#тут_всі_свої #навчимо_забезпечимо_підтримаємо
⚔️
Позивний «Блек»: ми воюємо за щасливе життя своїх дітей На виїзді з позиції автівка Євгена зловила близький приліт міни. Покришку на одному передньому колесі пробило в кількох місцях. Другий приліт, і ще одне колесо заклинило. А в машині – поранені побратими, вони розраховують на нього, як на останню надію. Попереду понад вісім кілометрів, які водій не має права не подолати. Але як? Рішення прийшло майже миттєво. Безальтернативне, тому й правильне: увімкнути задню передачу, і на максимумі можливої швидкості рвонути «задки» вперед. На стрілянину, вибухи, горби на дорозі уваги не звертав. Мозок свердлила тільки одна думка: дістатися до своїх!
Коли розвіялася гарячка цієї дикої гонитви і Євген глянув на те, що залишилося від передніх коліс, зрозумів, наскільки ж йому та побратимам пощастило. Гумове шмаття на одному колесі й голий обід на другому майже не залишали шансів на успіх. Втім, вищі сили зберегли його для подальшої боротьби…
Як і багато мобілізованих на початку великої війни, Євген раніше у війську не служив. Зате мав шалену мотивацію захищати країну, рідних і близьких. Після проходження комісії в ТЦК пів року очікував виклику. У навчальному центрі, крім БЗВП, пройшов фахову підготовку на водія. Встиг повоювати… в піхоті під Соледаром. Там усвідомив усю глибину гострих відчуттів. Бо то був перший бойовий досвід.
А коли на Запорізькому напрямку пересів на «Козака», вже знав, як діяти в різних ситуаціях. Щоправда, й під бронезахистом небезпеки не поменшало. Адже ти завжди попереду: це і підвезення особового складу й БК максимально близько до позицій, і евакуація поранених, і ротація особового складу. А коли потрібна швидкість, маневреність і менша помітність, Євген намагається віддавати перевагу пікапам. У них він ніби вбачає свій воєнний фарт.
«Найскладніше, аби кількість заїздів дорівнювала кількості виїздів. Як у авіації,
– жартує старший солдат.
– А страх присутній щоразу. До нього на війні звикаєш. Бо машина то пріоритетна ціль після її виявлення для всіх засобів ураження, особливо FPV. РЕБ може не завжди допомогти, тож більше сподіваєшся на власну швидкість і спритність. Хоча я нарахував понад п’ять випадків, коли РЕБ відхиляв ворожі дрони й вони вибухали за півсотні метрів від авто».
Усі свої відзнаки позивний «Блек» отримав на Запоріжжі – «За оборону України», «Захиснику України», «Золотий хрест», орден «За мужність» ІІІ ступеня. Та воює він не заради цього. Заради майбутнього країни, у якій зможе щасливо й гідно жити його донька. І часто задає собі незручні запитання: чому суспільство перестало відчувати війну? Невже забулося, звиклося, збайдужіло?
«Сумно й тяжко таке споглядати. Кому ж тоді захищати країну?! Невже треба, щоб знову смажений півень клюнув у одне місце?
– переймається Євген. –
Враження таке, що ті, хто в тилу, сподіваються вивезти війну на наших плечах, а їх не дістане. Дістане! А коли прийдуть до них, воювати вже буде ніяк. Тому ворога треба зупиняти зараз! Поки ще не пізно!».
📌Долучитись до бригади:
https://46dshv.mil.gov.ua/recruiting/ 📝 Підтримати бригаду:
PAYHUB:
https://payhub.com.ua/#/payment/c-99340 IPAY:
https://www.ipay.ua/ua/constructor/mof55sq3 IBAN: UA773348510000000026009246999
Карта фонду: 5351 3625 0008 4510
✍️Відділення комунікацій 🩵46 окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗС України
#46_airmobilebrigade #ЗСУ #WarInUkraine #standwithukraine
#russiaisaterroriststate
PS: Хочеш допомогти десантникам? Стань Другом ДШВ!
http://druzi.mil.gov.ua