовтається з учорашнього вечора.

Загалом я дуже задоволена. Єдине такий нюанс. Майстер щоразу міняє фільтр і насос. І щоразу як причину поломки виймає з надр машинки жовту пластикову прищепку.

Так от, нюанс полягає у тому, що у мене вдома нема прищепок. Ні жовтих, ніяких. Я сушу на звичайній розкладній сушарці на кухні, там прищепки не потрібні :)

О, у статті FT Головнокомандувач сил НАТО в Європі бідкається: якщо Трамп вирішить забрати американські військові активи з Європи і перекинути до Азії, то Європа, як би це сказати, матиме сумний вигляд перед російською агресією.

"Європейські країни стикаються з нестачею людських ресурсів та техніки для ведення війни на виснаження.
Альянс не досягає необхідного рівня для ефективного стримування росії."

Навіть не знаю, чим вас втішити. Що, навіть 500 тисяч вояків на рік не наберете? А якщо мобілізувати жінок та дітей, теж ні?

Можливо, європейцям дійде, що саме для них робить Україна. Можливо, вони проведуть чесний аудит власних засобів, а також зроблять перепис російської агентури на своїй території.
Можливо навіть, зроблять моделювання вторгнення і подумають, хто їх героїчно прикриватиме своїми грудьми. Орбан з Фіцо, наприклад. Або польські фермери.

У ми, напевно, будемо тримати кругову оборону.

Друзі, просто нагадую, що сьогодні відбувається повторне голосування за членів Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони України.

Ви можете сходити проголосувати, доки голосувалка працює, бо вже, кажуть, знаходяться докази накрутки голосів. Можливо, до вечора на нас чекатиме іще один скандал.

Агітувати за персоналії не буду, там сорок кандидатів, по кожному легко гуглиться базова інформація.

Тільки вкотре здивуюся: яке ж у нас розмаїття антикорупційних фондів та громадських об'єднань. Стільки організацій з нею, корупцією, борються, а вона щось ніяк не слабшає.

Не заради реклами - у нас і так все добре із передзамовленням, правда :) - просто чим далі, тим виразніше бачу, наскільки ця тема актуальна. І як стрімко її замилюють, заговорюють, які зусилля докладаються, щоб підмінити спогади і поняття, щоб переписати реальність у нашій пам'яті.

Коротше, у "Шептусі" великий шматок присвячений підготовці до вторгнення. Він досить детальний, наскільки це припустимо у художньому творі. І чесний, я старалася. Зрештою, він просто є, фіксуючи настрої того січня-лютого 2022 року.

Саме тому я особисто цю книгу вважаю соціальним романом, соціальною драмою, а не фентезі, не "сільською фантастикою". Хоча остаточне слово буде за читачами, звісно.

Тим часом у видавництві купили спеціальний стіл для підписування книжок. Це щоб ви оцінили масштаби :)
Іра сказала, якщо буду чемною, вони ще й стілець докуплять :)

Маленький проміжний звіт про вчорашній збір - з моєю велииичезною вдячністю усім учасникам.

Отже, ви мені вчора подарували 40+ тисяч. Остаточну цифру підрахую пізніше, бо я, дурко, не запам'ятала дослівно, скільки у мене на картах було до того :)

З цих грошей я 10 тисяч гривень відправила Stas Teplov. Стас і його друзі ремонтують закинуті будинки у селі, роблять їх придатними для життя, умебльовують і безкоштовно передають біженцям. Погортайте сторінку, там дуже зворушливі історії.
Мені подобається максимально раціональний підхід, коли з того що є вдається витиснути максимальну користь для людей.
Не кажучи про те, що я б мріяла робити те саме. І можливо так і буде - тільки у нашому прикордонному селі після війни. А як іще повертати людей у село, як зробити так, щоб воно відродилося після цієї трагедії? Тільки запрошуючи переселенців.

Іще 10 тисяч відправилося до Lala Tarapakina і проекту 12 Вартових. Неймовірні люди і неймовірна команда, займаються евакуацією домашніх тварин із зони бойових дій. Те що вони роблять - це торжество людяності на полі безумства. Не знаю, звідки у їхніх серцях стільки сили. Вони беруться за те, за що більшість - і я серед цієї більшості - не взялася б. Ось пару днів тому корову з-під обстрілів вивезли.

5 тисяч грн передала Lesya Borsyk для закупівлі трикотажних штанів на стабілізаційний пункт. Це для поранених, щоб переодягнутися. Леся десь знайшла узбецький трикотаж, виходить по 200 грн за пару.

Не перемикайтеся, далі буде :)

Таке специфічне відчуття, коли президент твоєї країни говорить не для тебе.
Демонстративно зосередившись на якихось інших людях чи то всередині країни, чи то за її межами, він зневажає усіх інших.

І ти розумієш, що твої інтереси, інтереси твоїх дітей, твоє уявлення про те, як має існувати країна, які цінності захищати, на яких принципах будуватися - все це буде знищене при першій же нагоді з великим задоволенням.

Ми - як це сказати? - ідеологічно чужі, протилежні за світоглядом. Ми огидні одне одному, між нами нема нічого, крім взаємної зневаги.

Для мене важливо щодня нагадувати собі, що Зеленський не тотожний з Україною, що крім нього і всього того, що він привів на провідні посади і витягнув на поверхню, існує інша Україна, яку я вважаю справжньою. Я знаю цих інших людей, я бачу, як вони самовіддано працюють.

Як їх стає щораз менше, як на їхні місця приходять їхні діти, і сподіваюся, що ми якось протримаємося, що ось те потворне і нікчемне, яке зараз панує, що воно не вічне. Зрештою, що українці згадають старі добрі часи і ще поганяють цю нечисть лопатами.

Це я збираюсь на пробіжку у перший день свого персонального нового року :)

Так, уже кілька місяців як почала бігати, мені подобається, як тіло поступово повертається у форму, яку втратило після останньої вагітності.
І взагалі подобається робити щось для себе. Знадобилося майже півстоліття, щоб це зрозуміти.

Стала не те що різкішою, але більш категоричною у прийнятті рішень. З'ясувала для себе остаточно, що якщо людина, скажімо, гімно у чомусь одному, буде гімно у всьому. (Блін, обіцяла ж собі не вживати у святковому дописі слово "гімно" :)

А ще переконалася, що добро треба захищати, саме воно не проб'ється. Тому намагаюся публічно хвалити, підтримувати чи відбивати від чорноти тих, хто мені подобається.

Живу в оточенні прекрасних людей, маю неймовірних дітей і батьків, маю друзів і подруг, потрясаючих колег... Загалом, це міг би бути навіть підсумок життя, не рахуючи того, що я б хотіла прожити іще стільки ж, і тому з нетерпінням та інтересом чекаю, що буде далі.

Дякую всім, хто мене згадав і згадає у цей день. Я дуже ціную вашу підтримку і принагідно нагадую, що у видавництві "Білка" триває передзамовлення моєї нової книги "Шептуха".

Традиційно у цей день я роблю благодійні внески у справи, які мені здаються важливими для нашого життя і нашої самоповаги. Я залишу свою карту і пропоную вам долучитися до сьогоднішньої благодійності, мені буде приємно.

Зібрані сьогодні кошти підуть на:
1. Підтримку проекту, який зберігає творчий доробок і пам'ять про загиблих поетів і письменників України.
2. Підтримку поранених. Цього разу на закупівлю штанів і футболок спеціального крою, із застібками.
3. Підтримку людей, які ремонтують по селах покинуті будинки і безкоштовно передають їх біженцям у придатному для життя стані.
4. Підтримку людей, які вивозять із прифронтової зони звірят.

Ще раз дякую усім і обіймаю. Хай цей рік буде вдалим для нас.

Монобанк
4441111134357353

Приват
5363 5420 9619 5061

Щось таке кажуть, що наші дрони атакують відразу три області на росії. Принаймні у телеграмі паніка там :)

Давайте, хлопчики, працюйте рідні. Хай вам бог помага.