11 грудня – пам’ять преподобного Даніїла Стовпника
Преподобний Даніїл Стовпник народився в селі Віфара неподалік міста Самосата у Месопотамії. Його мати, Марфа, довгий час залишалася безплідною, але в молитвах дала обітницю: якщо Бог дарує їй дитину, вона посвятить її Господу. Її молитви були почуті, і незабаром Марфа народила сина, який до п’яти років ріс без імені. Батьки хотіли, щоб дитина, дана їм Божою милістю, отримала ім’я також від Бога.
Вони привели хлопчика до розташованого поблизу монастиря і звернулися до ігумена. Ігумен наказав подати одну з богослужбових книг, відкрив її навмання і знайшов слова пророка Даніїла. Так хлопчик отримав ім’я Даніїл. Батьки просили залишити його в монастирі, але ігумен відмовив, бо дитина була ще занадто малою.
У 12 років хлопчик, нікого не попередивши, пішов із дому і прийшов до того самого монастиря. Батьки раділи, коли дізналися, де знаходиться їхній син, і прийшли до нього. Помітивши, що він досі ходить у мирському одязі, вони благали ігумена постригти його в ангельський чин. У неділю ігумен виконав їхнє прохання, але заборонив батькам часто відвідувати сина. Братія монастиря дивувалася подвигам молодого інока.
Одного разу разом із ігуменом Даніїл відвідав святого Симеона Стовпника, який передрік юному монахові, що він теж нестиме подвиг стовпництва. Преподобний Даніїл продовжив подвижницьке життя в усамітненні. У видінні йому було вказано місце для нового подвигу, після чого він разом із двома учнями оселився у Фракійській пустелі. Там вони збудували стовп, на якому преподобний провів 33 роки.
До стовпа стікалися люди, знедолені й хворі, і всі отримували допомогу та зцілення від преподобного. За молитвами святого подвижника зверталися навіть візантійські імператори. Серед багатьох його пророцтв особливе значення мало передбачення про сильну пожежу в Константинополі.
Преподобний Даніїл також мав дар благодатного слова, наставляючи багатьох на шлях покаяння та виправлення життя.
Святий упокоївся у віці 80 років (близько 489–490 рр.).
Преподобний Даніїл Стовпник народився в селі Віфара неподалік міста Самосата у Месопотамії. Його мати, Марфа, довгий час залишалася безплідною, але в молитвах дала обітницю: якщо Бог дарує їй дитину, вона посвятить її Господу. Її молитви були почуті, і незабаром Марфа народила сина, який до п’яти років ріс без імені. Батьки хотіли, щоб дитина, дана їм Божою милістю, отримала ім’я також від Бога.
Вони привели хлопчика до розташованого поблизу монастиря і звернулися до ігумена. Ігумен наказав подати одну з богослужбових книг, відкрив її навмання і знайшов слова пророка Даніїла. Так хлопчик отримав ім’я Даніїл. Батьки просили залишити його в монастирі, але ігумен відмовив, бо дитина була ще занадто малою.
У 12 років хлопчик, нікого не попередивши, пішов із дому і прийшов до того самого монастиря. Батьки раділи, коли дізналися, де знаходиться їхній син, і прийшли до нього. Помітивши, що він досі ходить у мирському одязі, вони благали ігумена постригти його в ангельський чин. У неділю ігумен виконав їхнє прохання, але заборонив батькам часто відвідувати сина. Братія монастиря дивувалася подвигам молодого інока.
Одного разу разом із ігуменом Даніїл відвідав святого Симеона Стовпника, який передрік юному монахові, що він теж нестиме подвиг стовпництва. Преподобний Даніїл продовжив подвижницьке життя в усамітненні. У видінні йому було вказано місце для нового подвигу, після чого він разом із двома учнями оселився у Фракійській пустелі. Там вони збудували стовп, на якому преподобний провів 33 роки.
До стовпа стікалися люди, знедолені й хворі, і всі отримували допомогу та зцілення від преподобного. За молитвами святого подвижника зверталися навіть візантійські імператори. Серед багатьох його пророцтв особливе значення мало передбачення про сильну пожежу в Константинополі.
Преподобний Даніїл також мав дар благодатного слова, наставляючи багатьох на шлях покаяння та виправлення життя.
Святий упокоївся у віці 80 років (близько 489–490 рр.).