Raymers

І плюс ті скульптури, які я змогла знайти, були досить маленькими, тому треба було трохи мізкувати як органічно вписати все-все у композицію. Я дійсно була не в гуморі перед зйомкою. Але от прийшла модель, ми почали робити перші кадри і якось я про ситуацію забула, бо включилась в процес.

І знаєте, диво – кадри вийшли несподівано класними! Цей факап навчив мене одному важливому уроку: кожна помилка – це добре, навіть якщо залишає такий неприємний післясмак. Я зрозуміла, що потрібно давати собі більше часу, аби ретельніше планувати всі деталі і приймати те, що трапляється, як невід’ємну частину творчого процесу. Бо зі свого досвіду у мене не раз таке траплялося. Хоча як тільки ситуація стається - звісно, що це задіває. Але невдачі формують нас, роблять більш стійкими до наступних факапів і відкривають можливості розвитку.

Те, Що нЕ вБиВаЄ, рОбИть нАс сИльНішИмИ 🤪😎

Як часто буває, життя вирішило пожартувати зі мною!

Посилка їхала з Харкова і прибула за день до зйомки у розібраних частинах. Так, саме в останній момент мені довелося збирати її вручну.

Я, сповнена оптимізму, берусь за гіпс, сподіваючись, що всі частини швидко з’єднаються, як і заплановано. Але, як завжди, поспіх – не друг творчості: гіпс не затвердів належним чином, нанесла я його нерівномірно, через шо колона стояла криво і на соплях..

Найгірше, що я вирішила виправити це все у день зйомки (бо колона приїхала за день до цього і в перший день були невдалі спроби), просто прийшовши за 4 год до цього. Тоді я ще думала, що зможу все виправити 🥹 Але я возилася з нею дуже довго, вже була майже година до зйомки, а я навіть її до кінця не склеїла. У той момент в мене було справжнє розчарування – бо я багато сил, часу (і грошей) вклала в цей реквізит. Яка ж я була зла, що все розвалювалось на очах, буквально.