​«Кожному потрібна хоч дрібка недоторканності, одна-дві таємниці»
⠀
«Ідеальна пара» — Елін Гільдербранд
Від видавництва «Старого лева»
520 с.
9/10
⠀
Коли взялась читати цю книгу, навіть не звернула увагу, що імʼя авторки мені вже знайоме. І лише в процесі читання зрозуміла, що й стиль схожий, і навіть якось оформлення книг перегукується, але що привернуло увагу найбільше — це те, що події відбуваються на острові Нантакет. І тут я пригадала, що вже читала про нього і це була книга «28: наступного літа в той самий час» цієї ж авторки. Але жанри різні.
⠀
Бо «Ідеальна пара» — це детективна історія. Селеста та Бенджі одружуються на острові Нантакет. Має бути дуже пишне весілля, яке запамʼятається всім. Але запамʼятовується всім не весілля (бо воно й не відбувається), а вбивство — старшої дружки нареченої. Вранці перед церемонією її знаходять втопленою: це нещасний випадок чи її вбили?
⠀
Особливість цього детективу в тому, що авторка дуже заглиблюється в історії героїв, їхні почуття, життєвий шлях. Вона приділяє центральним персонажам багато місця, а особливо Селесті, тож інколи в мене навіть виникало відчуття, що я читаю не детектив, а роман. Але все ж таки маємо вбиту та дві родини і їхніх друзів, а в тих — повні шафи скелетів. І двоє працівників поліції намагаються зʼясувати, що сталось насправді.
⠀
Цікаво, що описані різні часові проміжки, деякі події відбуваються напередодні весілля і вони дозволяють краще зрозуміти хронологію того, що відбувалось до вбивства; інші — у день, коли весілля мало бути і це переважно допити людей; але ще інші — задовго до весілля, які розкривають давніші скелети в шафах членів родин і які підкидають читачам наживку, що і в цього був мотив, і ця його теж мала. І так авторці вдалось підігріти ще більше інтерес до історії і зробити підозрюваними майже кожного.
⠀
Я не здогадалась, що саме сталось. Винуватцем була людина, на яку я взагалі не думала. Тож авторці вдалось дуже все заплутати, хоча, думаю, уважний читач здогадається, що і до чого.
⠀
Було тут і кілька людей, яких я взагалі не підозрювала, просто не могла уявити їх на місці вбивць, адже вони видались мені дуже добрими та світлими, людьми, які переживають свої важкі моменти в житті. Героїв у книзі, до речі, багатенько і я спочатку навіть не всіх запамʼятала. Але потім все ж таки основний фокус тримався на головних персонажах і відслідковувати їх стало легше. Мені не дуже сподобалась в книзі Селеста — якась дуже нерішуча й зрештою, як на мене, своїми діями вона тільки гірше зробила собі ж. Це вже друга книга авторки, яку я читала, де герої не можуть розібратися у своїх почуттях нормально і все ж таки зробити такий вибір, щоб просто бути щасливими.
⠀
‼️У книзі є тригарна тема: зрада. Тож, зрозуміло, що комусь ця історія може не сподобатися.
⠀
Хочу також відзначити, що авторка чудово пише. Читати було легко і цікаво. Однак у книзі багато описів, вони деталізовані назвами місць, пісень, брендів — щось трішки у стилі Кінга, але не так сильно. Особисто мені таке подобається, але знаю, що декому — ні. Попри всі ці описи, мені було цікаво і я захоплено читала книгу й хотіла більше дізнатися не тільки про те, хто стоїть за вбивством Мерріт, але й про життя інших героїв, наскільки авторка привернула увагу до них.
⠀
Окремої уваги заслуговує опис острова Нантакет — відчувається, що авторка не просто описує це місце для атмосфери, але й любить його і дуже добре знає.
⠀
💭Розповідайте, а ви вже читали цю книгу або інші книжки авторки?
Вам подобаються детективи, де автори відступають від детективної лінії і занурюються в історії персонажів?
⠀
#книжковий_відгук