Людина надзвичайно швидко адаптується до всього. Це одна з сильних ознак нашого виду. Як писав Чарльз Дарвін:
Люди заселили всю планету. Живуть і в холоді, і в спеці. Харчуються і м'ясом, і рослинами. Займаються всім, чим тільки можна.
В психології є концепція гедоністичної адаптації — тенденції людей швидко повертатися до стабільного рівня щастя після позитивних або негативних змін у житті. Наприклад, дослідження показують, що люди, які пережили важкі життєві події (як-от втрату роботи чи серйозну хворобу), часто повертаються до свого звичного рівня щастя через певний час.
Але не завжди так швидко вдається адаптуватися до внутрішніх змін, процесів, криз.
Як точно підмітив Сенека:
Тож уважність до свого внутрішнього світу, до пошуку спокою та рівноваги має бути щоденною практикою. Бо це також частина адаптації до життя. Процесу, який закінчується лише з нашою смертю.
“Не найсильніший виживає, не найрозумніший, а той, хто найкраще адаптується до змін”.
Люди заселили всю планету. Живуть і в холоді, і в спеці. Харчуються і м'ясом, і рослинами. Займаються всім, чим тільки можна.
В психології є концепція гедоністичної адаптації — тенденції людей швидко повертатися до стабільного рівня щастя після позитивних або негативних змін у житті. Наприклад, дослідження показують, що люди, які пережили важкі життєві події (як-от втрату роботи чи серйозну хворобу), часто повертаються до свого звичного рівня щастя через певний час.
Але не завжди так швидко вдається адаптуватися до внутрішніх змін, процесів, криз.
Як точно підмітив Сенека:
“Нехай за дверима все шумить і гримить — аби тільки всередині не було сум'яття, аби тільки не сварилися між собою пожадливість і страх, не затівали чвар і не мучили одне одного марнотратство і скупість. Нехай по всій окрузі тиша — чи багато нам у ній користі, якщо наші пристрасті вирують?”
Тож уважність до свого внутрішнього світу, до пошуку спокою та рівноваги має бути щоденною практикою. Бо це також частина адаптації до життя. Процесу, який закінчується лише з нашою смертю.