– Чоловіки виростають з удаваної маскулінності в справжню, коли відмовляються від “я”. Жінки виростають з удаваної фемінності в справжню, коли вони нарешті здобувають своє “я”Більшість моєї аудиторії – жінки. Я дуже рекомендую вам подивитись
цю промову Елізабет Гілберт. На жаль, я не знайшла відео з перекладом, проте основне повідомлення з промови я написала вище.
Я тут часто ділюсь з вами своїми знахідками та усвідомленнями, що приходять мені, коли я вивчаю щось духовне. Проте з того моменту, як я почула цю думку з відео, мені буквально “не лізе” читати усе те, що я читала до цього. Усе, написане чоловіками, які просто раптом усвідомили, що бути добрим, співчутливим, зважати на потреби іншого – дуже важливо. Хто б міг подумати:)
Це ні в якому разі не хейт спіч у сторону протилежної статі. Я люблю і поважаю адекватних чоловіків. Проте тільки зараз я зрозуміла, що деякі речі вже вшиті у моїй природі просто тому що я жінка. І мені не варто шукати відповідей у духовних вченнях, які вже давно мені відомі.
Продовжуючи думку Елізабет, я надихнулася ідеєю того, що якщо у цей світ я прийшла у тілі жінки, то у мене є свої “обовʼязки”, на яких мені варто сфокусуватися. А саме обовʼязок берегти себе, а також те, що мені важливо. Я не повинна постійно віддавати. Це дуже спрощене та узагальнене речення, я зараз ризикую бути неправильно зрозумілою, проте якщо ви подивитесь промову, то усе стане ясно.
Побудувати свої кордони дуже просто. Кордон – це не стіна. Це просто лінія, яку ми окреслюємо навколо себе та того, що нам важливо і промовляємо до світу: Це місце, місце, яке я окреслила лінією – священне для мене. Тому вам теж потрібно ставитись до нього з повагою. Якщо ви цього не зробите, я розгніваюсь і відповім на вашу неповагу так, як вважатиму за потрібне. Так, як єдна власниця цього священного простору.
Цей простір – це моє тіло, мої думки, мої ідеї, важливі для мене люди. Звісно, я була б сильно налякана гнівом громіздкого чоловіка. Проте я б напевне просто зомліла від гніву матері, яка захищає свою дитину. Думаю, ви всі розумієте про що я. Така дивовижна природа жінки, природа “слабкого”.
Бути жінкою неймовірно. Бути жінкою, яка вивчає свою природу, своє духовне НЕ крізь призму “пробудженого” чоловіка, духовного лідера, а
крізь свій погляд та досвід – напевно ще краще. Я згодом дізнаюсь:)
Це не мій маніфест. Це просто роздуми останніх днів. Я продовжу читати книги духовних наставників, незалежно від їх статі, продовжу слухати поради мудріших та вдосконалюватись.
Моя природа жінки не забирає від мене природу учениці, природу початківця – це найкраща позиція для життя.
Проте я точно задумуюсь над тим, щоб здобути собі своє “я”. Щоб окреслити свій священний простір лінією, запросити туди тих, кого вважатиму гідними та віддамся їм теплом і любовʼю❤️