Космос і православ'я
Всім з нас відомий той факт, що радянські безбожники всіляко використовували космічну кампанію, що розгорталась у вирії технологічної революції 1960-их, у якості пропагандистського меча проти релігійності як такої. Звідусіль лунали ниці не лише теологічно, але й когнітивно лозунги про те, що "космонавты не видели никакого бородатого существа на тучах и облаках", які віншувала реплікована на кожному совіцькому антихристиянському плакаті цитата з замовленої партійним апаратом "автобіографії" Юрія Гагаріна: "В космосе был, Бога не видел".
І хоч приватна релігійність (до слова, цілковито православна) першої людини, що побувала в космосі, до сих пір залишається в тенетах забуття (і точно заслуговує на окремий допис), у цьому пості йтиметься про відверте сповідання не просто розмитого теїзму, а православ'я, постаттю не менш важливою для історії підкорення нових життєвих обріїв — Олексієм Орхиповичем Леоновим.
Народившись в часи церковних гонінь, майбутній космонавт виховувався у дусі повного відчуження від Царства Божого на Землі. В 1937 його батька-шахтаря репресували як "ворога народу" , а усю його родину вислали до Сибіру. Через те, що можливою причиною цього нещастя була прихована релігійність батька, як стверджував сам пілот, про християнські цінності в сім'ї говорили показово негативно, що справляло негативний вплив на юного Леонова.
Залишаючись на другому чи третьому плані, роздуми про непевність атеїзму не турбували Олексія Орхиповича ані в школі, ані у літальному училищі. Утім, як виясниться в подальшому, сам корінь мислення видатного науковця зміниться із карколомною подією не лише для нього, а й цілого людства. Першого виходу людини у відкритий космічний простір, що стався 18 березня 1965 року.
По прибуттю додому, за пару днів Леонов прийняв Святе Хрещення і почав велику працю на вівтар Церкви. З іменем космонавта пов'заний великий пласт місіонерських заходів, починаючи з появи на орбіті Землі першої ікони, організацією публічних круглих столів для подолання антихристиянських стереотипів серед радянських науковців та закінчуючи зведенням храмів на космодромах Байконур і Плесецьк. В останньому, до речі, знаходиться і головна мистецька робота космонавта — Космічна ікона Божої Матері. Згідно Олексія Охриповича, її тло — це сяйво земної поверхні, яке він першим побачив при виході до космосу. Уділом Богородиці є вся земля, над якою вона стоїть перед негараздами всесвітнього масштабу. Обабіч Богородиці — Хрест, у який з'єднались екіпажі американського борту "Аполлон" та "Союз", що знаходився під безпосереднім управлінням Леонова.
Наостанок, хочемо залишити декілька нетлінних цитат Олексія Орхиповича, які нам варто пам'ятати й по нині:
Перший Консервативний
Всім з нас відомий той факт, що радянські безбожники всіляко використовували космічну кампанію, що розгорталась у вирії технологічної революції 1960-их, у якості пропагандистського меча проти релігійності як такої. Звідусіль лунали ниці не лише теологічно, але й когнітивно лозунги про те, що "космонавты не видели никакого бородатого существа на тучах и облаках", які віншувала реплікована на кожному совіцькому антихристиянському плакаті цитата з замовленої партійним апаратом "автобіографії" Юрія Гагаріна: "В космосе был, Бога не видел".
І хоч приватна релігійність (до слова, цілковито православна) першої людини, що побувала в космосі, до сих пір залишається в тенетах забуття (і точно заслуговує на окремий допис), у цьому пості йтиметься про відверте сповідання не просто розмитого теїзму, а православ'я, постаттю не менш важливою для історії підкорення нових життєвих обріїв — Олексієм Орхиповичем Леоновим.
Народившись в часи церковних гонінь, майбутній космонавт виховувався у дусі повного відчуження від Царства Божого на Землі. В 1937 його батька-шахтаря репресували як "ворога народу" , а усю його родину вислали до Сибіру. Через те, що можливою причиною цього нещастя була прихована релігійність батька, як стверджував сам пілот, про християнські цінності в сім'ї говорили показово негативно, що справляло негативний вплив на юного Леонова.
Залишаючись на другому чи третьому плані, роздуми про непевність атеїзму не турбували Олексія Орхиповича ані в школі, ані у літальному училищі. Утім, як виясниться в подальшому, сам корінь мислення видатного науковця зміниться із карколомною подією не лише для нього, а й цілого людства. Першого виходу людини у відкритий космічний простір, що стався 18 березня 1965 року.
«Находясь на обрезе шлюза «Восхода-2» в разбухшем скафандре, подумал – Господи, помоги мне войти обратно! А ведь я, кажись тогда, атеист, и не робкого десятка вроде! Это заложено в нас где-то внутри. Хочется пристального внимания к тому, что ты делаешь. И если это дело правое, и Кто-то видит, что ты не смалодушничал, честно трудишься – можно тебе и чуть-чуть помочь»
По прибуттю додому, за пару днів Леонов прийняв Святе Хрещення і почав велику працю на вівтар Церкви. З іменем космонавта пов'заний великий пласт місіонерських заходів, починаючи з появи на орбіті Землі першої ікони, організацією публічних круглих столів для подолання антихристиянських стереотипів серед радянських науковців та закінчуючи зведенням храмів на космодромах Байконур і Плесецьк. В останньому, до речі, знаходиться і головна мистецька робота космонавта — Космічна ікона Божої Матері. Згідно Олексія Охриповича, її тло — це сяйво земної поверхні, яке він першим побачив при виході до космосу. Уділом Богородиці є вся земля, над якою вона стоїть перед негараздами всесвітнього масштабу. Обабіч Богородиці — Хрест, у який з'єднались екіпажі американського борту "Аполлон" та "Союз", що знаходився під безпосереднім управлінням Леонова.
Наостанок, хочемо залишити декілька нетлінних цитат Олексія Орхиповича, які нам варто пам'ятати й по нині:
«Тогда, в 1965 году, выйдя из корабля, я вдруг подумал: “Человек — песчинка, но Разум этих “песчинок” позволил мне оказаться среди звезд”. Это была действительно Божественная картина. Звезды были везде: вверху, внизу. Так что же мы творим, когда уничтожаем всю Землю!»
«В конечном итоге для христианина главное на Земле – это семья. Не будет семьи – не будет человечества, и не надо земли, ничего не надо. Вот главное. Бог помогает, чтобы человек оставался человеком, и чтобы за ним тоже остались на земле люди, разумные люди, которые должны продолжать свой род. Земля без людей – это Марс»
«Жить по своей совести и уповать на милость Божию. Совесть человеческая – это мерило его сознания, мерило участия во всём. Человек бессовестный может свалиться куда угодно. Совесть – это и порядочность. Желаю всем жить по совести!»
Перший Консервативний