POLITpedia

🗣Але єдине, що все ж не дає мені спокою, - відсутність у того ж Келлога, як і загалом у команди Трампа, плану "Б".

Келлог усе інтерв'ю присвятив тому, щоб нівелювати занепокоєння України щодо ймовірних переговорів, але єдиним аргументом, чому москва має піти на перемовини, у нього була гарантія невступу України до НАТО та Трамп як посередник, з яким усі будуть говорити.

Але хто сказав, що цього вистачить, щоб у Кремлі захотіли цих переговорів? Чи чули ви останнім часом хоч одну заяву про те, що вони готові до якнайшвидшого врегулювання війни?

Я лише чув, що всі плани будуть виконані, Захід все ближче до того, щоб стати стороною конфлікту, тим самим його затягуючи та багато іншої дурні. Але жодного слова про готовність до перемовин (не враховуючи слів путіна про те, що він готовий до обговорень миру лише на умовах Стамбулу та виходу ЗСУ з Херсону й Запоріжжя).

І щодо цього досить влучно висловився колишній посол США в Москві, який там перебував, як за Трампа, так і за Байдена, Джон Салліван (не плутати з Джейком "Деескалатором"). Так, на одному з подкастів у BBC він сказав, що переговори в західному розумінні - переговори, засновані на довірі та чесному пошуку компромісів - з Путіним і Кремлем неможливі.

Не зрозумійте мене неправильно: нам треба говорити з росіянами, треба викладати їм наші позиції і, що важливо, слухати, що вони говорять нам, але це не переговори! Що говорить путін, на які компроміси він готовий? Ні на які! Він ніколи не піде на поступки щодо його військових цілей, тобто "денацифікації та демілітаризації" України. І Україна - це тільки початок.

Путін може погодитися на припинення вогню, якщо ситуація на фронті змусить його шукати перепочинку, але це буде лише перепочинок.

Якщо ви думатимете про переговори з ним у тому дусі, в якому ми на Заході розуміємо переговори, на вас чекає провал.

А непокоїть мене те, якою буде реакція Трампа та його оточення, коли вони все ж зрозуміють, що цей Салліван таки виявиться правим. І буде славно, якщо 47-й президент все ж вирішить нас настільки посилити, щоб таки посадити путіна за стіл переговорів, а не просто розведе руками, сказавши, що зробив усе, що міг, та почне займатися внутрішніми американськими проблемами, кинувши все на нас та Європу.

📚 Оруелізм простими словами

🗣У сучасному світі, де інформація та її контроль відіграють ключову роль, уряди й інші впливові групи часто використовують певні тактики маніпуляції свідомістю. Одним із таких прийомів є оруелізм - термін, що походить від імені англійського письменника Джорджа Орвелла, автора знаменитого роману "1984".

👁‍🗨 Оруелізм - це система політичних практик та методів, спрямованих на маніпулювання суспільною свідомістю через контроль інформації, історії та навіть мови. Він проявляється тоді, коли влада навмисно спотворює інформацію або створює нові терміни, щоб змусити суспільство мислити в бажаному напрямку.

▫️ Наприклад, можуть використовуватись різні евфемізми (пом'якшувальні слова та терміни), завдяки яким радикальне скорочення витрат на медицину чи соцзабезпечення називається "оптимізацією бюджету", або відбувається підміна понять, коли війна й ведення бойових дій називаються "миротворчою спецоперацією" задля створення більш позитивного сприйняття в людей.

📄Основні ж концепти оруелізму описані в романі "1984":

➖ Новомова - створення спеціальної мови або термінології для викривлення реальності (наприклад, "спецоперація" замість "війна", "стурбованість" замість "страх", "задимлення" замість "пожежі")

➖ Подвійне мислення - здатність одночасно вірити у дві суперечливі думки ("війна — це мир", "свобода — рабство")

➖ Переписування історії - постійна підміна та переписування фактів минулого для підтримки поточної політичної лінії

➖ Тотальний нагляд - масове спостереження та контроль за громадянами, їхніми діями та навіть думками

📢 Основний інструмент оруелізму - це контроль над мовою та інформацією, коли невигідні новини приховують або перекручують, а негативні події трактуються як позитивні.

🇷🇺Сучасним яскравим прикладом оруелізму є московська пропаганда, де:

- Агресію називають "захистом"
- Окупацію - "визволенням"
- Репресії  - "забезпеченням стабільності"
- Цензуру - "захистом від фейків"

❕ Контроль над інформацією - це контроль над реальністю, а знання про оруелізм - перший крок до захисту від маніпулювання власною свідомістю. Тож, як я завжди наголошую: не поспішайте сліпо вірити всьому, що прочитали чи почули - аналізуйте, зіставляйте факти, шукайте першоджерела. Тільки так ви навчитеся бачити в сучасному інформаційному хаосі те, що насправді може стояти за тими чи іншими новинами.

#термінологія

🇺🇦POLITpedia

🇺🇸Спецпредставник з характером: що може принести Україні призначення Ріка Гренелла

🗣На днях Reuters, посилаючись на кілька близьких до Трампа джерел, опублікувало інсайдерську новину про те, що Трамп серйозно розглядає створення нової посади спеціального представника у справах нашої війни та призначення на неї Ріка Гренелла.

💬Про Гренелла я згадував ще в дописі, присвяченому ймовірним кандидатурам Трампа на посаду держсекретаря, де його прізвище було першим серед претендентів. Проте, як усі ми знаємо, його замінили на найменш імовірного з усіх - Марко Рубіо.

➡️Нагадаю, чим відомий Рік - він колишній директор Нацрозвідки США (це та посада, на яку Трамп прагне призначити шизануту Тулсі Габбард), екс-посол у Німеччині, який погрожував німцям виведенням американських військ з їхньої території, якщо вони не збільшать фінансування своєї оборони, та санкціями, якщо не відмовляться від побудови "Північного потоку-2".

Крім того, Гренелла найкраще характеризує вчинок у перший же день його призначення, коли він у власному твіті почав вимагати від німецьких підприємців негайно згорнути бізнес в Ірані, що викликало шок у Берліні.

Німцям, які тоді ще полюбляли "нюхати газ", не визнавали наявних міграційних проблем, на яких постійно наголошував посол, та непогано почувалися в торгівлі з різними світовими диктатурами, Гренелл ну дуже "подобався". Якщо почитати тогочасний Der Spiegel, німці відгукувались про нього як про "марнославну, самозакохану людину, яка агресивно висловлюється, але ледь витримує критику".

➡️Ця остання риса характеру людини, яка ще в ті часи ставила німців на місце, а зараз може бути повіреним у справах нашої війни, ведучи перемовини з обома сторонами, на мою думку, якраз може зіграти нам на руку. Щонайменше через саме бачення Гренелла щодо закінчення війни, де ми, хоч і не вступимо одразу до НАТО, але отримаємо контроль над територіями, що окупувала москва (як я розумію, після 24 лютого 2022 року), надавши їм автономний статус, та будемо максимально посилені американською зброєю для уникнення нової війни.

➡️Сумнівів, що наша влада на такий варіант погодиться, я взагалі не маю, бо в наших умовах повернути території хоч і на правах широких чи хоч якихось автономій було б просто нереальним везінням. Однак щодо того, що в кремлі вирішать добровільно піти на такий крок, відвівши власні війська й не отримавши нічого, крім якогось невизначеного статусу Криму, колишніх огризків ОРДЛО та ефемерної можливості зняття санкцій (що залежать, до слова, не тільки від США), я ну дуже не впевнений.

Імовірність того, що Гренелла, а з ним і Трампа, кремль пошле далеко й надовго з такими пропозиціями, знову ж таки, на мою думку, все ж вища, ніж імовірність того, що в москві вирішать на них піти. А далі все і залежатиме від нелюбові обох до відмов та критики.

❕Тож, хоча Трамп поки не може ввести подібну посаду та призначити туди Гренелла, якщо це все ж відбудеться, таке призначення за певного розвитку подій було б для нас досить непоганим варіантом.

🇺🇦 POLITpedia

🇷🇴🗳Румунські президентські вибори: в чому їх цікавість

🗣Вже післязавтра 24 листопада у ще одного нашого румуномовного сусіда розпочнеться триденний перший тур президентських виборів, які для нас є не менш важливими, ніж вибори в Молдові, бо, як і з ними, якщо результат першого туру спрогнозувати приблизно можна, то другий тур уже стає повною несподіванкою.

➡️За всіма опитуваннями, чинний прем'єр-міністр Марчел Чолаку, лідер Соціал-демократичної партії, має перемогти в першому турі з приблизно 25% голосів, що точно гарантує проведення другого туру виборів. І ось за проходження в нього вже змагаються щонайменше 4 кандидати: ультраправий Джордж Сіміон, лівоцентристка Елена Ласконі, голова Сенату Ніколає Чуке та колишній заступник Генсека НАТО Столтенберга Мірча Джоане.

Особливість їхнього протистояння в тому, що різні опитування дають абсолютно різні результати. Тобто окремі опитування буквально прогнозують проходження в другий тур окремого кандидата, що й створює таку неймовірну інтригу, яка викликає інтерес до спостереження за цими виборами.

📊Проте все ж є приблизні систематизовані цифри, які виокремлюють середнє арифметичне з декількох опитувань:

⏺Марчел Чолаку - 26,3%
⏺Джордж Сіміон - 15,6%
⏺Елена Ласконі - 14,9%
⏺Ніколає Чуке - 12,2%
⏺Мірча Джоане - 9,3%

➡️Ще раз повторюся: через те, що різні опитування прогнозують різні результати другого місця, орієнтуватися на ці цифри стовідсотково неможливо, але можна сказати, що найбільше шансів саме в трьох кандидатів, окрім Джоане.

➡️Погана новина в тому, що найімовірніше в другий тур може пройти саме ультраправий Джордж Сіміон, якому, до слова, з 2023 року заборонений в'їзд як до Молдови, так і до України після того, як він почав розповідати про необхідність заборони на постачання до країни озброєння та важливість повернення "румунських земель", які належать Україні, а це, нагадаю, Буковина та південна Бессарабія (частина Одеської області).

Проте навіть у разі його перемоги в боротьбі за друге місце та подальшого проходження в другий тур є досить висока ймовірність, що повториться сценарій 2000 року, коли в другому турі так само зіткнулися соціал-демократ Іон Ілієску та ультраправий Корнеліу Вадим Тудор. Тоді Ілієску вдалося зібрати широку центристську опозицію та перемогти, що, зважаючи на токсичність Сіміона, зокрема щодо угорської меншини, яка має намір усіма силами протистояти його перемозі, цілком імовірно може статися й цього разу.

🇺🇦 POLITpedia

🇨🇳Китайський балкер: зброя тихої агресії

🗣Я думаю, ви вже бачили вчорашню новину про те, як данські військові взяли на абордаж китайський корабель у Балтійському морі, який може бути причетним до перерізання підводних інтернет-кабелів, а якщо й не бачили, то трохи поясню.

➡️Учора військовий патрульний данський корабель біля берегів Данії взяв на абордаж китайський балкер (судно для перевезення вантажів), який ішов за досить дивним, на думку данців, маршрутом. Відслідковуючи його попередні маршрути, дивним чином виявилося, що судно проходило повз місця пошкодження двох інтернет-кабелів, які сполучають Литву й Швецію та Німеччину й Фінляндію, якраз у той момент, коли й сталося це саме пошкодження кабелів.

Крім того, виявилося, що в капітана судна московський паспорт, а саме судно щонайменше 7 разів перевозило підсанкційне московське вугілля з Мурманська та інших московських портів.

З цього приводу всі постраждалі країни, як не дивно, почали розслідування, а німці з фінами навіть випустили спільну заяву, звісно, висловивши "глибоке занепокоєння", але що важливіше, підкресливши, що цей інцидент, імовірно, є частиною "гібридної війни" москви проти Європи.

Зауважу, що це не щось нове, а подібна ситуація вже була 2023 року, коли знову ж таки китайське судно, вийшовши з московського порту, "випадково" протягнувши якорем по дну кілька сотень кілометрів, пошкодило підводний газопровід між Естонією та Фінляндією.

➡️Проте на цю новину я звернув увагу через дещо інше, а саме неоднозначність реакцій "союзників". Як я вже зазначив, постраждалі країни, а саме Швеція, Данія, Німеччина, Фінляндія та Литва, відреагували не просто "занепокоєнням", а прямо заявивши, що це акт "гібридної війни", що вважається актом агресії, проте знайшлися й ті, хто так не вважає, - США.

👁Після інциденту й шквалу заяв про диверсію та саботаж від європейських посадовців, у США панувала тиша, і лише два анонімних чиновники з адміністрації Байдена на запит від CNN зазначили, що то взагалі-то й не диверсія, а цілком імовірно випадковість, які траплялися й раніше (це з натяком на той "нещасний випадок" з ще одним китайським судном 2023 року). І все це після того, як самі ж американці кілька тижнів тому попереджали про ймовірну московську диверсію у відношенні європейських підводних кабелів.

➡️Тобто, зрозуміло, що у Вашингтоні просто вирішили умити руки, залишивши розбиратися з цією ситуацією саме європейцям, проти яких повною мірою йде гібридна війна не просто москви, а й Пекіну, визнавати участь якого останні поки що не дуже хочуть.

Вирішити таку ситуацію європейці можуть через банальну повну заборону на перебування будь-яких китайських суден у Балтійському морі й введення проти них санкцій та військовий супровід суден будь-якої іншої країни, яка виходитиме та заходитиме до морських портів москви. І кабелі цілі, і деескалатори ситі.

❕Але якщо обмежитися абсолютно нічим, просто проігнорувавши інцидент, як це люблять на Заході, це стане прецедентом для ще більшого зростання подібних дій з боку "Осі ображених", і тоді кабелі та газогони будуть різатися постійно і всюди, де це може завдати певної шкоди Заходу, а одного разу американці, які не бачать диверсій, побачать, як якийсь острів біля берегів Піднебесної через дивним чином пропливаючі кораблі під червоним прапором залишиться абсолютно відрізаним від світу, перебуваючи оточеним не лише водою, а й тими, хто цю воду контролюватиме.

🇺🇦 POLITpedia

Друга частина допису:

DW: Віце-президент Венс виступав на Мюнхенській безпековій конференції в лютому і сказав: "Так, ми підтримуємо Україну, але в США недостатньо зброї". Чи має він рацію?

ММ: Він має рацію, що це ризик, який ви берете на себе, щоб надати ці можливості. Якщо Україна зупинить росію, це означає, що, можливо, у нас буде час, щоб збільшити базу оборонної промисловості, зміцнити нашу оборону по всьому вільному світу, а особливо в НАТО, і запобігти Третій світовій війні. Я думаю, що саме це наразі на кону: Третя світова війна. Бо справа не лише в росії, а в усій осі агресорів. Ви також можете розглядати війну росії проти України як проксі-війну Китаю проти Заходу руками росії.

DW: Отже, який план Трампа щодо України?

ММ: Для нього справді важливо все ставити в контексті інтересів США. І я сподіваюся, що деякі з радників навколо нього можуть це зробити, такі люди, як Марко Рубіо, який є кандидатом на посаду державного секретаря, який був інтернаціоналістом, чи не так? Він не ізоляціоніст. Конгресмен Майкл Вальц, який стане радником з національної безпеки, прекрасно розуміє питання оборони та національної безпеки. Я сподіваюся, що це ті люди, які допоможуть президенту Трампу зрозуміти, що тривала підтримка України є в інтересах Америки.

➡️Відверто зізнаюсь, це інтерв'ю я вирішив викласти з однією метою - більше висвітлити ідею того, що якийсь "ефемерний мир", про який зараз усі кричать і міркують, як він виглядатиме, не залежить ні від України, ні навіть від Трампа, а залежить виключно від бажання москви та путіна йти на цей мир.

Макмастер не просто так каже, що неможливо дипломатично врегулювати конфлікт на чиюсь користь, якщо цей хтось програє на полі битви. І шанс того, що в москві підуть на мир, почуваючись зараз досить бадьоро на полі бою, виглядає максимально низьким.

➡️Тому тут або примус до залишення Україною Запоріжжя та Херсону з подальшим падінням іміджу Трампа у світі й демонстрацією його особистого "Афганістану", або "five billion rockets to bomb moscow children".

Тож послухаємось дідуся Черчилля і будемо сподіватися на те, що й цього разу американці зроблять правильний вибір, але після того, як перепробують усі інші варіанти.

🇺🇦 POLITpedia

🇺🇸Інтерв'ю DW з колишнім радником Трампа

🗣Сьогодні німецьке видання DW опублікувало текстову версію свого інтерв'ю з колишнім радником з національної безпеки Трампа за його першої каденції, генерал-лейтенантом Гербертом Макмастером (ММ), де той розмірковував про ймовірну поведінку 47-го президента щодо вирішення нашої війни. Інтерв'ю максимально цікаве, тому хочу навести основні його частини:

DW: У своїй книзі "На війні з собою" ви описуєте, як радили президенту Трампу вести переговори з позиції сили. Чи повинна Україна вести переговори з росією зараз?

ММ: Ні, я так не думаю. Я думаю, що справді має відбутися - хоча я і думаю, що це дуже малоймовірно - надання Україні повного спектру можливостей, яких вона потребує, але в достатньому обсязі. За останній місяць росіяни понесли більше втрат, ніж за будь-який місяць війни. Я не думаю, що вони це можуть витримати. Це одна з причин, чому вони залучають північнокорейські війська.

Отже, зараз саме час надати Україні необхідні можливості. Тому що вони перебувають під фізичним тиском через тривалий російський наступ на сході, зокрема, а тепер, можливо, і в Харківській області. Але вони також перебувають під психологічним тиском, оскільки новообраний президент Трамп та інші, хто прийде в його адміністрацію, висловили сумніви щодо їхньої готовності продовжувати підтримувати Україну.

DW: Президент України Володимир Зеленський незадовго до виборів представив власний "план перемоги", в тому числі і Трампу. І один з пунктів цього плану звучить так: "Дайте нам зелене світло на використання американських, британських або французьких крилатих ракет для удару вглиб росії, приблизно на 300 миль (близько 480 кілометрів)". Ви б порадили Трампу зробити це?

ММ: Я б порадив йому дозволити робити це проти військових цілей.

DW: Але що скаже Трамп? Ви його добре знаєте.

ММ: Я думаю, що він, напевно, скаже "ні" в цьому питанні. Здається, що президент Трамп і деякі люди з його оточення все ще перебувають в омані, що з путіним можна якось примиритися і що з ним можна якось укласти якусь угоду. Єдине, що зупиняє путіна - це сила.

DW: Ключове питання для України та її партнерів: Чи спробує Трамп змусити Україну вести переговори з росією на невигідних для неї умовах, наприклад, відмовитися від територій? Чи припинить він надсилати військову допомогу Україні, що є ключовим питанням?

ММ: Я сподіваюся, що він не зробить жодного з цих кроків. Я стурбований - як, я впевнений, і багато хто в США та Європі - тим, що він це може зробити. Ми чули такі ідеї, що він залучить росію до переговорів, погрожуючи надати Україні весь спектр можливостей, яких вони потребують, і в набагато більших масштабах. А потім він примусить Україну сісти за стіл переговорів, погрожуючи припинити допомогу.

І, звичайно ж, це неправильне розуміння природи війни. В історії немає жодного прикладу, який би я міг пригадати, сприятливого дипломатичного врегулювання, яке б випливало з несприятливої ситуації на землі у військовому плані.

DW: У США та Європі є люди, які кажуть, що росію неможливо перемогти, тому Україна не може перемогти. Мовляв, росія занадто велика і занадто сильна. Ви не згодні?

ММ: росія дуже слабка. Але це не означає, що у неї немає елементів сили, чи не так? путін все ще може брязкати ядерною зброєю. Він все ще має певні кіберможливості. У нього є певні можливості для нанесення ударів на великі відстані і так далі. Але подумайте про те, наскільки крихким є цей режим. Чому путін не проводить другу хвилю мобілізації? Тому що російський народ цього не витримає. Чому він залучає північнокорейців? Тому що у нього справжня проблема з робочою силою. Згадайте атаку Вагнера на Москву.

І тому, я думаю, що ми беремо до уваги наші страхи. А путін - задирака, вуличний бандит і боягуз, я вважаю, що все це в одній особі. Коли він зустріне жорсткий опір з боку Європи і США, він відступить. Німеччина переживає складний перехідний період у політичному плані, але я думаю, що нам потрібно, щоб європейці піднялися, як піднялися поляки і країни Балтії. Захисниця України Кайя Каллас має стати головним дипломатом ЄС.

До речі, досить цікава закономірність, де за декілька електоральних циклів радикали та їхня риторика спочатку стрімко набирають популярність серед населення, а потім так само стрімко її втрачають, поступаючись звичним центристським поглядам.

Така ж ситуація буде і з радикалами в Європі, які зараз отримують голоси часто не "за" них, а "проти" - проти тієї політики, яку проводять правлячі партії їхніх країн.

🇺🇸Центристи в Демпартії США повстають проти "надмірної прогресивності"

🗣Впевнена та для багатьох шокуюча перемога Трампа й республіканців у Конгресі, а з цим і розгромна поразка демократів буквально всюди закономірно викликала низку питань та розчарувань у самій Демократичній партії, запустивши ланцюжок переосмислення її діяльності разом із пошуком винних у тій плачевній ситуації, в якій американські ліві опинились зараз.

Всі ці протиріччя потроху виринають назовні, особливо стаючи помітними зараз, коли серед демократів іде боротьба за лідерство в Демократичному національному комітеті (DNC). Донедавна досить консолідована партія під тягарем нищівної поразки все більше сегментується, ще активніше ділячись на:

➡️тих, хто вважає, що все гаразд, просто американці подуріли, піддавшись на пропаганду неонацисто-фашисто-трампістів, які виграли, бо просто так вийшло;

➡️тих, хто цілком тверезо зауважує, що проблема не в американцях, а в керівництві самої демпартії, яке піддалося впливу, як виявилось, не досить популярного серед простого населення ультралівого крила, з його ідеями, які скоріше відлякують, ніж зацікавлюють тих громадян, які донедавна були електоральною базою лівоцентристів.

➡️Саме останні, голоси яких були майже не чутні як за Обами, так і за Байдена, зараз набирають силу, перестаючи боятись відкрито говорити про проблеми партії.

"Країна не є ані радикально прогресивною, ані ультраправою - вона посередині"- представник DNC Джозеф Паоліно.

Центристи зараз наполягають, що партії варто повернутися до своїх класичних цінностей, зосередившись на проблемах робітничого, бідного та середнього класів, замість акцентування уваги на питаннях гендерної ідентичності та інших проявах вокеїзму, які так активно просуваються ультралівим крилом партії.

➡️І як я вже зазначив, зараз між цими двома крилами - прогресивними (ультралівими) та центристами (лівоцентристами) - іде боротьба за лідерство у DNC. Важливе воно тим, що саме нацкомітет визначає, чим взагалі буде демократична партія, якою буде її ідеологія та як відбуватиметься взаємодія з виборцем.

Кандидатів там багато (мінімум 12), і говорити про позиції та переконання кожного з них я не бачу сенсу, а ще більше не маю поки бажання (занадто рано для цього). Головне лиш те, що нового лідера демократи мають обрати до березня, і за результатами цього обрання буде видно, чи готовий партійний істеблішмент до так необхідних змін всередині партії, чи партія так і залишиться осередком досить непопулярних та самодеструктивних ідей.

➡️Проте все ж є досить значний шанс на саме перший варіант, зважаючи на цікаву закономірність у демократичній партії, де після поразки кандидата одного з партійних крил передають перевагу протилежному.

Таке, до прикладу, було у 2016 році, коли кандидатка від центристів Гілларі Клінтон, яку обрали замість кандидата від прогресивних, відкритого соціаліста Берні Сандерса, програла Трампу, чим скористались саме прогресивні, ще більше консолідувавши владу всередині демпартії. І зараз, коли прогресивна Гарріс програла, ситуація може певним чином повторитись, але побачимо...

Цікавий нюанс: після поразки Гарріс деякі члени комітету неохоче розглядають кандидатури жінок та представників меншин на посаду голови. І як висловився один із делегатів: "Настала пора білого чоловіка". А ви кажете, Трамп тільки республіканців змінив)🇺🇸

🇺🇦 POLITpedia

🐘 Як я і казав, класичний республіканець Тун переміг та очолив респівське лідерство в Сенаті

🇺🇦Верхня палата Конгресу залишиться за проукраїнським крилом Макконела, з чим усіх нас і вітаю!!!😊

P.S: вибачаюсь за відсутність активності, ще мінімум два дні взагалі не матиму змогу щось змістовне писати

🇺🇸Нові фаворити майбутнього кабінету Трампа

🗣Сьогодні більшість західних ЗМІ злили власні інсайди про ймовірних ключових фігур у майбутній адміністрації Трампа. Серед них нашу інтернет-спільноту, зважаючи на важливість цих посад, найбільше зацікавили дві: Марко Рубіо як новий державний секретар та Майкл Вальц як новий радник із національної безпеки.

Позиції кожного я вже стисло описував у дописі, присвяченому кандидатам Трампа на важливі для нас посади, і, якщо коротко, кожен із них є досить прийнятним для нас варіантом. Так, з кожним є певні питання через неповне співпадіння наших інтересів (Рубіо орієнтується на Близький Схід, а Вальц - на Китай), але з кожним можна та треба буде конструктивно працювати.

➡️Одразу зазначу, що я не поділяю позиції деяких наших ЗМІ про те, що вони обидва хочуть "злити" Україну, тому що кожен з них наразі наголошує на необхідності переговорів. Принаймні в заявах як Рубіо, так і Вальца досить сильна увага приділяється доцільності допомоги, перш за все, з точки зору американських інтересів. Тобто, вони не проти допомоги як такої, але, що й не дивно, хочуть відчути пряму вигоду, а не лише абстрактні розмови про демократичні цінності чи "вільний світ", що взагалі не про адміністрацію Трампа.

➡️Ця вигода для США і демонструвалася у тих двох пунктах про війська України замість США в Європі та можливість майже безлімітного використання українських природних копалин для американців, які демонстрував у своєму плані Зеленський та про які зараз так активно згадують західні ЗМІ. І на те, що скоріше за все обидва з цих пунктів втіляться в життя у разі вдалого заморожування війни, вказують чутки про інше надважливе для нас призначення - Крістофера Міллера на посаді міністра оборони.

👨🏻‍🦳Міллер - колишній виконуючий обов'язки міністра оборони за першої каденції Трампа. Людина досить екстраординарна. Відверто скажу, йому начхати на Україну та те, що з нами робить москва, і він ніколи цього не заперечував. Проте саме його зосередженість на Китаї може зіграти нам на руку, адже Міллер є одним з найбільших прихильників скорочення військового контингенту США у Європі та світі загалом (саме він почав суттєве скорочення сил в Афганістані, яке закінчив Байден), виступаючи за перекидання основних сил американців у тихоокеанський регіон для протистояння з Китаєм. І саме тут постає на перший план пункт Зеленського про заміщення нашими військовими американських сил у Європі, який у разі реалізації став би величезною послугою як для Міллера, так і для американців загалом.

👨🏾Ще однією важливою фігурою для нас є ймовірність призначення на посаду голови ЦРУ Кеша Пателя, який ще за першого терміну Трампа розглядався ним на цю посаду. Кеш - буквальне втілення лояльності, якої завжди прагнув Трамп, він готовий робити абсолютно все, що скаже рудочолий, а головне - у прямому сенсі переслідувати та нейтралізувати його ворогів.

Його чіткої позиції щодо України я не знайшов, але знайшов купу інфи про те, що саме Кеш максимально протидіяв розслідуванню ФБР щодо участі москви у виборах 2016 року, а згодом й намагався захистити Трампа після скандалу, який виник після його розмови із Зеленським й прохання знайти компромат на Хантера Байдена.

❕Загалом, із чотирьох надважливих для нас посад, я можу впевнено сказати, що мінімум з двома з них ми зможемо активно працювати на двосторонній основі, ще з одним у нас може налагодитись досить прагматичні відносини, а позиція Кеша щодо нас скоріше за все буде зумовлена настроями самого Трампа, які й на неї впливатимуть.

P.S.: Про концепцію НАТО, як блок з США у лідерах раджу забути

🇺🇦 POLITpedia