📰 Нова Водолага

Дорогі друзі! Дякуючи Вам за попередню підтримку танкового батальйону мого сина Сергія, прошу підтримати його у зборі на придбання авто для цього підрозділу. Машина вкрай потрібна для виконання бойових завдань, забезпечення оперативної мобільності та підтримки наших захисників.

Картковий рахунок Монобанку
4441 1111 2299 6980
https://send.monobank.ua/jar/2JzfxBZVhH

За репост окрема подяка кожному!

⚡ Увага! Важливе повідомлення ⚡

🚆 3, 4, 5, 6, 7, 10 березня 2025 року скасовано такі електропоїзди:

❌ №6690 (відправлення 14:59)
Маршрут: Нова Водолага → Харків

❌ №6691 (відправлення 13:42)
Маршрут: Харків → Красноград

Будьте уважні! Не забудьте повідомити друзів! 📢

#Залізниця #Харків #Нова Водолага

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!
Неймовірний біль стискає серце. У страшній чорній тривозі близько місяця жила родина нашого загиблого Героя-земляка. Лейтенант Свид Станіслав Володимирович з 10 січня 2025 року вважався зниклим безвісти. Це сталось під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області в результаті ворожого артилерійського обстрілу з напрямку населеного пункту Бахмут. Під час пошукових заходів засобами аеророзвідки було знайдено його тіло без ознак життя. Вмить світ перевернувся, жодної надії на диво більше немає. У розпачі мама та тато, в яких не стало єдиного сина, їхнього Сонечка, як вони завжди його називали. Плаче й не може без сліз про нього говорити дружина загиблого. До останнього вони сподівались, що він живий, що ось-ось вийде на зв’язок. Він же ще такий молодий, тільки наприкінці листопада минулого року створив сім’ю, обожнював свою дружину-красуню, мріяв про мирне життя, щасливу родину, в якій довіку пануватиме любов і ніжність. Станіслав народився 22 серпня 2001 року, ріс енергійним та непосидючим, був позитивним, доброзичливим, люблячим сином, турботливим по відношенню до батьків. Мав багато друзів, які його поважали за міцність духу, рішучий характер та вміння по-справжньому дружити. Після закінчення Нововодолазького ліцею №1 обрав військову справу, вступив до Національної академії Національної гвардії України, а по завершенню навчання був направлений на службу в місто Слов’янськ. Захищав нашу державу з березня 2024 року, щиро ненавидів окупантів, віддано наближав Перемогу на передовій. Стас був впевнений, що попереду світле майбутнє, був справжнім оптимістом. Всі, хто був із ним знайомий, запам’ятають його посмішку, яка завжди сяяла на його обличчі.
Свид Станіслав Володимирович, не дивлячись на молодий вік, був командиром стрілецького взводу стрілецького батальйону
Східного ОТО Національної гвардії України. Він назавжди залишиться Героєм для всіх нововодолажчан, для всіх українців, заради яких він віддав своє життя.
Ніколи не забудемо і не пробачимо! Обірвалось молоде життя, та пам’ять про Подвиг відважного воїна житиме вічно в наших серцях.
ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!!!

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
І знову страшна звістка з фронту, знову з Бахмутського району Донецької області. Там, в населеному пункті Григорівка Сіверської міської громади, 10 січня 2025 року загинув Росторгуєв Олександр Вікторович, 14.12.1985 року народження. Він був стрільцем аеромобільного відділення аеромобільної роти Збройних Сил України. Ворог поцілив FPV-дроном в автомобіль, у якому знаходився Олександр. Тяжке поранення виявилось несумісним із життям. Перестало битись серце відважного захисника, назавжди залишивши біль і горе в душах його близьких.
Олександр Вікторович Росторгуєв народився і виріс в м.Мерефа, там живуть його батьки, а створивши сім’ю, переїхав до с.Рокитне. Вдома його чекала родина: дружина, син-підліток та маленька донечка, яких він любив і про яких турбувався. Немає слів, щоб передати горе і розпач мами, тата і всіх рідних від непоправної втрати. Неможливо повірити в те, що сталося, адже Олександр любив життя, був доброзичливим, щирим, привітним до людей, односельців. Його бойовий шлях виявися занадто коротким. Лише в серпні минулого року став на захист нашої країни, а вже через півроку загинув від ворожого удару.
Під час виконання бойового завдання, захищаючи незалежність та територіальну цілісність нашої Батьківщини, відважний солдат Олександр Росторгуєв поклав своє життя за мир, за наше світле майбутнє. Не втамувати біль і тугу. Ще одне ім’я Героя-воїна, який залишився вірним Україні до останнього свого подиху, викарбується в нашій пам’яті назавжди.
ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!
Донецький напрямок… Бахмутський район, населений пункт Дружба. Саме звідти надійшла у Нововодолазьку громаду скорботна звістка про загибель нашого земляка, Котова Володимира Миколайовича, 17.11.1970 року народження. Життя молодшого сержанта, командира механізованого відділення механізованого батальйону однієї з військових частин Міністерства оборони України обірвалось 10 січня 2024 року під час захисту територіальної цілісності та державного суверенітету нашої Батьківщини.
Володимир народився і виріс у Харкові, а в с.Новоселівка мешкав близько 15 років разом з мамою та сестрою, а потім приїздив до них як тільки був вільний час, щоб допомогти по господарству. Працював у Харкові на будівництві, мав золоті руки. Його бойовий шлях розпочався 10 серпня 2023 року. Він добровільно став на захист України, відчуваючи, що саме там, на фронті, потрібен як ніколи і ніде раніше. Заїхав до сестри попрощатись та з того часу вони не спілкувались. Часто його згадувала, переживала, а додзвонитись до нього не могла. Він приходив до неї уві сні й навіть наснився перед загибеллю. Десь глибоко у серці відчула, що сталось непоправне горе. Вони з Володимиром у дитинстві та юності були близькі, підтримували один одного. Вона завжди за ним сумуватиме і пам’ятатиме, яку він мав веселу вдачу, який був чуйний і доброзичливий, ніколи не скаржився на долю, був працьовитим і щедрим.
Молодший сержант Володимир Котов приєднався до багаточисельної армії наших українських небесних Захисників, залишивши по собі приклад героїчного Подвигу в ім’я миру та Великої Перемоги, у яку ми всі непохитно віримо. Тож доземний уклін відважному воїну!
ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!!!

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
Знову в скорботі Нововодолазька громада. Війна забрала ще одне життя нашого земляка, відважного воїна, жителя  с.Ватутіне, який на другий день повномасштабного вторгнення пішов добровольцем захищати нашу державу, весь український народ та насамперед свою сім’ю, маму, дружину та донечок, яких любив понад усе. Старший лейтенант Донченко Віталій Віталійович, 11.10.1991 року народження, останнім часом проходив військову службу у військовій частині 3005 Національної гвардії України на посаді командира відділу інструкторів. Але цьому передував непростий військовий шлях. У найгарячиших точках Донецького напрямку, під Бахмутом та Кремінною, а також на Харківщині  довелось відбивати атаки ворога, дивитись в обличчі смерті та не здаватись, йти вперед заради Перемоги, мужньо, відважно і безстрашно нищити загарбників. За свої бойові заслуги  Віталій був нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня», медаллю «За оборону міста-героя Харків», медаллю  «За стійкість та незламність», відзнакою-нагрудним знаком  «За доблесну службу» та іменним годинником від Національної гвардії України. Скільки б він міг розповісти про свій героїчний шлях, надаючи приклад підростаючому поколінню, яким потрібно  бути патріотом і справжнім чоловіком, як бути рішучим та відповідальним… Саме таким і був наш Герой.  А ще він захоплювався спортом, який  займав значну частину його життя. Як справжній спортсмен,  він з дитинства виховував у собі силу характеру та витривалість, що знадобились йому під час боротьби за наше з вами мирне життя. Та все ж понад усе він любив свою дружину та  обожнював донечок, робив усе можливе, щоб вони відчували його любов і турботу. Був уважним  і люблячим сином, піклувався про свою маму. Віталій був гарним господарем, і не дивлячись на брак часу, намагався привести все до ладу, власними руками створював вдома комфорт.  Всі рідні й близькі у невимовній тузі і розпачі від його трагічної смерті, навіть дихати важко від такої втрати, від втрати опори в житті, від втрати ніжності й любові, якими він огортав найрідніших.
Військові дороги принесли йому чимало вірних друзів. Де б він не був, всюди користувався повагою і авторитетом серед побратимів, керівництва, близьких і рідних людей, серед однокласників, односельців і просто знайомих. Нехай же світлий спомин про нашого Героя,  старшого лейтенанта Віталія Донченка, який відважно і сміливо нас захищав, буде у нашій пам’яті горіти вогнем вдячності за доблесний шлях, за приклад справжнього патріотизму і віри у світле майбутнє України.
ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
Не встиг новий рік ступити на поріг, як знову страшна звістка з фронту сколихнула нашу громаду. 31 грудня під час бойових дій поблизу населеного пункту Іванопілля Бахмутського району Донецької області загинув наш земляк, нововодолажчанин, Мицік Борис Володимирович, 14.11.1991 року народження. Він був пілотом (оператором) безпілотних літальних апаратів взводу дистанційного мінування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів Сухопутних військ Збройних Сил України.
Борис народився і виріс у Новій Водолазі, закінчив школу, зростав добрим і порядним, а як подорослішав, одразу було зрозуміло, що в нього небайдуже гаряче серце, кмітливий розум і весела вдача, адже завжди був на позитиві. Захищати Україну він пішов влітку 2024 року, проте вже мав бойовий досвід, ще у 2018-му був учасником АТО. У мирному житті, перед мобілізацією Борис працював на підприємстві «Данко Декор», його згадують як відповідального працівника, порядного, безвідмовного і доброзичливого чоловіка. Осиротіла від втрати велика дружна родина, у страшному розпачі мама, тато, старші брат та сестра, сумує за ним п’ятнадцятирічний син, для якого тато був прикладом у всьому, порадником і другом. Всім їм не вистачатиме його рідного голосу, посмішки та підтримки й оптимізму. Не передати словами, як їм важко повірити в невідворотність того, що сталося.
Солдат Борис Мицік віддав своє життя за незалежність нашої держави, за мирне життя українців під рідним небом на батьківській землі. Не заспокояться душі близьких і рідних допоки битимуться їх серця, скорботний біль чорним крилом накриватиме кожен новий день і кожен Новий рік ніколи вже не буде для них святом, залишиться назавжди болісною датою непоправної втрати. Немає кінця скорботі, як немає кінця великій вдячності відважному воїну за Подвиг боронити Україну від ненависного ворога, ціною власного життя.
ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!

Пригощаємо гарячими напоями
🥤🥤🥤🥤🥤🥤🥤🥤🥤🥤🥤🥤 🥤
на оновленій сучасній та
комфортній
АЗС SUNOIL Нова Водолага
(вул. Харківська, 148)!

20 - 22 грудня
заправляйте від 10 л будь-яке пальне
і смакуйте свій улюблений напій!☕️

У нас на АЗС для Вас:
✅ як завжди якісне пальне
✅ 19 смачних кавових напоїв та на основі какао, які готує сучасна кавомашина
✅ апетитні хот-доги
✅ соковиті бургери
✅ хрумка чіабата
✅ десерти
✅ широкий вибір товарів у магазині

Наш дбайливий персонал радо зустріне Вас на
АЗС SUNOIL Нова Водолага!