Про дорогу і переживання

Ці літерки друкує Катя –
засновниця СЕЙФ СПЕЙС

і людина, яка прямо зараз розпочала дорогу з Берліну до Києва.

жінка, яка зараз приїзджає в Київ раз на рік – як сильно б його не любила.

Знаєте, це так для мене хвилююче їхати в Київ. Кожен раз. Хоча це лише другий.

Кожен раз (це – вдруге) я чекаю цього моменту так сильно, надихаюсь тими планами, які зможу реалізувати, і думками про можливі зустрічі з людьми яких я ТАК сильно хочу побачити і обійняти. Я розчулююсь в ніжності, в тягучому передчутті

Але чим ближчою стає поїздка в Україну – тим більше тривоги і страху я помічаю всередині себе. Не тільки через фактичну небезпеку.

Але і через те, що

я знаю ЯК сильно мене
змінюють ці поїздки.

Можливо, десь всередині себе я боюсь, що я не захочу повертатись назад. Бо мені буде занадто добре в Києві, в якому мене насправді мало що тримає.

Я навіть думала відмінити поїздку в цей раз.

Настільки мені стало хвилююче, настільки почали розсипатись мої плани і думки нашіптували:

«дивись, скільки причин в тебе не їхати, залишайся. чи дійсно ти хочеш туди?
ну і що, що планувала півроку?»

…Але ось я сиджу в автобусі в Варшаву. Попереду довгий шлях.

І одна з моїх вагомих причин знову повертатись у це місто (в якому мене нічого не тримає) – це ВИ.

Моє ком’юніті.
Важливі, цікаві, надихаючі люди, яких я завдяки ньому зустріла. Години, які ми можемо провести разом у кадлі.
Або у творчих подорожах вглиб себе – в які я можу вас запросити, в які ми можемо разом піти.

Я вже в дорозі!

Для того, щоб вже зовсім скоро ми змогли з вами зустрітись. На найближчому суботньому кадлі 🫶